Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №2029/2-1308/11 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 2029/2-1308/11 Головуючий суддя І інстанції Саркісян О. А.

Провадження № 22-ц/818/3637/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року по справі за позовом ПАТ "Райффазейзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції «Райффазейзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить: поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, ухваленого Орджонікідзевським районним судом м. Харкова від 05.07.2011 за результатами розгляду справи №2029/2-1308/11 та прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду; скасувати заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.07.2011 по цивільній справі №2029/2-1308/11 та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Зазначену заяву розглядати без її участі.

В обґрунтування заяви зазначила, що вказане рішення є передчасним, незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якого не відповідають обставинам. Банк не довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та відповідачем кредитних договорів, надання позичальнику кредитних коштів, відсутні меморіальні ордери, платіжні доручення на перерахування кредитних коштів, заяви на видачу готівки, кредитні договори, тобто виконання належним чином своїх обов`язків, та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань. Відповідачка заявляє про застосування строку позовної давності. Відповідач не отримав жодної повістки про дату і час розгляду даної справи, у зв`язку з чим на даних документах відсутні його підписи. Вважає, що пропустив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з поважної причини: він не був присутній при винесенні оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим йому не було відомо про його зміст; копію рішення не отримав до спливу терміну на її оскарження. Особа не має можливості своєчасно оскаржувати рішення суду, якщо даній особі не було повідомлено про її зміст. Про винесення даного заочного рішення відповідач дізнався з веб сайту судовий реєстр 04.11.2025, у зв`язку з арештом банківських рахунків на підставі відкритого виконавчого провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить ухвалу скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не отримувала жодної документації від суду, не мала об`єктивної можливості бути присутньою у судових засіданнях, не була присутня при винесенні рішення та копію рішення не отримувала.

Відзиві на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи своє рішення суд першої інстанції суд вважав підстави для поновлення строку, зазначені відповідачкою, неповажними. Відповідачкою не спростовано обізнаність про розгляд справи у суді та не доведена неможливість подання заяви про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк з поважних причин.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

У статті 284 ЦПК України чітко закріплюються строки, протягом яких відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення, а саме: протягом 30 днів з дня проголошення або 20 днів після отримання рішення, якщо воно не було вручене в день проголошення.

Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 120 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Отже, право відповідача на поновлення пропущеного ним строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення передбачене ч. 1 ст. 127 та ч. 3, ч. 4 ст. 284 ЦПК України, але воно виникає за умови доведеності ним відповідними доказами причин попуску строку, які суд визнав поважними.

Метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, іншою заявою чи клопотанням обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 73-74 своєї постанови від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20 зазначила, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила. Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Крім того, у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду нагадала, що загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (абз. 2 п. 7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 901/32/20).

У пунктах 32, 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.12.2025 у справі № 565/1545/24 вказано, що на суд першої інстанції покладався обов`язок надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень та за результатами розгляду такого питання прийняти відповідне рішення. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У цій справі, яка переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідачки про поновлення процесуального строку, мотивуючи своє рішення тим, що заочне рішення було ухвалене 05.07.2011, копію рішення відповідачці було надіслано за останнім відомим адресом, отже відповідач була обізнана про перебування справи у провадженні суду, та була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2011 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова було проголошено заочне рішення по справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким було задоволено позовні вимоги.

Згідно довідки СГІРФО Орджонікідзевського РВ ХММУ ГУМВС України в Харківській області від 30.03.2011 року ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 28.01.2008 знята з реєстраційного обліку до м. Мерефа. (т.1 а.с.43).

Судом про дату, час та місце розгляду вище зазначеної справи повідомлялась шляхом розміщення оголошення та направлення судових викликів на останнє відоме місце реєстрації (т.1 а.с.61).

Копію заочного рішення судом було направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.66). Проте відомостей про вручення, або не вручення поштового відправлення ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 звертався із заявами про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 липня 2011 року по цивільній справі №2029/2-1308/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На запит суду надано інформацію про місце реєстрації ОСОБА_1 , з якої вбачається, що вона з 17.06.2014 року зареєстрована у АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.78).

На протязі розгляду справи за заявою ОСОБА_4 судом про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 повідомлялась за допомогою смс повідомлення за телефоном НОМЕР_1 . Відповідно до довідки про недоставляння смс значиться, що повідомлення не може бути доставлено абоненту з технічних причин у оператора мобільного зв`язку.

Відомостей про те, що судом ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи за відомим суду зареєстрованим місцем проживання у АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

Отже хибним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач була обізнана про перебування справи у провадженні суду, та була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на те що матеріали справи не містять даних про вручення копії заочного рішення, та належного повідомлення про розгляд справи, то на підставі ч. 3 ст. 284 ЦПК України ОСОБА_1 мала право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, шляхом подання такої заява протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного тексту заочного рішення суду.

Крім того, суд не врахував, що ч. 3 ст. 284 ЦПК України містить спеціальну норму, яка встановлює спеціальний строк на звернення до суду із заявою про поновлення строку, встановленого ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме: учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Проте закон не містить вичерпного переліку підстав для поновлення пропущеного учасником справи процесуального строку. На це вказує, зокрема, зміст ч. 4 ст. 284 ЦПК України.

Саме на явність інших причин (тривала тяжка хвороба чоловіка та зрештою його смерть) посилалася відповідачка, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення та поновлення пропущеного нею процесуального строку.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску відповідачкою процесуального строку є недостатньо обґрунтований, та не відповідає обставинам справи.

За таких обставин, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 259, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 18 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Повний текст постанови складений 03 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Ю.М. Мальований.

О.Ю. Тичкова.