Суд: Полтавський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 27 травня 2026 р.
Справа: №524/16287/24
Суддя: Одринська Т. В.
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 524/16287/24 Номер провадження 22-ц/814/501/26Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О. С. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , департамент житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, комунальне підприємство «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області, як орган опіки та піклування, про визнання рішення незаконним та скасування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконним та скасувати рішення органу приватизації КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 04 квітня 2024 року № 494/4 щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_3 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво, видане Департаментом ЖКГ Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області згідно з рішенням КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 04 квітня 2024 року № 494/4 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що рішенням виконкому Кременчуцької міської Ради народних депутатів ОСОБА_4 надано в користування квартиру АДРЕСА_1 . Квартира надана на 4-х осіб, де разом із нею зареєстровані її діти, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її чоловік - ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. За час життя спірна квартира нею приватизована не була, але залишилася у користуванні двох синів - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 .
Оскільки померлий ОСОБА_6 був його батьком, за час його життя право щодо здійснення приватизації спірної квартири реалізовано не було, вважає, що відповідно до ст. 1216 ЦК України він, як його спадкоємець, має право на частку спірної квартири. Проте, рішенням органу приватизації від 04 квітня 2024 року № 494/4, квартира АДРЕСА_1 передана у приватну власність його двоюрідному брату ОСОБА_3 , в той час, як його батько також за життя подавав заяву про оформлення на його ім`я права власності (приватизації). З урахуванням зазначеного, вважає, що приватизацію квартири проведено з порушенням вимог діючого законодавства.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку із неналежним суб`єктним складом.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному прядку оскаржив ОСОБА_1 ,
В обгрунтування апеляційної скарги вказував, що твердження суду про відсутність підстав для визначення процесуального статусу ОСОБА_3 , як відповідача, у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання, є хибними.
Вказував, що у матеріалах справи відсутні підтвердження наявності як письмової нотаріально посвідченої згоди матері ОСОБА_3 щодо здійснення приватизації, так і згода органу опіки.
Від Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області є неналежним відповідачем у справі, а належним відповідачем у справі є ОСОБА_3 , як власник спірного житлового приміщення.
Обраний позивачем спосіб захисту права є неефективним, задоволення позовних вимог не призведе до виникнення у позивача права власності на спірну квартиру в порядку спадкування, а поверне спірне житло до комунальної власності.
Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Також від представника ОСОБА_3 та його законного представника: ОСОБА_2 – адвоката Артюх Анжели Петрівни, у якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Відзив обгрунтовано тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не вмотивованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів від 31 грудня 1981 року № 1114 ОСОБА_4 сім`я якої складається з чотирьох осіб: чоловік ОСОБА_7 , син ОСОБА_5 , син ОСОБА_5 видано ордер від 12 січня 19982 року № 1952 на право заняття трьох кімнат в квартирі АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 19 серпня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 17 січня 2024 року Департаментом надання адміністративних послуг Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, серія НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 16 березня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, серія НОМЕР_3 .
За життя, ОСОБА_6 , подав до органу приватизації заяву від 23.02.2024 про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 . Вказана заява отримана КП «Квартирне управління» 26.02.2024 та зареєстрована за вхідним номером 01-12/83.
04 квітня 2024 року органом приватизації КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області прийнято рішення № 494/4 від 04.04.2024 про передачу квартири АДРЕСА_1 в приватну власність ОСОБА_3 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка №396131486 від 23.09.2024 власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 від 04.04.2024, виданого Департаментом житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Як вбачається з листа КП «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15.05.2025 № 01-13/76 рішення органу приватизації щодо передачі у приватну власність квартири АДРЕСА_1 датується 04.04.2024 за № 494/4. У зв`язку зі смертю одного із заявників на приватизацію даної квартири, а саме ОСОБА_6 долучено до матеріалів приватизаційної справи свідоцтво про смерть, яка надана до КП «Квартирне управління» 18.03.2024 його представником за довіреністю ОСОБА_2 . Місячний термін розгляду заяви на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 порушений не був, у зв`язку з тим, що останній помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред`являючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив відповідачем Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, при цьому, позивач не зазначив в якості відповідача ОСОБА_3 , якому на підставі рішення органу приватизації передано у приватну власність квартиру АДРЕСА_2 .
Місцевий суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом, оскільки без залучення належних відповідачів, без встановлення ефективного способу захисту позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
У статті 50 ЦПК України передбачено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21 (провадження № 61-6730св23)).
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), пункт 146).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що він має право на частку квартири АДРЕСА_2 , як спадкоємець після померлого батька ОСОБА_5 , який був користувачем квартири, разом з тим, квартира передана у приватну власність ОСОБА_3 .
Оскільки предметом спору є скасування права власності та рішення про приватизацію, яке видане на ім`я ОСОБА_3 , цей спір безпосередньо стосується його цивільних прав та обов`язків.
Пред`явлення позову до органу приватизації та міськради без залучення як відповідача особи, чиє право оспорюється, є самостійною підставою для відмови в позові.
Суд першої інстанції правильно встановив цей факт і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність згоди матері ОСОБА_3 або дозволу органу опіки та піклування при проведенні приватизації, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки встановлення належності чи неналежності процедури приватизації можливе лише за умови участі у справі самого власника майна, як відповідача.
Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим із дотриманням норм процесуального права та матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 липня 2025 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 червня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль
Оригінал: reyestr.court.gov.ua