Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №754/14207/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/61/26

Справа №754/14207/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

присяжних - Скиби К.В., Счастлива К.А.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.

представника заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи - Мусійчук В.С.

прокурора - Неровна Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в. м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, заінтересовані особи - Національна поліція України, Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , Офіс Генерального прокурора, -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Подану заяву обґрунтовано тим, що заявниця є рідною сестрою ОСОБА_3 . 24.02.2022 по всій території України оголосили військовий стан. Деснянський район міста Києва, де зареєстрований та проживав ОСОБА_3 у перші дні та місяці повномасштабного вторгнення російських військ був у епіцентрі бойових дій та під постійними обстрілами. Проте, з березня 2022 ОСОБА_3 перестав виходити на зв`язок, його телефон не відповідав, а мобільний оператор інформує , що «абонент недоступний». Крім того, ОСОБА_3 регулярно відвідував свою матір ОСОБА_4 , яка перебувала у приватному пансіонаті для літніх людей «Ренамед», однак після березня 2022 року, тобто після зникнення та подій ІНФОРМАЦІЯ_1 - смерті матері, ОСОБА_3 так і не з`явився. До того ж, ОСОБА_3 був оголошений в розшук в якості обвинуваченого в кримінальному провадженні в рамках якого проведені розшуково - оперативні заходи, спрямовані на встановлення його місця перебування, проте жодних результатів не дали. Фактів перетину ним кордону та виїзду на окуповану територію не зафіксовано, ДНК- профіль щодо співпадінь за межами території України не виявлено. Встановлення факту визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 є необхідним для реалізації наданих законом заявниці прав щодо розпорядження (опіки) належним останньому на праві власності майном , а також спадковим майном після смерті матері.

На підставі викладеного, заявниця просить визнати безвісно відсутнім за особливих обставин ОСОБА_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 . Початком безвісної відсутності вважати 08.04.2022.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02.09.2025 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 11.09.2025 відкрито провадження в порядку окремого провадження та залучено Національну поліцію України в якості заінтересованої особи.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 03.11.2025, яка занесена до протоколу судового засідання в якості заінтересованої особи залучено сина ОСОБА_3 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26.11.2025 в якості заінтересованої особи залучено Офіс Генерального прокурора.

Представник заінтересованої особи Національної поліції України подала додаткові пояснення, відповідно до яких просила у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Вказала, що для визнання фізичної особи безвісно відсутньою потрібні умови, зокрема виключення припущення про навмисність її відсутності, яка може бути обумовлена ухиленням від здійснення покладених на неї законом обов`язків щодо …ухилення від кримінальної відповідальності. Обов`язок суду ретельно перевіряти, чи не має особа мотиву навмисно переховуватися. Так, на розгляді Дарницького районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 753/15099/22 внесене до ЄДР за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, пп. 3, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 255 КК України. Кримінальне провадження не було припинено, 14.07.2022 судом оголошено ОСОБА_3 у розшук, 22.04.2024 оголошено в міжнародний розшук, 07.05.2025 обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою. Також письмові матеріали справи не містять доказів того, що заявниця самостійно намагалися розшукати ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник заявниці подану заяву підтримав, просив задовольнити заяву з викладених підстав.

Представник заінтересованої особи Національної поліції України - Мосійчук В.С. проти задоволення заяви заперечувала, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Представник заінтересованої особи Офісу Генерального прокурора - Неровна Н.Г. проти задоволення заяви заперечувала, вказала, що така заява спрямована на ухилення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

Заінтересована особа - ОСОБА_3 (син ОСОБА_3 ) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши вступне слово представника заявника, представників заінтересованих осіб Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 , дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії листа Департаменту карного розшуку Національної поліції України від 23.03.2023 № 14/03/14-1904 повідомлено Офіс Генерального прокурора про вжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 146, пп. 3, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України. Крім того, вказано про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати розшукуваного ОСОБА_4 , яка перебувала в приватному пансіонаті для літніх людей «Ренамед». 17.03.2023 повернулася через пункт пропуску «Ягодин» донька померлої - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_4 , ніхто з рідних не приїжджав, а розшукуваний відвідував свою матір ще до свого зникнення.

У період з 01.01.2022 по 15.02.2024 відсутні відомості щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_3 , про що свідчить відповідь Державної прикордонної служби України від 14.02.2024.

Згідно результатів перевірки ЦОГОЛ , проінформовано, що інформація про ДНК - профіль ОСОБА_3 внесена до обліків Генерального секретаріату Інтерполу, при перевірці співпадінь не виявлено.

26.07.2022 на виконання доручення Офісу Генерального прокурора заведено ОРС «Розшук» стосовно ОСОБА_3 , обвинувачений у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 146, пп. 3, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України.

22.04.2024 на підставі ухвали Дарницького районного суду міста Києва, ОСОБА_3 оголошено у міжнародний розшук.

07.05.2025 Дарницьким районним судом міста Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

30.07.2025 надіслано комплект документів до Генерального секретаріату Інтерполу стосовно ОСОБА_3 з метою публікації червоного оповіщення.

Заявниця, вказує на те, що її брат ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації та проживання більше 3 років відсутній, а здійснені заходи його розшуку не надали ніяких відомостей, вказане і зумовило звернутися до суду із заявою про визнання ОСОБА_3 , безвісно відсутнім за особливих обставин 08.04.2022.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість зміни в судовому порядку правового статусу фізичної особи шляхом визнання її безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, що визначено п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України. Необхідність у зміні правового статусу фізичної особи виникає у зв`язку з тим, що невизначеність правового становища особи, яка тривалий час відсутня у місці свого постійного проживання, створює певні перешкоди щодо реалізації суб`єктивних прав фізичними та юридичними особами, які перебувають із нею в певних правовідносинах.

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Законодавець пов`язує визнання особи безвісно відсутньою зі встановленням відповідного юридичного складу, тобто сукупністю взаємопов`язаних юридичних фактів, що становлять предмет доказування.

Такою сукупністю юридичних фактів, тобто юридичним складом, є: 1) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; 3) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України; 4) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).

При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 760/3112/16-ц, від 29.09.2019 у справі № 225/2576/17, від 22.11.2018 у справі № 225/882/17, від 07.05.2018 у справі № 225/1297/17.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України письмові матеріали справи не містять доказів вжиття заявницею заходів щодо розшуку її брата.

Сам по собі факт втрати зв`язку заявника із фізичною особою і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання цієї особи безвісно відсутньою, вказані правові висновку викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 202/14972/23; від 05.06.2024 у справі № 183/7128/23.

Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 09.10.2024 у справі № 754/7858/23 та 05.06.2024 справа № 183/7128/23 наголошував на тому, що сам по собі факт оголошення фізичної особи в розшук, факт її не проживання за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Суд звертає увагу на те, що заявниця вказує про втрату зв`язку із ОСОБА_3 08.04.2022, проте докази вказаному відсутні.

Крім того, стороною заявника не надано доказів існування обставини, що загрожували смертю ОСОБА_3 , або обставини, що дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку.

Саме твердження про те, що по всій території України оголошено воєнний стан та здійснювались масовані артилерійські обстріли у межах всього лівого берегу м. Києва без жодних доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, не можуть бути прийняті до уваги судом.

Також, письмові матеріали справи не містять доказів того, що заявниця зверталась із заявою про зникнення ОСОБА_3 до органів Національної поліції України, відповідно відсутні докази внесення даних про зникнення особи до ЄРДР.

Заперечення сторони заявника щодо доводів представників заінтересованих осіб, не спростовують вище наведені висновки суду.

Таким чином, з`ясувавши всі обставини у справі, судом не встановлено достатніх підстав, які б надали суду можливість визнати ОСОБА_3 безвісно відсутнім за особливих обставин, адже визнання особи безвісно відсутньою є крайньою мірою і може застосовуватися лише у випадках встановлених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 246 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 259, 263 - 265, 293, 305, 306 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім, заінтересовані особи - Національна поліція України, Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 , Офіс Генерального прокурора - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено - 08.06.2026.

Суддя: В.О.Сенюта

Присяжні: К.В. Скиба

К.А. Счастлива