Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №947/1114/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/1114/26

Провадження № 2/947/1371/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

за участі третіх осіб: Служба у справах дітей Одеської міської ради,

Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса

Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради,

про визначення прізвища, імені та по батькові новонародженої дитини,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2026 року до Київського районного суду міста Одеси, через засоби поштового зв`язку, надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визначення прізвища, імені та по батькові новонародженої дитини, в якій позивачка просить суд:

- визначити, під час державної реєстрації народження дитини чоловічої статі народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 від матері ОСОБА_1 , дитині прізвище за прізвищем матері « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_5 »;

- встановити порядок виконання рішення суду, вказавши в графі відомостей про народження дитини: ОСОБА_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: Україна, Одеська область, місто Одеса, в графі відомостей про батька: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Грузії, в графі відомостей про матір: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка посилається на те, що 29.06.2019 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про що складений відповідний актовий запис №941. Як зазначено позивачкою, за час спільного проживання у неї з відповідачем не було спільних дітей, а протягом трьох років стосунки остаточно між ними розладилися, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з них живе окремим життям та своїми інтересами. 16.07.2025 року суддею Київського районного суду м Одеси Скриль Ю.А винесено рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , зареєстрований Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №941 (справа № 947/19239/25). Також позивачка вказує, що вона мала стосунки з іншим чоловіком і від нього 28 жовтня 2025 року, вже не перебуваючи в офіційному шлюбі, вона народила хлопчика, відповідно до електронного медичного висновку №1234-626Н-69ТК-648М. Після народження дитини, як зазначає позивачка, при здійсненні дії з реєстрації народження дитини, їй було відмовлено і надано лист відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.11.2025 року №3712/73/24 23-114 згідно якої зазначено, що за умови відсутності біологічного батька в Україні та не встановлення його фактичного перебування на території України відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану п.21 глави 1 розділу III 21, слід звернутися до суду. Додатково позивача вказує, що також за відсутності згоди відповідача, вона не може і визначити прізвище, ім`я та по батькові дитини.

Дані обставини зумовили звернення позивачки дот суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2025 року вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно ухвалою судді залучено до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради.

02.04.2026 року судом було ухвалено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 04.06.2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, в матеріалах справи наявні наступні заяви від учасників справи:

- від позивачки ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 25.03.2026 року, в якій остання підтримала заявлені вимоги, просить суд задовольнити та провести розгляд справи за її відсутності;

- від відповідача ОСОБА_2 , які надійшли до суду 25.05.2026 року, в яких останній визнає заявлені позовні вимоги, не заперечує проти їх задоволення, та просить суд провести розгляд справи за його відсутності;

- від представника третьої особи - Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради, яка надійшла до суду 18.02.2026 року, в якій представник зазначає про розгляд справи за його відсутності та ухвалити рішення з врахуванням інтересів дитини;

- від представника третьої особи – Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка надійшла до суду 25.02.2026 року, в якій останній не заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Приймаючи викладене, висловлене волевиявлення учасників справи з розгляду справи за їх відсутності, у відповідності до приписів статті 211 та 223 ЦПК України, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності учасників справи в судовому засіданні 04.06.2026 року на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з положеннями з ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 червня 2019 року між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є громадянином Грузії, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було зареєстровано шлюб Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за наслідком чого складено відповідний актовий запис №941, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.06.2019 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 16.07.2025 року у справі №947/19239/25, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволені. Розірвано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 29.06.2019 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за актовим записом №941, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 29.06.2019 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, від якого сторони спільних дітей не мають. Після розірвання шлюбу громадянці ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_3 ».

Вказаним рішенням суду також встановлено, що від шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Дане рішення суду набрало законної сили 18.08.2025 року.

Як зазначає позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила у Центрі перинатальної допомоги КНП «МКЛ №10» Одеської міської ради дитину чоловічої статті.

З метою проведення її державної реєстрації народження, вона звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з відповідною заявою, однак листом від 18.11.2025 року за вих. №3712/73/24.23-114 ОСОБА_1 відмовлено, з роз`ясненням права на звернення до суду з відповідним позовом або до органу опіки та піклування.

Так, у зазначеному листі, Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено, що на підставі наданих ОСОБА_1 документів встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, яка перебувала в шлюбі з громадянином Грузії ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та вони мають різні прізвища (шлюб розірвано на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси про розірвання шлюбу від 16.07.2025 року, справа №947/19239/25), дитина народилася до спливу десяти місяців від дня розірвання шлюбу. Також повідомлено, що відповідно до положень статті 145 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Позивачка з посиланням на зазначені обставини, неможливість проведення державної реєстрації дитини з підстав відсутності згоди відповідача на визначення прізвища, ім`я та по батькові дитини, а також на те що вона та відповідач тривалий час живуть окремо, звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я.

Згідно зі ст. 122 Сімейного Кодексу України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частина 1 ст. 144 СК України передбачено, що батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

Статтею 145 СК України врегульовано питання визначення прізвища дитини, у відповідності до якої прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 146 СК України, якою врегульовано визначення імені дитини, ім`я дитини визначається за згодою батьків. Ім`я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір`ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У відповідності до положень статті 147 СК України, яка врегульовує питання визначення по батькові дитини, по батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Пунктом 21 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року за №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), якщо батьки мають спільне прізвище, це прізвище присвоюється і дітям. У разі різних прізвищ за згодою батьків, що підтверджується спільною заявою про державну реєстрацію народження, дитині присвоюється прізвище батька чи матері або подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ, про що робиться відповідний запис у графі «Для відміток» актового запису про народження, який засвідчується підписами обох батьків, крім випадків, коли відповідно до цих Правил проведення такої реєстрації здійснюється без їх присутності. У разі присвоєння дитині подвійного прізвища батьки зазначають у заяві про державну реєстрацію народження, з якого прізвища (батька чи матері) має починатись прізвище дитини. У разі якщо мати та/або батько дитини не можуть подати спільну заяву про державну реєстрацію народження, заявником подається письмова згода батьків (одного з них) про присвоєння дитині прізвища, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. За відсутності згоди дитині присвоюється прізвище на підставі рішення органу опіки та піклування або суду.

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає встановленим, що у період з 29 червня 2019 року по 18.08.2025 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Також суд доходить до висновку, що оскільки позивачкою народжено дитину чоловічої статті 28.10.2025 року, тобто до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу з відповідачем, а відтак дитина у відповідності до приписів статті 122 СК України походить від позивачки – ОСОБА_1 та відповідача – ОСОБА_2 , громадянина Грузії, як колишнього подружжя.

З поданих до суду доказів вбачається, що позивач не може реалізувати свій обов`язок з державної реєстрації народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини, чоловічої статті, через різні дані з відповідачем та відсутність його згоди на визначення прізвища, ім`я та по батькові дитини, та, як наслідок, неможливість подання спільної заяви про визначення прізвища, як того вимагає п. 21 Правил державної реєстрації актів цивільного стану.

Відсутність реєстрації народження порушує особисте немайнове право дитини на ім`я та правову визначеність.

Додатково судом враховується, що відповідачем – ОСОБА_8 надано до суду заяву про визнання заявлених позовних вимог в повному обсязі, а також повідомлено про перебування поза межами державного кордону України.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Досліджуючи подані до суду докази, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Разом з тим, у відповідності до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає наявними підстави для їх задоволення з визначення прізвища, імені та по батькові народженої позивачкою дитини та встановлення порядку виконання рішення суду, що відповідає інтересам дитині.

Вирішуючи питання про присвоєння дитині по батькові, суд враховує положення частини 2 статті 147 Сімейного кодексу України, яка передбачає, що по батькові дитини визначається за іменем батька.

Суд встановив, що батько дитини, ОСОБА_7 , є громадянином Грузії, звичаї якої не передбачають наявності "по батькові". Водночас, позивачкою, як матір`ю дитини, заявлені вимоги про визначення по батькові дитини, утвореного від імені батька ОСОБА_5 , вимоги з приводу чого визнані особисто відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачкою у позові не заявлено вимог про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 211, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), за участі третіх осіб: Служба у справах дітей Одеської міської ради (місцезнаходження: 65022, м. Одеса, вул. Косовська, 2Д), Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30Б), Управління «Служба у справах дітей» Первомайської міської ради (місцезнаходження: 55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Грушевського, 3, код ЄДРПОУ 22436146), про визначення прізвища, імені та по батькові новонародженої дитини- задовольнити.

Визначити дитині чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, у Центрі перинатальної допомоги КНП «МКЛ №11» Одеської міської ради, прізвище « ОСОБА_3 , ім`я « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_5 ».

Встановити, що рішення суду, після набрання ним законної сили, а також надання документів передбачених пунктом 2 Глави 1 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року за №52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), є підставою для проведення відповідним відділом державної реєстрації актів цивільного стану державної реєстрації народження дитини чоловічої статі, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої громадянкою України – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, у Центрі перинатальної допомоги КНП «МКЛ №11» Одеської міської ради, та внесення відповідного актового запису про народження, з визначенням дитині: прізвища « ОСОБА_3 , ім`я « ОСОБА_4 », по батькові « ОСОБА_5 », від батьків: матір – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України; батько – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Грузії, з зазначенням необхідних даних встановлених законом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко