Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №494/779/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 494/779/26

Провадження № 1-кп/499/67/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського районну Одеської області матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12026166260000012 від 14.01.2026 року за обвинуваченням:

– ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Данилівка Березівського району Одеської області, громадянин України, який зареєстрований з адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який згідно зі ст. 89 КК України такий, що не має судимості,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК України, за таких обставин.

Наприкінці серпня – на початку вересня 2025 року на відкритій ділянці місцевості на відстані приблизно 2 кілометра від с. Ставкове у напрямку с. Нейкове Березівського району Одеської області у лісосмузі ОСОБА_3 побачив ростучі рослини коноплі. У нього виник умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу з метою подальшого вживання шляхом викурювання без мети збуту.

З метою реалізації свого умислу ОСОБА_3 на указаній ділянці місцевості зірвав суцвіття рослин роду коноплі та приніс до місця свого мешкання: АДРЕСА_2 , де у подальшому висушив їх, подрібнив і з метою подальшого зберігання розклав до скляних банок, здійснивши незаконне придбання та виготовлення наркотичного засобу – канабісу.

Водночас, ОСОБА_3 достовірно знав, що своїми діями він придбав та виготовив указаний наркотичний засіб, усвідомлював суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, які посягають на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, у порушення вимог статтей 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», та з метою подальшого особистого вживання без мети збуту почав зберігати висушений канабіс на території власного домоволодіння - у приміщенні веранди та кухні будинку, а також в одній з кімнат літньої кухні.

12 лютого 2026 року у ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 працівниками поліції Березівського РВП ГУНП в Одеській області виявлено та вилучено:

1) у приміщенні кухні:

– дві скляні банки, у яких знаходилась речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору загальною масою 122,24 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено –канабісом; загальна маса канабісу у висушеному стані становить 111,12 г;

– скляну банку, у якій знаходилася речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 125, 05 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом; маса канабісу у висушеному стані становить 112, 55 г;

2) у приміщенні веранди:

– дві скляні банки, у яких знаходилася речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору загальною масою 6, 55 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом; загальна маса канабісу у висушеному стані становить 5, 95 г;

3) у приміщенні кімнати №1 літньої кухні:

– дві скляні банки, у яких знаходилася речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору загальною масою 1532 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом; загальна маса канабісу у висушеному стані становить 1381, 86 г;

– скляну банку, у якій знаходилася речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору масою 458 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабісом; маса канабісу у висушеному стані становить відповідно 417,70 г.

Таким чином, у приміщенні веранди та кухні будинку, а також у приміщенні кімнати №1 літньої кухні за місцем мешкання ОСОБА_3 виявлено та вилучено речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору загальною масою 2243, 84 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом. Загальна маса канабісу у висушеному стані становить 2029, 18 г, що згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 №188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу», є великим розміром.

За таких обставин ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України – незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.

Окрім того, 10.02.2026 року приблизно о 17:00, ОСОБА_3 у лісосмузі між селами Данилівка та Ставкове (у напрямку до с.Ставкове) Березівського району Одеської області побачив вогнепальну нарізну довгоствольну зброю, однозарядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку конструкції ОСОБА_5 зразка 1932 року моделі ТОЗ-8М №1740, 1958 року виготовлення, виробництва СРСР та 40 патронів калібру 5,6 мм, що є боєприпасами промислового виробництва до нарізної вогнепальної зброї, 36 з яких знаходились у картонній коробці, а 4 - були прикріплені на цівку указаної гвинтівки.

Так, у ОСОБА_3 , який усвідомлював, що знайдена ним вогнепальна нарізна зброя та боєприпаси є забороненими для вільного обігу, виник умисел на їх незаконне придбання, носіння та зберігання без передбаченого законом дозволу.

Керуючись раптово виниклим умислом, діючи з прямим умислом, без мети збуту, всупереч передбаченому законом порядку, ОСОБА_3 , який достовірно знав вимоги законодавства України про те, що зброя та боєприпаси відносяться до предметів обмеженого обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, не маючи відповідного дозволу на їх придбання, носіння та зберігання, у порушення вимог пунктів 11,15 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №576 від 12.10.1992, незаконно придбав шляхом привласнення:

– нарізну довгоствольну вогнепальну зброю, виготовлену промисловим способом, без внесених конструктивних змін - 5,6-мм однозарядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку конструкції ОСОБА_5 зразка 1932 року моделі ТОЗ-8М №1740, 1958 року виготовлення, виробництва СРСР, що призначена до стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, яка є придатною для стрільби;

– 40 патронів, які є боєприпасами промислового виробництва до нарізної вогнепальної зброї, без внесених конструктивних змін - гвинтівковими цільовими патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм до 5,6-мм пістолетів Марголіна, гвинтівок ТОЗ-8, ТОЗ-17 та інших, що є придатними для стрільби.

У подальшому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, указані нарізну довгоствольну вогнепальну зброю та 40 бойових припасів ОСОБА_3 переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де без передбаченого законом дозволу зберігав у приміщенні кухні на лавці до моменту їх виявлення та вилучення працівниками поліції.

12 лютого 2026 року у ході обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 працівниками поліції Березівського РВП ГУНП в Одеській області у приміщенні кухні на лавці виявлено та вилучено:

– нарізну довгоствольну вогнепальну зброю, виготовлену промисловим способом, без внесених конструктивних змін: 5,6-мм однозарядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку конструкції ОСОБА_5 зразка 1932 року моделі ТОЗ-8М №1740, 1958 року виготовлення, виробництва СРСР, що призначена до стрільби спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм, яка є придатною для стрільби;

– 40 патронів, які є боєприпасами промислового виробництва до нарізної вогнепальної зброї, без внесених конструктивних змін – гвинтівковими цільовими патронами кільцевого запалювання калібру 5,6 мм до 5,6-мм пістолетів Марголіна, гвинтівок ТОЗ-8, ТОЗ-17 та інших, що є придатними для стрільби, 36 з яких знаходились у картонній коробці, а 4 були прикріплені на цівку указаної гвинтівки.

Відтак, ОСОБА_3 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України: носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину за вчинення ним кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушень, щиро розкаявся.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Прокурор в судовому засіданні не заперечувала щодо розгляду кримінального провадження у порядку ч.3 ст.349 КПК України, не досліджуючи обставини справи, обмежуючись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують його особу, документів щодо долі речових доказів.

Заслухавши думку учасників, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, водночас, судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст встановлених обставин та у суду немає сумнівів у добровільності його позиції, йому роз`яснено про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При відсутності заперечень учасників судового провадження, сумнівів у правдивості свідчень ОСОБА_3 , суд у порядку ч.3 ст.349 КПК України обмежив судовий розгляд допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують його особу, документів щодо долі речових доказів, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, розглядаючи питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3 , керуючись ст. 337 КПК України, яка визначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, доходить висновку, що його дії за ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 309 КК України кваліфіковані вірно та обґрунтовано.

На підставі всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, заслухавши прокурора, обвинуваченого, який свою вину визнав у повному обсязі, суд визнає ОСОБА_3 винуватим у скоєних кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст. 263,ч.2 ст.309 КК України, оскільки в його діяннях має місце склад кримінальних правопорушень:

– передбаченого ч.1 ст. 263 КК України: носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

– передбаченого ч.2 ст.309 КК України: придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах.

При призначенні покарання суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

За приписами ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, вчинене обвинуваченим, є тяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 309 КК України – нетяжким.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно зі ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

При дослідженні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, за місцем проживання характеризується негативно, схильний до агресії, згідно зі ст. 89 КК України такий, що не має судимості, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога, за досудовою доповіддю представника органу пробації ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній та його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням наведеного, зважаючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, беручи до уваги другорядну роль кари, як мети покарання, суд, враховуючи позицію сторін, приходить до висновку, що останньому слід обрати покарання:

– у виді позбавлення волі на строк 5 років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;

– у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити до відбування обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років за санкцією ч.1 ст.263 КК України.

Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі за вчинені кримінальні правопорушення, суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, те що ОСОБА_3 провину визнав, усвідомив протиправність своєї поведінки, зобов`язався не повторювати таку, зважаючи на особу обвинуваченого, позицію сторін щодо міри покарання, суд доходить висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_3 можливо застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, оскільки наведені вище обставини дають підстави дійти висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Протягом випробувального строку обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави, знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини повинна бути більш виваженою, стриманішою, більш контрольованою, ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.

За положеннями ч. 1 ст. 76 КК України, суд, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, покладає на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання обвинуваченому відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є пропорційним характеру вчинених дій і їх небезпечності, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність як ним самим так і іншими особами, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання про долю речових доказів і документів підлягають вирішенню на підставі ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирати.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді:

– позбавлення волі на строк 5 років за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України;

– позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України.

У відповідності до ч.1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

– не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі:

– висновок експерта №СЕ-19/116-26/3936-НЗПРАП – 9805,40 грн;

– висновок експерта №СЕ-19/116-26/3909-БЛ – 3565,60 грн;

– висновок експерта №СЕ-19/116-26/3907-БЛ – 3565,60 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 17 лютого 2026 року у справі № 494/109/26, провадження № 1-кс/494/45/26.

Речові докази у справі:

1) передати на потреби Збройних сил України:

– вогнепальну нарізну довгоствольну зброю, однозарядну малокаліберну спортивно-мисливську гвинтівку конструкції ОСОБА_5 зразка 1932 року моделі ТОЗ-8М №1740, 1958 року виготовлення, виробництва СРСР;

– тридцять дев`ять патронів калібру 5,6 мм., що є боєприпасами промислового виробництва до нарізної вогнепальної зброї;

2) знищити:

– речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору загальною масою 2243, 84 г, що є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабісом, загальна маса якого у висушеному стані становить 2029, 18 г;

– вісім гільз.

Цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід не обирати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_6