Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №133/1893/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №133/1893/25 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Бондар О.О., Талько О.Б.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №133/1893/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – Колінько Альони Валеріївни на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Хуторної І.Ю. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду з даним позовом у якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 024,50 грн та судові витрати. Позов мотивовано тим, що 23.07.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №986139649 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредитні кошти з урахуванням усіх траншів на суму 16700 грн 00 коп., шляхом перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-4358. 17.12.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/13, за змістом якого, первісний кредитор відступив на користь позивача право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №986139649. Загальна сума заборгованості за договором кредитної лінії №986139649 становить 62 374, 50 грн. Проте позивач просить стягнути 54 024,50 грн, із яких: заборгованість по кредиту 16700, 00 грн та заборгованість по процентам 37 324,50 грн 30 коп.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 708 гривень 00 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» 2428, 52 грн судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Таліон Плюс» – Колінько А.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач нараховував відсотки нібито поза строком кредитування, а загальний строк користування кредитом становить 90 днів, а тому безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами за проміжок часу після сплину дисконтного періоду кредитування зазначивши наступне: «…отже слід дійти висновку, що дисконтний період було двічі пролонговано на 30 днів. Таким чином строк кредитування складає 90 днів. За перші 60 днів кредитування відповідачка сплатила проценти, що вбачається із розрахунку боргу. Таким чином, несплачений розмір процентів за 30 днів строку кредитного договору складає 4008,00 грн (167,00 х 30). Отже, доведеним є зобов`язання відповідачки з повернення ТОВ «Таліон Плюс» кредиту за договором №986139649 в сумі 16 700,00 грн боргу за кредитом та 4008,00 грн процентів, що нараховані за період 28.09.2024 до 27.10.2024». Звертає увагу на неправильне тлумачення судом першої інстанції умов кредитного договору, а тому висновок суду про те, що строк кредитування становить 90 днів, є таким, що не відповідає змісту договору та призводить до безпідставного висновку про нарахування процентів позивачем поза межами строку кредитування з огляду на наступне. Так, сторони при укладанні кредитного договору погодили наступний строк кредитування: Відповідно до п. 11.1 кредитного договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років , або до його дострокового розірвання. Відповідно до п. 7.3. кредитного договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 22.08.2029 року. Згідно п. 8.1. кредитного договору - за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Згідно п. 8.2. договору - процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою . Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Згідно п. 8.3. договору - базова процентна ставка за користування кредитом становить 1,500% в день (547,500річних) від суми залишку кредиту за кожний день. Відповідно до п. 8.8 договору - проценти нараховуються щоденно до дня закінчення строку дії цього договору. Відповідно до п. 1.1.5. договору, дисконтний період кредитування дисконтний період– період або користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Згідно п. 3.1. договору - позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого останній може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки) (п. 3.2. договору). Відповідно до п.3.3. договору - для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2505 грн 00 коп. Згідно п. 8.5.2. договору - у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить поновлення дисконтного періоду, на період після 22.08.2024, розрахунок витрат за кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою 1,000 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 365,180 (триста шістдесят п`ять цілих вісімнадцять сотих) відсотків річних. Зазначає, що 23.08.2024 року та 27.09.2024 року відповідач вчинив конклюдентні дії щодо продовження строку дисконтного періоду, здійснивши оплати у розмірі 2672,00 грн, та 6346,00 грн та сплативши нараховані відсотки протягом дисконтного періоду чим відповідно двічі продовжив дисконтний період кредитування на 30 днів, що і відображено в розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Згідно п. 3.4. договору – продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору. Відповідно до п. 8.12. договору - продовження строку дисконтного періоду, поновлення дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за базовою ставкою, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі строк дії договору, загальний розмір кредиту, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору. Отже, дисконтний період це лише період з загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів, часткове погашення боргу). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених договором. А тому відсутність пролонгації дисконтного періоду не припиняє дії договору та не впливає на обов`язок сплати процентів, оскільки проценти нараховуються протягом усього строку його дії. Таким чином, договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки. 24.02.2025 року кредитний договір було достроково розірвано на підставі п. 7.2.2. та 9.1.1.7., про що було повідомлено відповідача і нарахування відсотків було припинено. Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів за весь період користування кредитними коштами, зробив помилковий висновок про те, що строк кредитування складає 90 днів (з урахуванням пролонгацій).

19 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала відзив у якому просить апеляційну скаргу ТОВ «Таліон Плюс» залишити без задоволення, рішення Бердичівського районного суду Житомирської області залишити без змін. У відзиві зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову. Зокрема, суд обґрунтовано зменшив витрати на професійну правничу допомогу з 5000 грн до 1500 грн, оскільки заявлена сума не відповідала критеріям розумності та співмірності. Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції та не містять нових обставин чи доказів.

07 травня 2026 року представник ТОВ «Таліон Плюс» - Дорошенко О.В. подала відповідь на відзив у якому вказує, що відповідач відзив на апеляційну скаргу не направляла, а тому такі дії з боку останньої свідчать про порушення ч. 4 ст. 360 ЦПК України, а тому вказаний відзив слід залишити без розгляду а справу розглянути на підставі наявних у ній доказів. Відзив на апеляційну скаргу не містить жодних заперечень щодо підстав перегляду рішення суду першої інстанції та не несе правового навантаження. Окремо звертає увагу, що відповідач не надав суду першої інстанції та апеляційному суду жодних доказів щодо прояву незгоди з умовами договору, в тому числі щодо строку кредитування. Відзив на апеляційну скаргу не містить інформації щодо наявності справи в суді або вже судового рішення щодо визнання договору або окремих його умов недійсними. Уклавши кредитний договір, позичальник своїм підписом засвідчила, що ознайомлена та повністю погоджується з усіма його умовами, в тому числі і щодо строку кредитування, зокрема зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений у вільному доступі для всіх зацікавлених осіб на сайті Товариства за посиланням: https://moneyveo.ua/. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов договору. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Суд першої інстанції здійснив довільне тлумачення умов договору без урахування їх системного змісту та взаємозв`язку з іншими положеннями, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Відповідно до положень цивільного законодавства умови договору підлягають буквальному та системному тлумаченню, чого суд першої інстанції не дотримався, вирішуючи спір.

Рішення суду першої інстанції оскаржується частині відмови у стягненні всієї суми заборгованості за відсотками, тому в іншій частині судом апеляційної інстанції на законність та обґрунтованість не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що 23 липня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №986139649, відповідно до умов якого, товариство надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту 16700,00 грн, строк дії договору 5 років - кінцева дата повернення кредиту до 22.08.2029, дисконтна процентна ставка становить 0,500 відсотків від суми кредиту за кожний день користування ним, базова процентна ставка 1,5 % в день.

Договір кредитної лінії №986139649 підписаний ОСОБА_1 електронним підписами одноразовими ідентифікаторами: HZPR – 23.07.2024.

Згідно із довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та платіжним дорученням, на підставі кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачці 16700 грн 00 коп.

17 грудня 2024 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №МВ-ТП/13.

Відповідно до п.2.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату.

В силу п.4.1 договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру права вимоги.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 17.12.2024 року борг за кредитним договором за тілом кредиту в складає 16700 грн 00 коп. та за процентами в сумі 9018 грн 00 коп.

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідачки за період із 17.12.2024 до 23.02.2025 по процентах становить 37 324 грн 50 коп.

24 лютого 2025 року ТОВ «Таліон Плюс» направило на адресу відповідачки повідомлення про розірвання кредитного договору.

Також позивачем направлено на адресу відповідачки досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідачка уклала договір кредитної лінії та підписала його у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих у кредит коштів.

Щодо посилання представника ТОВ «Таліон Плюс» – Колінько А.В. в апеляційній скарзі, що договір укладено строком на 5 років, тому відсотки Товариством нараховувалися в межах строку дії договору, то такі посилання є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 (п`яти) років , або до його дострокового розірвання.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 22.08.2029 року.

Згідно розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися Товариством з 23.07.2024 по 23.02.2025, тобто в межах строку дії договору кредитної лінії №986139649, який визначений до 22.08.2029 року.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із розміром відсоткової ставки, згідно якої Товариство нараховувало заборгованість за договором кредитної лінії.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Із розрахунку заборгованість вбачається, що:

з 23.07.2024 по 21.08.2024 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 0,5 % в день за 30 днів;

з 22.08.2024 по 27.09.2024 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 1 % в день за 37 днів;

з 28.09.2024 по 31.10.2024 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 0,8 % в день за 33 дні;

з 01.11.2024 по 23.02.2025 відсоткова ставка нараховувалася у розмірі 1,5 % в день за 115 днів, що не відповідає вимогам п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак, із 01.11.2024 по 23.02.2025 за 115 днів необхідно було нараховувати заборгованість за відсотками по відсотковій ставці 1% в день.

Крім того, 23.08.2024 ОСОБА_1 було внесено 2672,00 грн та 27.09.2024 – 6346,00 грн, а всього 9018,00 грн на погашення заборгованості, які Товариство зарахувало на погашення заборгованості за відсотками.

Відтак, заборгованість за відсотками, згідно договору кредитної лінії становить 23 279,80 грн із розрахунку:

з 23.07.2024 по 21.08.2024 заборгованість за % становить 2505,00 грн та нараховувалась за відсотковою ставкою 0,5 % в день за 30 днів на тіло кредиту 16700,00 грн (16700,00 грн х 0,5% = 83,50 грн х 30 днів = 2505,00 грн);

з 22.08.2024 по 27.09.2024 заборгованість за % становить 6179,00 грн та нараховувалась за відсотковою ставкою 1% в день (16700,00 грн х 1% = 167,00 грн х 37 днів= 6179,00 грн);

з 28.09.2024 по 31.10.2024 заборгованість за % становить 4408,80 грн та нараховувалася за відсотковою ставкою 0,8% в день (16700,00 грн х 0,8% = 133,60 грн х 33 днів= 4408,80 грн).

з 01.11.2024 по 23.02.2025 заборгованість за % становить 19205,00 грн та повинна була нараховуватися за відсотковою ставкою 1% в день (16700,00 грн х 1% = 167,00 грн х 115 днів= 19205,00 грн).

А всього за 215 днів заборгованість за відсотками становить 32 297,80 грн: 2505,00 грн за 30 днів по 0,5% + 6179,00 грн по 1% за 37 днів + 4408,80 грн по 0,8% за 33 дні + 19205,00 грн по 1% за 115 днів.

Враховуючи часткове погашення ОСОБА_1 заборгованості за відсотками у розмірі 9018,00 грн, то загальна сума заборгованості за відсотками буде становити 23 279,80 грн ( 32 297,80 грн – 9018,00 грн).

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за договором кредитної лінії №986139649 від 23.07.2024 року в розмірі 20708,00 грн підлягає зміні із збільшенням суми стягнутої заборгованості із 20708,00 грн до 39 979,80 грн, з яких: 16700,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 23279,80 грн – заборгованість за відсотками.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, то представник ТОВ «Таліон Плюс» - Шох І.В. просив стягнути 5000,00 грн витрат.

На підтвердження понесених витрат, Товариство долучило: договір про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, що укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» з Додатковою угодою до нього №616 від 30.12.2024, згідно із якими, вартість адвокатських послуг становить 5000 грн 00 коп.; Акт прийому-передачі наданих послуг від 02.12.2024, платіжну інструкцію від 30.12.2024 про перерахування позивачем на рахунок АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» оплати за надання правової допомоги в сумі 5000 грн 00 коп.; ордер на надання правничої допомоги від 02.12.2024 року, виданий АО «Ліга юридичних технологій та інновацій» адвокату Колінько А.В.; копію свідоцтва про право на заняття Колінько А.В. адвокатською діяльністю серії ЧН №000666.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позов ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 74%, відтак із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1792,57 грн та 3700,00 грн витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції (із розрахунку: заявлена сума - 54024,50 грн, стягнуто судом апеляційної інстанції - 39979,80 грн х100:54024,50 грн = 74%).

Апеляційну скаргу ТОВ «Таліон Плюс» задоволено на 69,87% (оспорювана сума – 33 316,50 грн відсотків просили достягнути, судом апеляційної інстанції стягнуто 23 279,80 грн відсотків), тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню судовий збір за звернення із апеляційною скаргою у розмірі 2538,80 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» – Колінько Альони Валеріївни задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року змінити, збільшивши розмір стягнутої заборгованість із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за договором кредитної лінії №986139649 від 23.07.2024 із 20708,00 грн до 39 979,80 грн, з яких: 16 700,00 грн – заборгованість за тілом кредиту та 23 279,80 грн – заборгованість за відсотками.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 березня 2026 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судових витрат змінити, збільшивши розмір стягнутих судових витрат з 2428,52 грн до 5492,57 грн, з яких: 1792,57 грн судового збору та 3700,00 грн витрат на правничу допомогу надану в суді першої інстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 2538,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді О.О. Бондар

О.Б. Талько