Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №638/5420/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/5420/23

Номер провадження 22-ц/818/2718/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки адвоката Колісниченка А.С.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року в складі судді Щепіхіної В.В. по справі № 638/5420/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якому просив визначити місце проживання дочки ОСОБА_3 , 2012 року народження, разом з ним.

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини з нею.

Вказані позови ухвалою суду об`єднані в одне провадження (а.с. 68-69 том 2).

Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року первісну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (а.с. 64-65 том 3).

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2024 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини (справа № 638/21400/24). Вказану справу ухвалою суду від 13 грудня 2024 року об`єднано в одне провадження з цією цивільною справою №638/5420/23 (об`єднаній справі присвоєно № 638/5420/23, провадження № 2/638/1152/24).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2024 року роз`єднано зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент службу справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про визначення місця проживання; позовні вимоги ОСОБА_2 виділено у самостійне провадження; позовні вимоги ОСОБА_1 вирішено розглядати в межах цивільної справи №638/5420/23 (а.с. 43-45 том 4).

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.

Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вони з ОСОБА_2 з 28 квітня 2007 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року. У шлюбі в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дочка постійно проживала разом з матір`ю, яка повністю займалася її вихованням та утриманням.

Судовим наказом Московського районного суду м. Харкова по справі №643/10649/18 від 13 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки.

Вказала, що дитина проживала з нею, відвідувала школу та додаткові заняття, де мала значні успіхи, розвивала свої здібності з англійської мови, займалася акробатикою, також брала активну участь у творчому житті школи. Вона належним чином забезпечувала якнайкращі інтереси дитини у вихованні та розвитку.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України вони з дитиною за згодою батька були вимушені покинути місце проживання в Україні. У Німеччині дитина продовжила заняття з балету, почала вчити німецьку мову, вона забезпечувала дочці належний рівень морально-культурного розвитку, належні побутові умови. Також дочка була зарахована до початкової школи, пізніше - до гімназії, займалась верховою їздою.

Влітку 2023 року під час канікул на прохання батька дитини вони з дочкою приїхали в Україну, вона надала дитину батькові для спілкування, а він фактично її викрав, змінивши місце її проживання та відмовившись повертати дитину матері, здійснюючи психологічний тиск на дитину та користуючись її уразливим станом, зумовлений війною.

Зазначила, що батько не приділяє дитині належного догляду, існують випадки залишення дитини самої у м. Харкові, де трапляються обстріли та систематичні повітряні тривоги. Вона вимушена таємно від батька дистанційно організовувати отримання дитиною допомоги психолога. ОСОБА_3 , перебуваючи у батька, перестала займатися освітньо-виховними заняттями, чим завдається істотна шкода навчальному процесу. Дитина мала стійкі соціальні зв`язки, друзів, коло постійного спілкування, отримувала сучасну європейську освіту, відвідувала навчальні гуртки, була на обліку в медичному закладі та проходила лікування. Відповідач без узгодження з нею змінив усталене життя дитини, жодних соціальних зв`язків за новим місцем проживання дочка не має. Відповідачем не забезпечено умов для належного виховання та розвитку, навчання проходить онлайн, дитина не відвідує жодного гуртка, змушена проживати в одній кімнаті із дочкою співмешканки відповідача, яка має на неї негативний вплив. Наявність іншої родини у батька є істотною обставиною, яка впливає на морально-емоційний стан дитини та не відповідає її інтересам. Крім того, першочерговим питанням є забезпечення безпечного життя та здоров`я дитини, що може бути забезпечено у Німеччині, а не у наближеному до фронту місті Харкові, яке постійно піддається обстрілам.

Просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3, вирішити питання щодо судових витрат.

ОСОБА_2 проти задоволення зустрічного позову заперечував, вказав, що сама дитина неодноразово зазначала про свою прихильність та бажання проживати саме з батьком, що підтверджується висновком Департаменту служби у справах дітей ХМР. Вважає, що позивачці бракує часу займатись вихованням власної дочки, вона займається саморозвитком та намагається знайти себе, втративши контакт з дитиною. Майже за два роки перебування у Німеччині дочка, окрім школи верхової їзди, нічим не цікавилась, припинила займатись балетом ще у червні 2022 року, а гольфом взагалі ніколи не займалась. Він як батько завжди приймав активну участь у вихованні дочки, забирав її до себе, купував одяг, взуття, оплачував усі розвиваючі та спортивні секції, турбувався про її фізичний та моральний розвиток. З початку введення в Україні воєнного стану ОСОБА_1 разом з дочкою без його відома та попереднього погодження виїхала за кордон і наразі постійно проживає в Німеччині. Дочка проживає з ним та його сім`єю. У дочки неоднозначні стосунки з матір`ю, між ними відсутній контакт через постійні сварки та приниження з боку матері. Перебуваючи у Німеччині, дочка неодноразово розповідала йому, що через те, що матір її не розуміє та не підтримує, а стосунки з однолітками не складаються, у неї періодично з`являються суіцидальні думки. Дитині не сподобалось навчання у Німеччині, вона змушена була довго добиратись до школи самостійно різними видами транспорту, не бажала вчитись та постійно перебувала у стресовому стані і самотності. 09 травня 2023 року матір залишила її одну без нагляду дорослих у Німеччині та поїхала у своїх справах до Великобританії. Байдуже ставлення матері до дитини негативно впливає на її психологічний стан. Крім того, мати не контролювала навчання дочки, через що дитина змушена була все літо опановувати програму 5 класу. При зустрічі у червні 2023 року дитина виявила бажання залишитись з батьком та навідріз відмовилась їхати з матір`ю до Німеччини. Також дочка пройшла курс психологічного обстеження, згідно якого виявлено небажання бачитись з матір`ю. Стосовно виховного впливу батька, то виявлено високий рівень довіри, психологічне прийняття, підтримка дівчинки, принципи директивності, які засновані на турботі. Наразі психо-емоційний стан дитини покращився, вона почала посміхатись. З його новою сім`єю у дитини склались гарні відносини, діти добре ставляться одна до одної, підтримують одна одну, мають багато спільних інтересів. Він не має наміру перешкоджати спілкуванню дитини з матір`ю.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням фактичних обставин справи та думки дитини визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 03 лютого 2026 року ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов, вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував, що під час проживання з нею у безпечному навколишньому середовищі дитина відвідувала школу, додаткові заняття, вивчала мови та культуру, займалася кінною верховою їздою, мандрувала Європою, займалася балетом, акробатикою, гімнастикою, хореографією, за наслідками чого мала відзнаки та нагороди, отримувала належний медичний догляд та медичну допомогу в Німеччині. З 2024 року поступово контакт дитини з матір`ю обмежувався, що зрештою призвело до того, що після квітня 2024 року дитина повністю припинила будь-яке спілкування із матір`ю та заблокувала її в усіх телефонах, мессенджерах та соціальних мережах. Вона позбавлена будь-якої можливості контактувати з дитиною та отримувати будь-яку інформацію про неї. За весь період перебування дитини під фактичним контролем відповідача (з червня 2023 року) останній не лише не сприяв збереженню родинних зв`язків дитини з матір`ю, а й цілеспрямовано вчиняв дії, спрямовані на відчуження дитини від матері. Суд формально підійшов до з`ясування думки дитини, не врахувавши, що така думка може бути не самостійною, а нав`язаною відповідачем у ситуації повної залежності дитини від нього. Свавільна зміна батьком звичного середовища проживання дитини з безпечної Німеччини на прифронтовий Харків, який перебуває під постійними обстрілами, є прямим порушенням права дитини на безпеку та розвиток. Відповідач діє не в інтересах дочки, а виключно з метою самоствердження та ухилення від сплати аліментів. Встановлення місця проживання дитини з матір`ю є єдиним способом забезпечити ОСОБА_4 стабільне майбутнє, безпеку та відновлення її психологічного стану. Бажання дитини залишитися з батьком було зумовлене не кращими умовами для її розвитку, а навпаки - можливістю уникнути необхідних зусиль для здобуття освіти та особистісного росту. Жодних соціальних зв`язків за місцем проживання дитина не має, проживає в одній кімнаті з дочкою нової дружини ОСОБА_2 , з якою вимушена поділяти усі побутові умови проживання, а також через значну різницю у віці та відсутність відповідних родинних відносин може отримати доступ до інформації, у тому числі інтимного чи сексуального характеру, що не відповідає віку малолітньої дитини. Наявність іншої родини у батька впливає на морально-емоційний стан дитини та не відповідає її інтересам. Вказала, що вона працює, займається благодійністю та є активною волонтеркою, характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, ніколи не мала судимостей, забезпечує дитину усім необхідним та має задовільне місце проживання, при цьому завжди приділяє свою увагу забезпеченню саме якнайкращих інтересів дитини, має можливість створення дитині умов для виховання та розвитку. Визначення місця проживання дитини в прифронтовому місті, де щоденно існує реальна загроза життю та здоров`ю, суперечить ст. 3 Конвенції про права дитини.

24 березня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Кутовой Г.І. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказав, що позивачкою не наведено поважних причин пропуску строку на подання апеляційної скарги. Мати не надала жодних доказів того, що думка дитини була сформована під тиском чи є маніпулятивною. Дитина детально та щиро розповіла у суді, чому саме з батьком вона хоче жити, навівши багато прикладів образливого ставлення з боку матері. Більш того, судом досліджено письмові докази (переписки у месенджерах, записи в електронному щоденнику дитини, зроблені у різні роки) та відеодокази відносин матері з дитиною, що лише підтвердило твердий вибір дитини. Він був змушений звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з ним, оскільки його дуже турбував психоемоційний стан дочки після проживання з матір`ю в Німеччині. Протягом останніх років дитина постійно виявляє бажання проживати із батьком та його сім`єю, з якою у ОСОБА_4 склались дуже гарні відносини. Проживання ОСОБА_3 із батьком відповідатиме інтересам дитини, дитина має гарні умови для життя, а саме: кімнату, необхідні меблі, окреме місце для занять та відпочинку, цифрову техніку та інше. З батьком дитина живе в гармонії та у морально сприятливих умовах, вона виховується в атмосфері любові та поваги до себе, до своєї особистості. ОСОБА_2 та його дружина офіційно працевлаштовані, мають стабільний дохід, який дозволяє утримувати сім`ю і неповнолітніх дітей, забезпечувати їх усім необхідним, створювати належні умови для навчання та задовольнити гармонійний розвиток їх особистостей в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. До того ж, на момент подання апеляційної скарги ОСОБА_3 вже виповнилося 14 років, тобто її місце проживання має визначатись вже не рішенням суду, а її власною волею.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачку ОСОБА_1 та її представника адвоката Колісниченка А.С., яка підтримали апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_2 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 28 квітня 2007 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2017 року (а.с. 9 том 1). У шлюбі в них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви - 03 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття (справа № 643/10649/18). ОСОБА_2 звертався із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, однак йому відмовлено (а.с. 58-59 том 1).

Після розірвання шлюбу між сторонами ОСОБА_4 залишилась проживати з матір`ю та переїхала з нею до м. Києва. У лютому 2022 року ОСОБА_4 разом з матір`ю виїхала за межі України та в подальшому стала проживати у Німеччині. Весь цей час вона підтримувала спілкування зі своїм батьком. У червні 2023 року ОСОБА_4 разом з матір`ю вдруге приїхала в Україну побачитися з батьком та залишилась у нього проживати. Наразі дитина проживає в Україні у місті Харкові з батьком ОСОБА_2 та його родиною (дружина та її дочка, яка удочерена ОСОБА_2 ), мати проживає одна у Мюнхені в Німеччині, де і просить визначити місце проживання дочки разом з нею.

ОСОБА_1 надано низку її позитивних характеристик, а саме: лист начальника Київського міського центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» ОСОБА_5 за вих. № 078/38-331 від 14 червня 2023 року; характеристику директора Комунального закладу «Харківська спеціальна школа № 5» Харківської обласної ради Мірошник О. за вих. № 01-22/86 від 09 серпня 2023 року, лист в.о. генерального секретаря Громадської організації «Всеукраїнська федерація гольфу» Терещук А. В. за вих. № 120/08-23 від 10 серпня 2023 року, характеристику від голови Громадської організації «Родинне коло Тростянеччини», характеристику від першого віце-президента Всеукраїнської громадської організації Спортивна федерація глухих України О. Лаврика, рекомендаційний лист, виданий директором Женевського осередку Українського товариства в Швейцарії Ахтирською-Декрем І. (а.с. 62-63, 68, 69, 70, 72, 108 том 1).

Матеріали справи містять також грамоти, сертифікати та рекомендації, видані дитині сторін - ОСОБА_6 (а.с. 90-98 том 1), та фото ОСОБА_4 в Німеччині у 2022-2023 роках (а.с. 137-160 том 1), листування позивачки з дочкою та листування матері щодо навчання дитини (а.с. 109-111, 126-133 том 1).

Відповідно до копії договору про навчання (з перекладом на українську мову) між гімназією імені Терезії Герхардінгер у Ангері та ученицею ОСОБА_7 в особі законного опікуна ОСОБА_8 укладено договір про навчання, школа приймає ученицю ОСОБА_9 , починаючи з 08 травня 2023 року у 5 клас (а.с.11-17 том 2). Також в матеріалах справи міститься довідка про відвідування ОСОБА_6 гімназії Фюрстенрід у 2022/2023 навчальному році (а.с. 29-30 том 2).

08 травня 2023 року ОСОБА_1 надано довіреності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо догляду за дочкою ОСОБА_12 (а.с.54-57 том 2).

ОСОБА_13 отримала посвідчення про право на проживання, адреса проживання: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою отримала право на проживання і матір ОСОБА_14 , яка орендувала це житло за договором суборенди (а.с. 18-22, 42-48 том 2).

ОСОБА_13 відвідувала курси верхової їзди в Мюнхені з жовтня 2022 року, балетну школу, мала європейську картку медичного страхування (а.с. 35-37, 40-41, 49-53 том 2).

Відповідно до копії трудового договору (з перекладом на українську мову) ОСОБА_15 з 17 травня 2022 року залучена до трудових відносин та працює в ТОВ "Dachwerk Loft GmbH Co.KG" в м. Мюнхен (а.с. 134-136 том 2). Згідно довідки, виданою цією компанією, ОСОБА_16 працює в якості помічника по організації заходів на умовах мінімальної занятості. Регулярна щомісячна оплата праці становить 160 євро (брутто) (а.с. 15-20, 57-59 том 5). Отримання вказаного доходу, а також інших виплат також підтверджується й іншими доказами, зокрема, листом з Центру зайнятості м. Мюнхен від 01 липня 2025 року, в якому зазначається, що ОСОБА_17 загальна щомісячна сума, що надається з липня 2025 по грудень 2025 (після врахування доходу в євро) дорівнює 1250 євро, яка складається з виплати у вигляді допомоги по безробіттю (стандартна потреба) у розмірі 260 євро та витрат на житло (оренду) у розмірі 990 євро (а.с. 21-25, 29-31, 73-79, 94-129 том 5). Також, позивачкою підтверджено її дохід за минулі періоди, зокрема, надано довідку Центру зайнятості в Мюнхені, з якої вбачається, що ОСОБА_15 отримувала загальну щомісячну суму з жовтня 2023 по лютий 2024 у розмірі 1024 євро, загальну щомісячну суму за березень 2024 року в розмірі 136,52 євро (а.с. 130-133 том 2).

Як вбачається з копії довідки, наданої Центром зайнятості м. Мюнхен від 29 вересня 2025 року, ОСОБА_18 отримувала базову допомогу (громадянську допомогу) у Центрі зайнятості м. Мюнхен у період з 01 квітня 2023 року по 31 травня 2023 року. Якщо ОСОБА_13 знову подасть заяву на отримання допомоги, вона буде перевірена, і якщо всі умови будуть виконані, вона отримає необхідні виплати згідно з вимогами Соціального кодексу Німеччини (а.с. 26 том 5).

Суд першої інстанції в ході розгляду справи звернувся до компетентного органу Федеративної Республіки Німеччина із судовим дорученням про надання правової допомоги та на виконання ухвали суду з цього приводу отримав повідомлення від Окружного суду м. Мюнхен (ФРН) з листом Міської адміністрації Мюнхена, соціального відомства Соціального управління - Центру, а також протоколом, складеним на закритому засіданні районного суду Мюнхена 03 травня 2024 року по справі №346 AR 14736/24 (а.с. 75-168 том 3, а.с. 4-37 том 4).

Так, згідно листа Міської адміністрації Мюнхена, соціального відомства Соціального управління - Центру, ОСОБА_15 проживає у двокімнатній квартирі приблизно 65 м2 у дуже центральному районі міста. У дочки ОСОБА_4 є власна кімната, яка облаштована відповідно до її віку. У кімнаті є письмовий стіл, велике ліжко, шафа для одягу, а також м`які іграшки та одяг. Мати спить у вітальні, щоб забезпечити дочці окрему кімнату. ОСОБА_4 в Німеччині отримує належну медичні допомогу, лікарні та медичні заклади знаходяться поблизу. ОСОБА_6 забезпечена медичним страхуванням в державній установі АОК. Останнім часом ОСОБА_4 була зареєстрована в Theresien Gymnasium, що знаходиться лише за 10 хв. пішки. Це приватна школа, тому ОСОБА_4 може в будь-який час може повернутись до неї і продовжити навчання. Крім того, ОСОБА_4 відвідувала в Мюнхені школу верхової їзди та балету. Вона зможе продовжити заняття в цих установах після повернення до Мюнхена . ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу і успішно здала курс німецької мови на рівні В1, відвідує додаткові курси для можливості працевлаштування. В даний час вона працює на мініджобі як менеджер з організації заходів у компанії «Dachwerk Event». Окрім того, вона є членом Баварської гольф-асоціації, де волонтерить, допомагаючи ветеранам війни з України та надаючи їм підтримку для доступу до реабілітаційних послуг у Німеччині. З соціально-педагогічної точки зору, ОСОБА_4 отримує в Німеччині належну медичну допомогу, школа знаходиться поруч, є можливості для позашкільних занять, а також ОСОБА_4 має власну кімнату, що забезпечує її приватність. Завдяки контакту матері з українськими родинами в школі, яка активно підтримує українських дітей та підлітків, ОСОБА_4 також має можливість спілкуватися з іншими українськими дітьми та підлітками в свій вільний час. З точки зору автора вказаного повідомлення, дуже важливо, щоб ОСОБА_4 мала регулярні контакти з матір`ю, будь-то через відеодзвінки, канікули або інші способи спілкування. Ці контакти мають проходити без участі батька аби уникнути можливих втручань з його боку (а.с. 5 том 4).

Відповідно до протоколу, складеного на закритому засіданні районного суду Мюнхена 03 травня 2024 року по справі №346 AR 14736/24, опитана свідок ОСОБА_20 повідомила, що умови проживання у ОСОБА_1 цілком нормальні, ОСОБА_4 має власну кімнату. Відносини між ОСОБА_4 та матір`ю цілком нормальні, нічого особливого вона не помітила. Умови для навчання для їхніх дітей хороші, була створена українська група, інтенсивно вивчалась німецька мова, ОСОБА_4 добре вчилась та справлялась з домашніми завданнями. Медичне обслуговування в Німеччині таке ж хороше, як і в Україні. Опитана свідок ОСОБА_21 пояснила, що умови проживання у Німеччині в ОСОБА_22 та її доньки були хороші, ОСОБА_4 мала світлу кімнату. ОСОБА_4 поїхала на канікули в Україну і не подумала, що її батько більше не дозволить їй виїхати. Відносини між матір`ю і донькою були дуже добрі, вони були майже як подруги. Свідок бачила в ОСОБА_23 приклад для себе. ОСОБА_22 дуже добре виховала доньку, вони багато подорожували, відвідували театр, гуляли в парку. ОСОБА_22 ніколи не кричала на доньку, вона була дуже спокійною, вони разом вчили німецьку, мати організувала для неї курс верхової їзди, балетну школу, культурно розвивала її. У ОСОБА_6 наявні соціальні зв`язки з іншими дітьми (а.с. 9-25 том 4).

Згідно довідки Харківського ліцею №149 Харківської міської ради Харківської області №97 від 24 серпня 2023 року, ОСОБА_3 навчається в Харківському ліцеї №149 Харківської міської ради Харківської області в 6-В класі (а.с. 103 том 2).

ОСОБА_2 працює в органах прокуратури з 2004 року, що підтверджується довідкою Харківської обласної прокуратури від 02 червня 2023 року (а.с. 8 том 1). Згідно з довідкою про заробітну плату, виданою Харківською обласною прокуратурою №60-356 від 19 вересня 2023 року, за період з березня 2023 року по серпень 2023 року включно ОСОБА_2 нараховано 523 330, 93 грн, сума до видачі становить 328 229,40 грн (а.с. 113 том 2). Також, відповідно довідки про заробітну плату, виданої Харківською обласною прокуратурою №21-128 від 06 листопада 2025 року, за період з січня 2025 року по жовтень 2025 року включно ОСОБА_2 нараховано 1 100 447,81 грн, утримано 253 103,01 грн (а.с. 136 том 5).

Крім того, відповідачем надано довідку про заробітну плату його дружини ОСОБА_24 , видану Харківською обласною прокуратурою №60-355 від 19 вересня 2023 року, згідно якої за період з березня 2023 року по серпень 2023 року включно їй нараховано 464 010,30 грн, сума до видачі становить 373 528,30 грн (а.с. 114 том 2).

Як вбачається з висновку від 18 вересня 2023 року психологічного обстеження стану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке проводилось у серпні-вересні 2023 року психологом ГО «Харківська правозахисна група» ОСОБА_25 , дитина потребує психологічної підтримки, захисту та теплої сімейної атмосфери, де її приймають, розуміють та люблять. Також у дівчинки розвиваються наслідки травматизації, обумовлені конфліктами з матір`ю, висока тривожність через стан невизначеності та страх зустрічі з матір`ю. Крім того, у даному висновку міститься інформація, що інтелектуальний, емоційний та психосексуальний розвиток дитини відповідає її віку, відхилень від норми не спостерігається. Під час даного психологічного обстеження за рахунок використаних методик та наративів було виявлено небажання бачитись з матір`ю, яка їй ввижається та яку ОСОБА_6 боїться, страх зустріти бабусю та часте бажання сховатися в маленькій комірчині (під час життя з мамою дівчина таким чином справлялася зі страхом та ховалася в шафі, коли її лаяли або били мати та бабуся). Було виявлено дуже низький рівень позитивного інтересу та психологічного прийняття зі сторони матері, висока директивність, заснована виключно на амбітних претензіях та жорсткому контролі, емоційне відкидання, відсутність добрих людських відносин і відгородженості від проблем і інтересів доньки. Стосовно виховного впливу батька було з`ясовано такі речі: високий рівень довіри, психологічне прийняття і підтримка дівчинки, принципи директивності, які засновані на турботі. Дитина явно відчуває психологічний дискомфорт та потребу у захисті, дівчинка не бачить майбутнього, знаходиться в стані очікування агресії та обвинувачень від матері та її родичів. Свою фігурку ОСОБА_4 на усіх малюнках малює останню, маленьку та не промальовані риси обличчя, що свідчить про невпевненість, бажання зникнути, страх спілкування, прагнення сховатися від проблем. В бесіді ОСОБА_4 неодноразово підкреслювала про своє обурення на бабусю та мати за те, що вони часто зазначали, що її народження зіпсувало життя матері (а.с. 96-97 том 2).

Крім того, в матеріалах справи міститься листування ОСОБА_4 з матір`ю в месенджері в липні 2023 року після повернення в Україну, де вона зазначає, що не бажає повертатися до Німеччини, в м. Мюнхені перебувати для неї великий стрес, там немає друзів, вона бажає назавжди залишитися жити в м. Харкові (а.с. 99-102 том 2). Також суду надано листування ОСОБА_4 з батьком щодо її стосунків з матір`ю (а.с. 87-96 том 2).

Згідно з висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради орган опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_2 . У висновку зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , де створені умови для проживання та навчання дитини. Відповідно до довідки про проходження попереднього та позачергового психіатричних оглядів протипоказань для виконання обов`язків опікуна не виявлено. Мати таку інформацію органу опіки не надала. Відповідно до наданої характеристики ОСОБА_2 офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, має самостійний дохід. ОСОБА_1 працює у команді Всеукраїнської федерації гольфу, позитивно характеризується за місцем роботи. Під час навчання ОСОБА_4 у початковій школі 1-3 класи у м. Харкові обидва батьки брали постійну участь у шкільному житті дочки. Батьки приділяють належну увагу дитині, піклуються про її розвиток та навчання. Проте, під час надання висновку врахована думка самої ОСОБА_4 , яка заявила, що й надалі бажає мешкати разом з батьком (а.с. 35-36 том 3).

Допитана судом першої інстанції ОСОБА_3 , 2012 року народження, пояснила, що коли батьки розлучилися, вона проживала з матір`ю. Стосунки з матір`ю почали погіршуватися десь у 2020-2021 роках. Також зазначила, що вона бажає проживати з батьком, оскільки мати дуже погано ставилася до неї, постійно сварила її, не приділяла їй уваги, не захоплювалась її успіхами. Під час перебування у Німеччині мати багато часу проводила на роботі. Зазначила, що їй також не подобається сім`я матері, тобто її бабуся та дідусь, через образливі висловлювання в її бік. Під час конфліктів мати хапала її за руки та трусила. Казала, що вона не повинна дозволяти плакати, що таким чином вона показує свою слабкість. Після початку вторгнення рф на територію України вона з матір`ю проживали у Німеччині, там у неї було дистанційне навчання в попередній школі. У той період мати могла вдарити її по нозі, по спині, по руках, дуже часто кричала на неї. Два рази вона приїжджала до України для того, щоб побачитися з батьком. На другий раз вона залишилися жити з батьком через складні стосунки з матір`ю. З батьком, окрім неї, також проживає дружина батька та її сестра (дочка батька). Зазначила про те, що з ними у неї дуже гарні стосунки, вони разом проводять час, ходять за покупками, гуляють з собакою, спільно виконують побутові обов`язки. Зараз вона займається професійно кінним спортом, заняття індивідуальні. У Німеччині вона також займалася кінним спортом, але заняття проходили в групі та їй не дуже подобалося. Також ходить до спортивної зали. З матір`ю вона спілкувалася останній раз в кінці 2023 року чи на початку 2024 року. В той момент мати постійно казала їй, що вона зробила неправильний вибір, коли повернулася до України. Батько однаково ставиться і до неї, і до її сестри. Якщо бачить, що вона ( ОСОБА_4 ) на щось зла або її щось турбує, батько завжди з нею розмовляє, а матері на це було байдуже. Відчуває, що з батьком більше часу проводить, ніж з матір`ю. ОСОБА_6 також підтвердила, що проходила курс психотерапії після повернення в Україну через складні стосунки з матір`ю та батьком. В Німеччині у неї була лише одна подруга, з якою вона припинила спілкування, коли повернулася до України, оскільки та стала на бік її матері. На питання суду, чому на теперішній час ОСОБА_4 не спілкується з мамою та блокує її у месенджері, остання відповіла, що не відчуває з її боку щирості і через це їй важко спілкуватись.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 3 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Отже, у судовому порядку можливе вирішення спору між батьками щодо місця проживання лише малолітньої дитини, а місце проживання неповнолітньої дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21; від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц, від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15, від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України дає підстави для висновку, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково, зокрема, при вирішенні спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України).

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Висновок про необхідність врахування думки дитини у вирішенні спору щодо визначення місця проживання дітей висловлений Верховним Судом у постановах від 01 серпня 2018 року у справі № 207/3144/16 (провадження № 61-29090св18), від 04 березня 2020 року у справі № 356/417/17 (провадження № 61-16764св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 19 травня 2021 року у справі № 686/1379/19 (провадження № 61-18646св20), від 19 червня 2025 року у справі № 178/1957/22 (провадження № 61-2127св25).

У справі, яка переглядається, встановлено, що за час перебування у шлюбі у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано у 2017 році, після чого дочка сторін проживала з матір`ю. ОСОБА_1 у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України з 2022 року мешкає за кордоном - у Німеччині, а дочка сторін ОСОБА_3 до червня 2023 року проживала з нею, а з червня 2023 року постійно проживає з батьком та його сім`єю у м. Харкові за власним бажанням, що підтверджується її особистими поясненнями, наданими суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, оцінивши належним чином надані учасниками спору докази, їх аргументи та заперечення, врахувавши висновок органу опіки та піклування, підстав для незгоди з яким не вбачається, застосував положення норм сімейного законодавства України та міжнародного права, дослідив питання захисту прав дитини з точки зору її здорового розвитку, стабільності середовища, врахував вік дитини і її позицію, на підставі чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дочки з нею.

Враховуючи, що дитина вже протягом тривалого часу проживає з батьком, навчається у школі м. Харкова, має стійкі соціальні зв`язки, наявність певного конфлікту і нерозуміння між матір`ю та дитиною і вплив таких відносин на стан дитини, беручи до уваги, що ОСОБА_2 має житло з належними умовами проживання для дитини, достатній дохід, у дочки склалися приязні стосунки з його дружиною та зведеною сестрою, суд дійшов обґрунтованого висновку, що інтересам дитини буде відповідати її проживання з батьком.

Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишити її проживати з батьком.

Сам по собі факт того, що в Україні запроваджено воєнний стан, тоді як у Німеччині більш безпечні умови для проживання, не може бути підставою для зміни усталеного місця проживання дитини проти її волі за вимогою матері.

Скасування рішення суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з батьком, з яким вона проживає тривалий період часу (три роки), може призвести до вкрай негативних та непередбачуваних психологічних травм для дитини, а тому не відповідає її інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 квітня 2025 року у справі № 161/20631/23.

Посилання ОСОБА_1 на втрату контакту з дитиною і позбавлення її можливості спілкуватися з дитиною не є підставою для задоволення її вимог про визначення місця проживання дочки з нею, що не позбавляє позивачку права на звернення до органу опіки та піклування чи до суду з вимогами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу її участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Твердження ОСОБА_1 про те, що суд формально підійшов до з`ясування думки дитини, не врахувавши, що така думка може бути не самостійною, а нав`язаною відповідачем і зумовленою можливістю дитини уникнути зусиль для здобуття освіти та особистісного росту, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що на час з`ясування її думки судом дочка сторін вже досягла повних 13 років, що є достатньо свідомим віком, та попередні три роки за власним бажанням мешкає з батьком. Доказів того, що бажання проживати з батьком дитина висловила під тиском, ОСОБА_1 суду не надано.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що наявність іншої родини у ОСОБА_2 є істотною обставиною, яка впливає на морально-емоційний стан дитини та не відповідає її інтересам, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що у ОСОБА_4 хороші стосунки з новою родиною батька.

До того ж, колегія суддів враховує, що станом на час подачі апеляційної скарги та перегляду справи ОСОБА_3 вже виповнилось 14 років, тож підстави для визначення її місця проживання судом наразі відсутні. При цьому, з урахуванням малолітнього віку дитини на час розгляду справи судом першої інстанції, суд вирішив спір до досягнення дитиною 14 років і дотримався положень статті 160 СК України.

З огляду на викладене, оскільки позивачка не довела, що проживання дитини з батьком буде суперечити якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також з урахуванням досягнення дочкою сторін на час перегляду справи 14-річного віку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, зводяться до повторного викладу аргументів позову, яким судом першої інстанції надано належну оцінку, тому підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина