Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №638/6634/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 638/6634/25

Номер провадження 22-ц/818/549/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року в складі судді Агапова Р.О. по справі № 638/6634/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на кошти в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: П`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на кошти в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду за захистом своїх законних прав та інтересів щодо нарахування та виплати пенсії, і судовими рішеннями її позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнялись.

Зокрема, постановою Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року у справі № 2-а-12813/11 визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та дії, які пов`язані з перерахунком та виплатою державної пенсії згідно Постанови КМУ від 27 грудня 2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від нарахованого згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року, враховуючи 8-кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але своєчасно не сплаченої пенсії, у розмірі, обчисленому згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159 за період з 03 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 , з урахуванням раніше сплачених сум, призначеної з 01 січня 2006 року державної пенсії, враховуючи 8- ми кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі збільшенням її у 3,5 рази згідно Постанови КМУ від 27 грудня 2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацюючих громадян за період з 01 січня 2006 року постійно, на весь час виплати пенсії.

Вказала, що вона як спадкоємиця була обізнана про наявність коштів, які були нараховані ОСОБА_2 як пенсія, однак не виплачені останній за життя.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2024 року на запит адвоката на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року у справі № 2- а-12813/11 ОСОБА_2 було здійснено перерахунок пенсії у розмірі 313 373,99 грн, а сума розрахунку компенсації втрати частини доходів склала 2674,65 грн, і вказані кошти виплачені не були.

Разом з тим, на запит П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , відповідач листом від 18 грудня 2024 року повідомив про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

На черговий адвокатський запит відповідач листом від 17 січня 2025 року знов підтвердив інформацію, надану у листі від 03 жовтня 2024 року, про наявність нарахованих коштів пенсії, однак невиплату коштів обґрунтував відсутністю запиту від органів державної виконавчої служби щодо нарахованих на виконання постанови суду від 15 липня 2011 року у справі № 2-а-12813/2011, але не виплачених ОСОБА_2 пенсійних коштів.

З огляду на зазначене нотаріус позбавлений можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину на нараховані пенсійні кошти, що змушує її звернутись за захистом своїх прав до суду.

Просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нараховані, але не отримані за життя пенсійні виплати ОСОБА_2 у сумі 316 048,64 грн, вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року, в якому ухвалою суду від 14 серпня 2025 року виправлено описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нараховані, але не отримані за життя пенсійні виплати ОСОБА_2 у сумі 316 048,64 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 968,96 грн на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачка має право на спадкування пенсії, яку нараховано, але не виплачено її померлій матері на підставі судового рішення про здійснення перерахунку.

На вказане судове рішення 30 липня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду - скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що до нього не надходило запиту з органів Державної виконавчої служби щодо нарахованої ОСОБА_2 на виконання постанови суду по справі № 2- а-12813/2011 від 15 липня 2011 року, але не виплаченої суми. На запит нотаріальної контори було повідомлено про відсутність недоотриманої пенсії. У матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_2 заява щодо виплати недоотриманої пенсії померлої відсутня.

Позивачка правом на подачу відзиву не скористалась.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 04 червня 2026 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 - повернуто на адресу апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 88-89, т. 1), крім того про день, час та місце судового засідання учасника повідомлено відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України (а.с.80, т. 1);

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області отримано в електронному кабінеті 19 вересня 2025 року (т. 1, а.с. 79 зв.)

П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою отримано 06 жовтня 2025 року (а.с. 87, т. 1).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 (а.с. 22, 32).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року у справі № 2-а-12813/11 визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії та дії, які пов`язані з перерахунком та виплатою державної пенсії згідно Постанови КМУ від 27 грудня 2005 року №1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від нарахованого згідно постанови Московського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2010 року, враховуючи 8-кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", але своєчасно не сплаченої пенсії, у розмірі, обчисленому згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21 лютого 2001 року № 159 за період з 03 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року. Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова нарахувати та забезпечити виплату ОСОБА_2 , з урахуванням раніше сплачених сум, призначеної з 01 січня 2006 року державної пенсії, враховуючи 8- ми кратний мінімальний розмір пенсії згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі збільшенням її у 3,5 рази згідно Постанови КМУ від 27 грудня 2005 року за Х= 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства та встановленні нових розмірів прожиткових мінімумів для непрацюючих громадян за період з 01 січня 2006 року постійно, на весь час виплати пенсії.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 26).

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року у справі № 2- а-12813/11 було здійснено перерахунок пенсії з 04 листопада 2009 року, виплата пенсії в перерахованому розмірі проводилась з вересня 2011 року. Сума нарахованих коштів по проведеному перерахунку пенсії за період з 04 листопада 2009 року по 31 серпня 2011 року склала 313 373,99 грн. Також проведено розрахунок суми компенсації втрати частини доходів за період з 03 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року. Сума компенсації частини доходів склала 2 674,65 грн (а.с. 21).

На запит П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори, де була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області листом від 18 грудня 2024 року повідомило про відсутність недоотриманої пенсії ОСОБА_2 (а.с. 10).

З відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на запити адвоката вбачається, що невиплата коштів пов`язана з відсутністю запиту від органів державної виконавчої служби щодо нарахованих на виконання постанови суду від 15 липня 2011 року у справі № 2-а-12813/2011, але не виплачених ОСОБА_2 пенсійних коштів (а.с. 11, 19).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі №428/10113/20.

Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 січня 2024 року в справі №295/4158/23.

Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов`язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 673/393/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.

Відповідний підхід також застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі №355/323/17, від 16 грудня 2020 року у справі №428/12730/19, де суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але не виплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка, вказав, що аналіз ст.ст.1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив із того, що визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини. При цьому, позивач, як спадкоємець за законом, в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті чоловіка, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але не виплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 , отримала свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно (а.с. 23-24).

Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержаної за життя її матір`ю пенсії.

Встановивши, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2011 року у справі № 2-а-12813/11, яка набрала законної сили за життя спадкодавця ОСОБА_2 , зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести їй перерахунок та виплату пенсії і компенсації втрати доходів, однак такі суми, що належали матері позивачки, залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

За викладених обставин, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки як спадкоємця за законом на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останньою за життя.

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про те, що до нього не надходило запиту з органів Державної виконавчої служби щодо нарахованої ОСОБА_2 на виконання постанови суду по справі № 2- а-12813/2011 від 15 липня 2011 року, але не виплаченої суми, та у матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_2 заява щодо виплати недоотриманої пенсії померлої відсутня, тож ним повідомлено нотаріуса про відсутність недоотриманої пенсії, висновків суду щодо переходу спірних сум коштів у спадщину позивачки жодним чином не спростовують. З відповідей Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на запити адвоката вбачається, що воно достеменно обізнано про свій обов`язок з виконання чинного рішення суду і здійснило нарахування ОСОБА_2 відповідних сум, проте не виплатило їх померлій за життя. Як вже зазначалось, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Відсутність запиту з органів Державної виконавчої служби та заяви щодо виплати недоотриманої пенсії у спадковій справі не є підставами для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , що стосуються її права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Враховуючи, що апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишено без задоволення, підстави для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 червня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина