Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №638/3219/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/3219/25

Номер провадження 22-ц/818/565/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року в складі судді Малахової О.В. по справі № 638/3219/25 за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на право власності на 2/3 частки житлового будинку з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , яке він успадкував після смерті своїх батьків, але за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину. На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований один, був розлучений, його єдина дочка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказала, що вона звернулась до Ізюмської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата, та 07 лютого 2025 року відкрита спадкова справа, проте постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини. Зазначила, що вона своєчасно не могла звернутися до нотаріуса з відповідною заявою, оскільки перебіг строку для прийняття спадщини припав на час, коли м. Ізюм перебувало під окупацією і не працювали державні установи і нотаріуси, були відсутні будь-які засоби зв`язку та можливість виїхати на підконтрольну Україні територію.

Просила встановити додатковий строк два місяці для подачі заяви нотаріусу про прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачкою причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними.

На вказане рішення суду 28 липня 2025 року через суд першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовну заяву; зобов`язати нотаріуса за місцем відкриття спадщини внести відповідні відомості; залучити до участі у справі належного відповідача - Ізюмську міську раду Харківської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що пропуск строку на прийняття спадщини був обумовлений поважними причинами - окупацією м. Ізюм у 2022 році. Спадкова справа була відкрита одразу після відновлення роботи органів нотаріату. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 лютого 2025 року також підтверджує наявність форс-мажорних обставин. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, спадщина не визнана відумерлою, держава не має інтересу в її отриманні, а вона фактично володіє спадковим майном і доглядає його.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 04 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримано 10 вересня 2025 року (т. 1, а.с. 122);

Ізюмською міською радою Харківської області отримано в електронному кабінеті 22 вересня 2025 року (т. 1, а.с. 125).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою (а.с. 12, 18).

Їхній батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а мати ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10, 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 (а.с. 7).

На час смерті ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, був розлучений (а.с. 13, 14), його дочка ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 19, 20, 21).

ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , згідно даних будинкової книги (а.с. 15-17).

ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 6).

07 лютого 2025 року Ізюмською державною нотаріальною конторою Харківської області на підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 19/2025 після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 80004824 і копією спадкової справи (а.с. 9, 40-75).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій державного нотаріуса Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Лисенко Л.А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини (а.с. 8).

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).

Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини.

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18.

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже останній день шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини припав на 28 травня 2022 року. Протягом цього часу його спадкоємиця за законом ОСОБА_1 не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. До нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 звернулась лише 07 лютого 2025 року.

Тривалий пропуск строку на прийняття спадщини позивачка пояснила окупацією м. Ізюм у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, місто Ізюм було зоною активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року, тимчасово окуповано з 01 квітня 2022 року до 08 вересня 2022 року, з 08 по 11 вересня 2022 року було зоною активних бойових дій, після 11 вересня 2022 року Ізюмська міська територіальна громада входить до території можливих бойових дій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини, наведені ОСОБА_1 , є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а саме перебуванням позивачки і місця відкриття спадщини на тимчасово окупованій території, а у подальшому - на території активних і можливих бойових дій, що унеможливило звернення до нотаріуса та подання заяви про прийняття спадщини у встановлений статтею 1270 ЦК України строк.

З урахуванням негативного впливу воєнного стану в Україні у сукупності з правовою невизначеністю чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства; перебування позивачки в окупації і надалі на території бойових дій; відсутності інших спадкоємців та заперечень з боку міської ради, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення позивачці на підставі частини 3 статті 1272 ЦК України додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо зобов`язання нотаріуса за місцем відкриття спадщини внести відповідні відомості і залучення до участі у справі Ізюмської міської ради Харківської області колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем у справі вже є Ізюмська міська рада Харківської області, а рішення суду про надання додаткового строку надає позивачці можливість для належного оформлення своїх прав самостійно звернутись до нотаріуса, підстав для зобов`язання якого до вчинення будь-яких дій у суду наразі немає.

За результатами розгляду апеляційної скарги суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 04 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Ізюмської міської ради Харківської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання даним судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина