Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №273/2203/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 273/2203/25 Головуючий у 1-й інст. Бєлкіна Д. С.

Категорія 84 Доповідач Шалота К.В.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Шалоти К. В.,

суддів Коломієць О. С., Талько О. Б.,

за участю секретаря

судового засідання Прохорчук Д. В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильченко Володимир Олександрович,

на ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року, постановлену у складі судді Бєлкіної Д. С. у м. Баранівка,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. У січні 2026 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до Баранівського районного суду Житомирської області з позовом до Дубрівської сільської ради (далі також відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки.

2. Позов мотивовано тим, що 15 січня 2019 року позивач та відповідач уклали договір оренди землі, за яким позивачка отримала в строкове платне користування земельну ділянку площею 59,4290 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1820686500:04:000:0734, розташована на території Дубрівської об`єднаної територіальної громади (за межами с. Хижівка) Баранівського району Житомирської області, строком на 7 років.

3. 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 з метою продовження договірної співпраці щодо ефективного обробітку орендованих земель й тенденції по збільшенню розміру річної орендної плати письмово проінформувала Дубрівську сільську раду про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, додавши два примірника додаткової угоди до договору оренди землі від 15 січня 2019 року.

4. 17 грудня 2025 року рішенням Дубрівської сільської ради №1167 відмовлено ОСОБА_1 у поновленні договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк. Договір оренди землі визнано таким, що припиняється у зв`язку із закінченням строку дії 15 січня 2026 року. Відхилено проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, поданий ОСОБА_1 .

5. Посилаючись на те, що вказаним рішенням відповідача, порушене право позивача, гарантоване статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та пунктом 3.1 договору оренди землі від 15 січня 2019 року на переважне право на поновлення договору оренди землі як належного користувача орендованої земельної ділянки, позивачка просила суд:

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 січня 2019 року, укладеного між позивачкою та відповідачем у редакції, зазначеній у позовній заяві.

6. 3 березня 2026 року позивачка подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони корегування відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 59,4290 га з кадастровим номером 1820686500:04:000:0734 розташованої на території Дубрівської сільської ради за межами села Хижівка та заборони зміни конфігурації, фактичного місця розташування та цільового призначення вказаної земельної ділянки.

7. Заява про забезпечення позову обґрунтовувалась існуванням індивідуально визначеного об`єкту речових прав, а саме: спірної земельної ділянки, наявністю реального спору про право, що прямо стосується вказаного об`єкту речових прав (поновлення договору та прав користування ділянкою) і ґрунтується на підтверджені існування договірних правовідносин, своєчасним зверненням із заявою щодо реалізації переважного права; наявністю на спірній земельній ділянці незавершеного виробництва с/г культур; вчиненням відповідачем очевидно безпідставних та неправомірних конкретних фактичних дій, направлених на зміну об`єкту речових прав (коригування меж, зміна конфігурації та цільового призначення ділянки), що унеможливлює подальше використання на попередніх умовах та збирання урожаю; неможливість відновлення порушених прав та інтересів, які позивач просить захистити звертаючись до суду, у випадку внесення змін до кадастрових відомостей та цільового призначення, відповідністю заявленого забезпечення позову вимогам співмірності та адекватності.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

8. Баранівський районний суду Житомирської області ухвалою від 04 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив.

9. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна дійти висновку про адекватність, співмірність, доцільність та необхідність забезпечення позову, а доводи позивача не підтверджують неможливість чи ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову.

10. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідачем прийнято рішення, яким надано дозвіл на корегування спірної земельної ділянки, однак інформація щодо подальшої реалізації цього рішення відсутня, позивачем не конкретизовано яким саме особам належить заборонити коригування відомостей Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки, а також заборонити змінювати конфігурацію, фактичне місце розташування та цільове призначення такої земельної ділянки у зв`язку з чим вважав неможливим встановити співмірність, адекватність та наявність зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

11. Представник позивачки – адвокат Васильченко В.О. з такою ухвалою місцевого суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваної ухвали, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норми матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

12. Апеляційна скарга мотивована тим, що:

? суд не врахував факт прийняття відповідачем рішення №1182 від 26 січня 2026 року, яким надано дозвіл на коригування земельної ділянки, яка є об`єктом спору із одночасним внесенням змін до конфігурації та фактичного її місця розташування, зміною її цільового призначення із "ведення фермерського господарства" на "сінокосіння і випасання худоби";

? реалізація відповідачем вказаного рішення (наміру) унеможливить захист порушених прав та інтересів позивача у обраний нею спосіб;

? суд помилково вважав необхідним конкретизацію кола осіб, яким належить заборонити коригування відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, змінювати конфігурацію, фактичне місце розташування та цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки заявник не може наперед визначити конкретний орган чи особу, до якого міг би звернутись відповідач для внесення (зміни) відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, право користування якою є предметом спору.

Короткий зміст та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

13. Представник відповідача - Яківчук П. П. надіслав через електронний кабінет до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

14. Відзив на апеляційну скаргу мотивовано тим, що

? відповідач, як законний власник землі, у межах своїх повноважень завершив процедуру зміни меж та цільового призначення спірної території; на момент розгляду апеляційної скарги об`єкт спірної земельної ділянки у попередньому вигляді та конфігурації юридично перестав існувати, у зв`язку з чим право на автоматичне або переважне поновлення договору оренди землі, укладеного з позивачкою, припинилося в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі";

? додаткова угода, яку вимагає позивач, стосується об`єкта, якого більше не існує в натурі у попередніх межах, забезпечення позову не може використовуватися для відновлення об`єкта, який був змінений власником у законний спосіб, а задоволення такої заяви було б прямим втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування;

? наявність незавершеного виробництва (посів озимого ячменю) є наслідком свідомого підприємницького ризику позивачки, яка письмово повідомлялась про намір не поновлювати з нею договір оренди землі із встановленням заборони на посів озимих культур.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

15. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 02 квітня 2026 року задовольнив клопотання представник позивачки та поновив строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишив без руху, надав строк для усунення недоліків скарги.

16. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , встановив строк на подання відзив на скаргу.

17. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 29 квітня 2026 року призначив справу до апеляційного розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи.

Короткі позиції учасників справи в апеляційному суді

18. Учасники справи у судове засідання не прибули, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК та вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи. Неявка учасників не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

19. Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

20. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина 2 статті 263 ЦПК).

21. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина 5 статті 263 ЦПК).

22. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1 статті 367 ЦПК).

23. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

24. За змістом частин 1 та 2 статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

25. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

26. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

27. Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

28. У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2025 року у справі № 752/3128/25 сформульовано правовий висновок, що вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Тому при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

30. У постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду підтвердила наведені вище висновки та додатково зауважила, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

31. Предметом позову у розглядуваній справі є визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 15 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Дубрівською сільською радою у редакції, зазначеній в позовній заяві ОСОБА_1 .

32. Встановлено, що 15 січня 2019 року ОСОБА_1 та Дубрівська сільська рада уклали договір оренди землі, за яким позивачка отримала в строкове платне користування земельну ділянку площею 59,4290 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 1820686500:04:000:0734, розташована на території Дубрівської об`єднаної територіальної громади (за межами с. Хижівка) Баранівського району Житомирської області, строком на 7 років.

33. 18 січня 2019 право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як реєстрація іншого речового права.

34. 28 травня 2025 року рішенням Дубрівської сільської ради № 1039 визначено, що вказана сільська рада не має наміру поновлювати договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 59,4290 га кадастровий номер 1820686500:04:000:0734, укладений 15 січня 2019 року, орендарем якої є ОСОБА_1 , строк дії якої закінчується 15 січня 2026 року. Зобов`язано виконавчий комітет Дубрівської сільської ради направити письмове повідомлення орендарю про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки із зазначенням причин такої відмови та обмеження на здійснення засіву озимими культурами.

35. 07 грудня 2025 року рішенням Дубрівської сільської ради № 1167 відмовлено ОСОБА_1 у поновлені договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк. Визнано договір оренди землі таким, що припиняється у зв`язку із закінченням строку дії 15 січня 2026 року. Відхилено проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, поданий ОСОБА_1 .

36. 11 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дубрівської сільської ради з листом, в якому інформувала про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та пропонувала укласти (підписати) додаткову угоду до договору оренди землі від 15 січня 2019 року на новий строк.

37. 19 грудня 2025 року листом Дубрівської сільської ради повідомлялося ОСОБА_1 про рішення Дубрівської сільської ради 7 грудня 2025 року щодо відмови у поновленні договору оренди землі на новий строку у зв`язку з порушенням умов договору в частині розпорядження правом оренди без письмової згоди орендодавця на користь третіх осіб (ФГ "Марина-2012").

38. 26 січня 2026 року рішенням Дубрівської сільської ради № 1182 надано дозвіл на коригування ділянки, комунальної форми власності розташованої на території Дубрівської сільській раді за межами с. Хижівка, загальною площею 59,4290 га, кадастровий номер 1820686500:04:000:0734. Надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з метою зміни її цільового призначення.

39. Представник позивачки необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони корегування відомостей Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки загальною площею 59,4290 га з кадастровим номером 1820686500:04:000:0734 та заборони зміни конфігурації, фактичного місця розташування та цільового призначення вказаної земельної ділянки, обґрунтовує, зокрема, тим, що у випадку реалізації рішення Дубрівської сільської ради від 26 січня 2026 року №1182 (у вигляді корегування земельної ділянки, внесення змін до її конфігурації та фактичного місця розташування, зміни її цільового призначення) унеможливлює ефективний захист та поновлення порушених/оспорюваних прав або інтересів позивача.

40. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна дійти висновку про адекватність, співмірність, доцільність та необхідність забезпечення позову, а доводи позивача не підтверджують неможливість чи ускладнення виконання рішення у разі задоволення позову.

41. Колегія суддів загалом погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на таке.

42. Апеляційний суд звертає увагу, що визначальним для забезпечення позову є встановлення факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб заявник клопотання про забезпечення позову мав на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

43. Колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, тоді як заявлений захід забезпечення фактично спрямований на заборону реалізації рішення органу місцевого самоврядування щодо корегування земельної ділянки, зміни її конфігурації та цільового призначення, правомірність якого не є самостійним предметом заявлених позовних вимог. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність належного зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову і предметом спору, а також про відсутність достатніх підстав для висновку щодо його співмірності, адекватності та необхідності.

44. Проаналізувавши зміст позову, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з предметом спору, співмірності таких заходів заявленій вимозі і відповідності виду забезпечення позову позовній вимозі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено співмірності виду забезпечення позову, який він просить застосувати, позовним вимогам, та рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

45. Посилання апелянта на обставини, які виникли після постановлення оскаржуваної ухвали, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали перевіряється з урахуванням тих обставин і доказів, які існували та були подані суду на час вирішення відповідної заяви. Виникнення нових обставин після постановлення ухвали може бути підставою для повторного звернення із заявою про забезпечення позову або для обрання іншого способу судового захисту, однак саме по собі не свідчить про неправильність висновку суду першої інстанції на момент вирішення заяви.

46. Решта доводів апеляційної скарги не дає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову по суті.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

47. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК).

48. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК).

49. Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 381, 382 ЦПК, Житомирський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильченко Володимир Олександрович, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Баранівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2026 року у справі № 273/2203/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 05 червня 2026 року.

Суддя-доповідач К.В. Шалота

Судді О. С. КоломієцО. С. Коломієць

О. Б. Талько