Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №947/40722/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/40722/25

Провадження № 2/947/609/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Огренич І.В.

за участю секретаря – Коростій М.В.,

представника позивача – адвоката Шульга О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить виділити їй у власність частку житлового будинку садибного типу - загальною площею: 111,2 кв.м., житловою площею: 57,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , посилаючись на те, що 23 жовтня 2004 року між сторонами був укладений шлюб, який заочним рішенням Київського районного суду м.Одеси від 25 грудня 2025 року, розірвано. За час перебування у шлюбі, сторонами було набуте спільне майно, а саме: 12 квітня 2019 року придбали житловий будинок садибного типу зазначеного на схематичному плані літ. «А», житловою площею - 18,1 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м., а також з надвірних споруд: літ. «О»-навіс, літ. «П»-сарай, який за спільні кошти сторони перебудували та добудували будинок про що свідчить технічний паспорт на будинок садибного типу (реєстраційний номер ТІ01:1459-2146-1210-4919) від 20 вересня 2022 року та Довідка Р№ б/н від 20.09.2022 року. В добровільному порядку, поділити спільне майно подружжя, відповідач відмовляється, мотивуючи це тим, що все майно що є спільною сумісною власністю подружжя належить тільки йому, а тому позивачка вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивачки – адвокат Шульга О.Л. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, проти заочного порядку розгляду справи не заперечував.

ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином. Відзив на позовну заяву, заяви з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення заочного рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вказаного суд приходить до висновку про наявність підстав у розумінні ч. 1 ст. 280 ЦПК України для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, з 23 жовтня 2004 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шлюб було зареєстровано відділом ЗАЦС Каушень, Республіка Молдова, реєстр цивільного стану № 104.

25 грудня 2025 року заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси (справа № 947/26118/25 Провадження № 2/947/4665/25) шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 , розірвано.

Від шлюбу у сторін народилися троє дітей: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей.

В період шлюбу - 12 квітня 2019 року сторони придбали житловий будинок садибного типу зазначеного на схематичному плані літ. «А», житловою площею - 18,1 кв.м., загальною площею 34,5 кв.м., а також з надвірних споруд: літ. «О»-навіс, літ. «П»-сарай, за двома договорами купівлі-продажу, а саме: 20/100 (двадцять сотих) часток по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 691. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 163415568, витяг сформований: 12.04.2019 року та 80/100 (вісімдесят сотих) часток по договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., зареєстрованого в реєстрі за № 690. Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 163410886, витяг сформований: 12.04.2019 року.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи а саме технічного паспорту на будинок садибного типу (реєстраційний номер ТІ01:1459-2146-1210-4919) від 20 вересня 2022 року та Довідки Р№ б/н від 20.09.2022 року, загальна та житлова площі житлового будинку літ. «А» збільшились, літ. «О» навіс, літ. «П» сарай - знесені, літ. «Б» - гараж побудовано, що згідно «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р., № 582/5773 (із змінами та доповненнями) не є самочинним та не потребує введення об`єкта в експлуатацію, тому слід вважати склад об`єкта: житловий будинок літ. «А» загальною площею 111,2 кв.м, житловою площею 57,3 кв.м., гараж літ. «Б», № 1-5-огорожа, за адресою: АДРЕСА_3 , 6-та станція АДРЕСА_4 , що підтверджується: витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 312530493 від 17.10.2022 року; витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 312530516 від 17.10.2022 року.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайногового або майнового права та інтересу.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 -72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).

Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по -друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого із сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 757/64512/16-ц (провадження № 61- 12274св21) зазначено: «Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21))».

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникла необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

При таких обставинах та з огляду на те, що житловий будинок садибного типу - загальною площею: 111,2 кв.м., житловою площею: 57,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 придбаний та реконструйований сторонами у період шлюбу, суд вважає вимоги ОСОБА_1 доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також приймає до уваги Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9084 гривень.

Керуючись ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати житловий будинок садибного типу №8А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 6-я ст..Люстдорфської дороги, загальною площею 111,2 кв.м., житловою площею 57,3 кв.м. спільною власністю подружжя та визнати заОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) право власності на частину житлового будинку садибного типу №8А, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , 6-я ст. Люстдорфської дороги, загальною площею 111,2 кв.м., житловою площею 57,3 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026.

Суддя: І. В. Огренич