Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №753/25361/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25361/24

провадження № 2/753/12080/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Котенко Р. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

адвокат Якобчук Олег Миколайович (далі - адвокат, представник позивача), діючи в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просив суд: (1) стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 71 712,73 грн; (2) стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію моральної шкоди у розмірі 11 000,00 грн; (3) стягнути з відповідача судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 29 червня 2024 року водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Харківське шосе, 148 у місті Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Infiniti FX37», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на підставі полісу обов`язкового страхування № 220138481 у ПрАТ «СК «Уніка». Згідно з актом узгодження розміру страхового відшкодування від 24 липня 2024 року страховиком визначено та виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 72 309,41 грн. Разом з тим, за твердженням позивача, зазначена сума є недостатньою для повного відновлення пошкодженого транспортного засобу. Зазначає, що страховою компанією не було проведено належного експертного дослідження з метою встановлення фактичного розміру матеріального збитку.

Відповідно до звіту про визначення матеріального збитку № 2907 від 04 серпня 2024 року, розмір шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Infiniti FX37», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 144 022,14 грн, у зв`язку з чим різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням складає 71 712,73 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що участь у ДТП та пошкодження належного йому майна спричинили моральні страждання, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи визначено суддю Котенко Р. В. як головуючу у справі.

Ухвалою від 21 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків, який не може перевищувати десятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали.

У зазначений строк від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

19 березня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами, а також встановив строк для подання заяв по суті справи.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання або місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованими у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси.

Повторно направлена відповідачу копія ухвали про відкриття провадження була отримана ним 24 квітня 2025 року, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило. Відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі письмові докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 968423, 29 червня 2024 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Харківське шосе, 148 у м. Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим спричинено матеріальні збитки, та порушено вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 30 липня 2024 року у справі № 753/13256/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення. Зазначена постанова набрала законної сили 09 серпня 2024 року.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законої сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 357/9126/22 (провадження № 61-7317св23 ).

Таким чином, з урахуванням наведених положень процесуального закону та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що факт вчинення відповідачем порушення правил дорожнього руху, його протиправна поведінка та вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є встановленими постановою суду, яка набрала законної сили, та мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, у зв`язку з чим не підлягають повторному доказуванню і приймаються судом як доведені.

Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою № 20408695551/1 про виплату страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № 220138481 у зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

24 липня 2024 року між позивачем та ПрАТ «СК «Уніка» укладено угоду про відшкодування матеріальної шкоди № 20408695551/1, на підставі якої складено акт узгодження розміру страхового відшкодування. Відповідно до зазначеного акта страховиком визнано дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 29 червня 2024 року, страховим випадком за полісом № 220138481.

Згідно з умовами акта узгодження розміру страхового відшкодування, сторони погодили та визнали, що розмір страхового відшкодування, завданого внаслідок настання страхового випадку, становить 72 309,41 грн. Вказаний акт підписано уповноваженим представником ПрАТ «СК «Уніка», який діяв на підставі довіреності, та позивачем, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо визначеного розміру страхового відшкодування.

04 серпня 2024 року судовим експертом Волошиним А. І., який має відповідну кваліфікацію за спеціальністю «Визначення вартості автотранспортних засобів та розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу», складено звіт № 2904 про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу марки «Infiniti FX37», державний номерний знак НОМЕР_3 , 2011 року випуску, чорного кольору, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 .

Із змісту зазначеного звіту вбачається, що власником досліджуваного транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 є ОСОБА_1 . У звіті наведено відомості про технічний стан автомобіля, характер та обсяг отриманих пошкоджень, а також здійснено розрахунок вартості відновлювального ремонту.

За результатами проведених досліджень експертом зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу станом на 04 серпня 2024 року, визначена за витратним підходом із урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, становить 144 022,14 грн.

У частині першій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом.

Страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону.

Зокрема, правила відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені у статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (редакція якого діяла станом на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) (далі - Закон), згідно з пунктом 22.1. якого у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 вказаного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, зая наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Судом встановлено, що актом узгодження розміру страхового відшкодування № 20408695551/1 від 24 липня 2024 року, ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_1 погодили та визнали, що розмір страхового відшкодування, завданого внаслідок настання страхового випадку, становить 72 309,41 грн.

Позивач вказує, що ця сума йому була виплачена страховою компанією.

Водночас пунктом 4 вказаного акту визначено, що заявник, тобто ОСОБА_1 , визнає, що вказана сума страхового відшкодування є остаточною та підтверджує той факт, що по вказаному страховому випадку у жодному разі, навіть якщо під час проведення ремонтних робіт будуть виявлені додаткові ушкодження, котрі не враховані у виплаті страхового відшкодування, будь-яких майнових чи немайнових вимог до Страховика та/або особи винної у вчиненні ДТП мати не буде.

Як зазначає представник позивача у позові, узгодженої суми виявилось недостатньо для відновлення пошкодженого автомобіля, оскільки страховик не провів відповідне експертне дослідження і не встановив реальний матеріальний збиток, завданий позивачу.

Разом з тим, п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачав, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Доказів тій обставині, що позивач наполягав на проведенні страховою компанією оцінки або експертизи пошкодженого транспортного засобу, суду не надано.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 759/28079/21 «стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 10 000 грн, як різницю між визначеним страховим полісом лімітом відповідальності страховика та виплаченою страховиком узгодженою сумою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку виплати понад узгоджену суму. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. В підписаному узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими. Тобто, за змістом вказаного узгодження позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.»

Для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 21 квітня 2025 року у справі № 127/2551/23.

Отже, узгодивши зі страховою компанією суму страхового відшкодування, позивач погодився із його розміром.

Відтак, після сплати узгодженої суми всі зобов`язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими, а правові підстави стягувати відшкодування додатково з особи, винної у дорожньо-транспортній угоді, - відстуні.

З огляду на вказане, позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 71 712,73 грн не підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому, як власнику пошкодженого транспортного засобу, завдано значних моральних страждань, які полягають у психологічному дискомфорті та душевних переживаннях, пов`язаних із неможливістю користування автомобілем. Зазначений транспортний засіб використовувався позивачем як у повсякденному житті, так і для здійснення службових поїздок.

Позивач вказує, що проходить військову службу у складі Збройних Сил України, зокрема у районах проведення бойових дій, а на момент настання дорожньо-транспортної пригоди перебував у відпустці у зв`язку з проходженням лікування. У цей період автомобіль був необхідний йому для регулярних поїздок до медичних закладів з метою підтримання стану здоров`я як власного, так і членів сім`ї. Неможливість використання транспортного засобу спричинила додаткові незаплановані витрати, зокрема на користування громадським транспортом та послугами таксі.

Крім того, позивач зазначає, що після настання ДТП був змушений вживати додаткових заходів для захисту своїх прав, зокрема звертатися до страхової компанії, організовувати проведення ремонту транспортного засобу, замовляти оцінку розміру матеріальної шкоди, а також звертатися до суду. Вказані обставини, на думку позивача, спричинили негативні психоемоційні переживання, що проявляються у стані емоційної напруги, знервованості, пригніченості та нестабільності настрою. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 11 000,00 грн.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що об`єктивно призвело до певних змін у звичному способі його життя, зокрема - обмеження можливості вільного пересування та необхідності вирішення питань, пов`язаних із відновленням порушеного права.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу немайнових втрат, яких зазнав позивач, а також із конкретних обставин справи.

Судом враховано, що позивач був позбавлений можливості користуватися належним йому транспортним засобом, що спричинило додаткові незручності у повсякденному житті, а також потребувало витрат часу, зусиль та коштів для організації відновлення пошкодженого майна, звернення до страхової компанії, отримання відповідних документів та захисту своїх прав у судовому порядку.

Разом з тим, суд критично оцінює окремі доводи позивача щодо значного обсягу моральних страждань, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, на які посилається позивач у обґрунтування значного розміру моральної шкоди. При цьому позивач не зазначав про заподіяння йому фізичної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Доводи ж позивача щодо перебування у відпустці у зв`язку з проходженням лікування та необхідності використання транспортного засобу для поїздок до медичних закладів не підтверджені належними доказами, які б свідчили про їх істотний вплив на обсяг моральних страждань саме у зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, матеріали справи не містять доказів використання пошкодженого транспортного засобу для виконання службових обов`язків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір моральної шкоди є завищеним та не в повній мірі обґрунтованим.

З огляду на викладене, враховуючи характер правопорушення, ступінь вини відповідача, обсяг заподіяних позивачу моральних страждань, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги у цій частині та визначити розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 500 грн, що, на переконання суду, є достатнім і співмірним встановленим обставинам справи.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, 30 квітня 2025 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800,00 грн.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду надано:

1) договір про надання правничої допомоги № 25 від 28 серпня 2024 року, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Харченко та Партнери» в особі голови правління Якобчука Олега Миколайовича;

2) ордер на надання правничої допомогу позивачу у Дарницькому районному суді м. Києва серії АА № 1488813 від 19 грудня 2024 року;

3) акт прийому-передачі наданих послуг від 24 квітня 2025 року наданих послуг з комплексної професійної правничої допомоги виконаних за Договором № 25 від 28 серпня 2024 року;

4) детальний опис переліку наданих послуг (робіт) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу під час надання комплексної професійної правничої допомоги від 30 квітня 2025 року.

Відповідно до пункту 2 акта приймання-передачі наданих послуг від 24 квітня 2025 року, вартість послуг адвоката визначена виходячи з погодинної ставки, розрахованої за формулою: 8 000,00 грн (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 квітня 2024 року відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік») ? 60 % / 60 хв, що становить 80 грн за одну хвилину роботи.

Згідно з детальним описом переліку наданих послуг (робіт), загальний час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, становить 1 годину 50 хвилин, що у грошовому еквіваленті складає 8 800,00 грн.

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, суд, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, а також керуючись принципами розумності, співмірності та пропорційності, дійшов висновку, що зазначені витрати є реальними, документально підтвердженими та обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають врахуванню при розподілі судових витрат у даній справі.

Враховуючи, що заявлені позовні вимоги позивача були задоволенні частково, на основі визначених чинним процесуальним законодавством норм, судові витрати сторін також мають бути відшкодовані пропорційно.

За результатами розгляду справи суд задовольнив вимоги позову частково на суму 5 500,00 грн.

Отже враховуючи, що рішенням суду позовні вимоги задоволено на 6,65 %, суд має покласти на відповідача понесений позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 585,20 грн (6,65 % від 8 800 грн).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач відповідно до вимог чинного законодавства мав би сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн, що обчислюється як 1 % від ціни позову із застосуванням понижувального коефіцієнта 0,8 у зв`язку з поданням позовної заяви через підсистему «Електронний суд». Водночас із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 , виданого безстроково на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з чим позивач відповідно до вимог закону звільнений від сплати судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, а саме у розмірі 6,65 % від заявлених вимог, відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 64,44 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 500,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 585,20 грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 64,44 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Р. В. Котенко