Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №389/1289/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 389/1289/25

провадження № 22-ц/4809/794/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року у складі головуючого судді Варакіної Н. Б.

УСТАНОВИВ:

Короткий позовних вимог, відзиву на позов та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути із відповідачки на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 108 442, 52 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 07 грудня 2024 року на перехресті вулиць Академіка Тамма та Яновського у місті Кропивницькому сталась ДТП за участі автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Hyunday Kona, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження. Пасажир автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та звернулась за наданням медичної допомоги до лікарні.

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 січня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

28 лютого 2025 року між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 було укладено договір про виконання експертної оцінки вартості матеріального збитку №52, метою якого було, зокрема, визначення вартості матеріального збитку спричиненого позивачу як власнику автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , унаслідок ДТП 07 грудня 2024 року.

Відповідно до звіту №52 про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику транспортного засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості та складає 187 978 грн.

Згідно консультації 18-D/16/19 про вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , проведеної ТДВ СК «Альфа-Гарант» (страховиком відповідача), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу становить 89 735, 48 грн.

Позивач вказує, що 18 березня 2025 року між ним та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір №2, предметом якого є ремонт автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно розділу 2 вказаного договору, ФОП ОСОБА_5 надає позивачу послуги ремонту авто згідно калькуляції №2 «Вартість відновлювального ремонту автомобіля».

12 лютого 2025 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 86 535, 48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55923 від 12 лютого 2025 року.

Відтак, зазначає, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок вчинення відповідачкою дорожньо-транспортної пригоди становить 194 978 грн, з яких: 187 978 грн - вартість матеріального збитку, 7 000 грн - вартість робіт суб`єкта оціночної діяльності.

Беручи до уваги, що страховиком цивільної відповідальності відповідачки як власника транспортного засобу - ТОВ СК «Альфа-Гарант» було відшкодовано частину матеріальних збитків у розмірі 86 535, 48 грн, позивач просить стягнути із відповідачки на свою користь 108 442, 52 грн (194 978 грн - 86 535, 48 грн).

Крім того, позивач зазначає, що йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює у 30 000 грн. Вказує, що оскільки його дружина отримала поверхневу забійну рану лобкової ділянки, забої та садна м`яких тканин голови. Пошкоджений автомобіль є єдиним транспортним засобом в сім`ї ОСОБА_6 , був придбаний в автосалоні в кінці 2008 року. Автомобіль використовувався кожен день, оскільки позивач проходить військову службу у смт Новоархангельськ Кіровоградської області та має діставатися на свого робочого місця більш ніж за 110 км від місця проживання. По теперішній час автомобіль не відремонтований. Кошти, виплачені страховиком не покривають витрати навіть половини вартості матеріального збитку.

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідачка подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Вважає, що об`єктивний розмір збитку, а не той що заявляє позивач, не перевищує ліміту відповідальності страховика 160 000 грн, тому саме страховик повинен бути належним відповідачем за цим позовом, а вона можу нести відповідальність лише в разі недостатності виплати страхового відшкодування для покриття збитків, що перебільшує ліміт відповідальності страховика.

Вказує, що на момент ДТП її транспортний засіб був застрахований у ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до Полісу №224711517. Ліміт за полісом страхування становить 160 000 грн.

Також зауважує, що в позові позивач заявляє, що зазнав збитків на 187 978 грн і просить стягнути 108 442,52 грн, з огляду на ліміт відповідальності страховика. Разом з тим, ліміт відповідальності страховика відповідно до полісу №224711517, складає 160 000 грн. Так, 187 978 грн - 160 000 грн ліміту страховика = 27 978 гривень, але аж ніяк не 108 442,52 грн.

Відповідачка звернула увагу суду, що позивач звертався із заявою про виплату страхового відшкодування, до зазначеної страхової компанії, що сам і підтвердив у своїй позовній заяві. З висновком експерта страхової компанії та сумою компенсації позивач погодився та отримав 86 535,48 грн на рахунок ФОП ОСОБА_5 .

Вказує, що на замовлення страховика, до якого звертався позивач, збиток у зв`язку із пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 був оцінений у розмірі 86 535,48 грн. На замовлення позивача матеріальний збиток був оцінений 187 978,00 грн. При цьому, відповідачку не запрошували на огляд автомобіля оцінювачем, що передбачено п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту України та Фонду Держмайна N9142/5/2092 від 24 листопада 2023 року, тому вона вважає, що не всі зафіксовані під час огляду автомобіля позивача пошкодження виникли у результаті дій під час ДТП.

Також відповідачка звернула увагу суду на певні маніпуляції та порушення в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів в звіті про оцінку вартості матеріального збитку ФОП ОСОБА_4 . Вважає вказаний звіт необ`єктивним, упередженим та складеним в інтересах позивача, із значними порушеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Вказує, що доказів завдання моральної шкоди позивачем не надано (а.с.79-86).

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн, витрати за складання звіту експертної оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 7 000 грн та судовий збір в розмірі 170 грн.

В задоволенні вимог про стягнення матеріальної шкоди та моральної в розмірі 20 000 грн відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення із відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що вартість матеріального збитку, який недоотримав позивач не може бути стягнута з винуватця ДТП ОСОБА_2 , оскільки ця вартість не перевищує ліміту відповідальності, визначеного в Полісі в розмірі 160 000 грн.

Зокрема, суд, з посиланням на висновки Верховного Суду, вказав, що стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою з винуватця ДТП є неправомірним, якщо така шкода покривається лімітом ОСЦПВ.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що внаслідок дій відповідачки позивач зазнав моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях та муках, занепокоєності за те, що сталося ДТП, внаслідок якого пошкоджено належне йому майно. Зазначені події внесли незручності та потребували додаткових зусиль для організації її життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений. Враховуючи вищенаведене, виходячи з засад розумності та справедливості суд виснував, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача має становити 10 000 грн.

Крім того, суд вважав, що з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати за складання звіту експертної оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 7 000 грн, які підтверджені рахунковою квитанцією № 45 від 04 березня 2025 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Захар Федорович, подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 22 січня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухваленні в цій частині нового рішення, про повне задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення із відповідачки на його користь матеріальної шкоди в розмірі 108 442,52 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн.

Представник звертає увагу, що винуватець ДТП має виконати обов`язок з відшкодування заподіяної шкоди перед потерпілим, а в подальшому може оскаржувати розмір виплаченого страховиком страхового відшкодування в судовому порядку.

Зазначає, що оскільки фактичний розмір майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідачки, дорівнює ринковій вартості автомобіля та становить 187 978,00 грн, що перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування в сумі 86 535,48 грн, то різниця між цими сумами мала бути стягнута з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Вважає, що висновки суду свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статті 1194 ЦК України.

Вказує, що суд безпідставно відмовив позивачеві у стягненні із відповідачки на його користь 30 000 грн моральної шкоди.

Зауважує, що отримання тілесних ушкоджень дружиною позивача та пошкодження його транспортного засобу внаслідок неправомірних дій відповідачки спричинили сильні душевні страждання передусім самому ОСОБА_1 . Так, внаслідок ДТП його дружина ОСОБА_3 отримала забої та садна м`яких тканин голови поверхневу забійну рану лобкової ділянки. Дані тілесні ушкодження змусили дружину позивача звернутись за медичною допомогою до лікарів та пройти певний курс лікування, під час якого вона перебувала в стані тимчасової непрацездатності та потребувала догляду з боку свого чоловіка. Період відновлення після отриманих травм супроводжувався для позивача напруженістю, страхом й побоюваннями потенційних ускладнень, які могли виникнути на фоні вказаних вище тілесних ушкоджень. Увесь час перебування своєї дружини на лікуванні, ОСОБА_1 перебував поруч з нею, забезпечував усі її потреби як матеріального, так і нематеріального характеру. Механічні пошкодження транспортного засобу ОСОБА_1 в жодному разі не зрівняються з тим обсягом переживань, які довелось пережити останньому під час лікування своєї дружини, проте також внесли корективи в звичний образ життя позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 361 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення позивача, його представника адвоката Федорова З. Ф., відповідачки ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та в частині розподілу судових витрат, скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. В частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 07 грудня 2024 року на перехресті вулиць Академіка Тамма та Яновського у місті Кропивницькому, сталась ДТП за участі автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Hyunday Kona, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження. Пасажир автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження та звернулась за наданням медичної допомоги до лікарні (а.с.17-24).

Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 07 січня 2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн (а.с.25).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyunday Kona, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», поліс №224711517.

У вказаному полісі визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 16 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн (а.с.106).

28 лютого 2025 року між позивачем та суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 було укладено договір на виконання експертної оцінки вартості матеріального збитку №52, метою якого було, зокрема, визначення вартості матеріального збитку спричиненого позивачу як власнику автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , унаслідок ДТП 07 грудня 2024 року.

Пунктом 3.2. договору визначено, що вартість робіт виконавця встановлюється в межах договірних тарифів СОД ОСОБА_4 та складає 7 000 грн (а.с.26).

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №45, 04 березня 2025 року позивач здійснив оплату за оцінку колісного транспортного засобу на загальну суму 7 000 грн на рахунок ПП ОСОБА_4 (а.с.28).

Відповідно до звіту №52 про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику транспортного засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості та складає 187 978 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 293 591,19 грн (а.с.30-46).

Згідно консультації 18-D/16/19 про вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , проведеної ТДВ СК «Альфа-Гарант» (страховиком відповідачки) 09 січня 2025 року, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу становить 89 735, 48 грн (а.с.47-49).

18 березня 2025 року між ОСОБА_1 та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір №2, предметом якого є ремонт автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно розділу 2 вказаного договору, ФОП ОСОБА_5 надає позивачу послуги ремонту авто згідно калькуляції №2 «Вартість відновлювального ремонту автомобіля» (а.с.51).

Відповідно до калькуляції №2, виконаної ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Hyunday Accent 2008 року випуску, складає 189 934, 40 грн (а.с.53-54).

12 лютого 2025 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 86 535, 48 грн; призначення платежу1046 страх. відшкодування ОСОБА_1 по т.з. Hyunday Accent № НОМЕР_1 зг. страх. акту №ЦВ/24/9086 за дог. страх. №224711517 від 12.11.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №55923 від 12 лютого 2025 року (а.с.50).

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було заявлено клопотання про долучення додаткових доказів, які були не подані ним під час розгляду справи в суді першої інстанції: копії заяви ЦВ (потерпілий-погодження суми) про страхове відшкодування та скріншоти переписки із СК Альфа Гарант (а.с.159-165).

З метою повного, належного та об`єктивного розгляду справи, враховуючи відсутність заперечень відповідачки, апеляційним судом задоволено клопотання сторони позивача та долучено до матеріалів справи надані докази.

Так, 23 січня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву ЦВ (потерпілий-погодження суми) директору ТДВ СК «Альфа-Гарант» про страхове відшкодування. Згідно поданої заяви позивач просив відшкодувати витрати, пов`язані з пошкодженням транспортного засобу Hyunday Accent № ВА 3523. Страхове відшкодування, розраховане по калькуляції, складеній уповноваженою особою страховика в розмірі 86 535, 48 грн просив сплатити протягом 15 днів відповідно до умов п.36.2 Закону. Зазначено, що претензій щодо розміру страхового відшкодування не має, та на проведенні оцінки не наполягає (а.с.159).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього. За умов, передбачених статтею 38 Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до заподіювача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Потерпілий реалізує право на отримання відшкодування шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічні висновки щодо врегулювання спірних правовідносин викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 55/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення із відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди, суд першої інстанції керувався тим, що вартість матеріального збитку, який недоотримав позивач не може бути стягнута з винуватця ДТП ОСОБА_2 , оскільки ця вартість не перевищує ліміту відповідальності, визначеного в Полісі в розмірі 160 000 грн. Зокрема, суд, з посиланням на висновки Верховного Суду, вказав, що стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою з винуватця ДТП є неправомірним, якщо така шкода покривається лімітом ОСЦПВ.

Колегія суддів не може в повному обсязі погодитись із такими висновками місцевого суду, з огляду на таке.

Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає про те, що загальний розмір матеріальної шкоди, завданої йому внаслідок вчинення відповідачкою дорожньо-транспортної пригоди становить 194 978 грн, з яких: 187 978 грн - вартість матеріального збитку, 7 000 грн - вартість робіт суб`єкта оціночної діяльності. Беручи до уваги, що страховиком цивільної відповідальності відповідачки як власника транспортного засобу - ТОВ СК «Альфа-Гарант» було відшкодовано частину матеріальних збитків у розмірі 86 535, 48 грн, позивач просить стягнути із відповідачки на свою користь 108 442, 52 грн (194 978 грн - 86 535, 48 грн).

Оскільки рішенням суду першої інстанції позовні вимоги позивача задоволено частково та стягнуто із відповідачки на його користь витрати за складання звіту експертної оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 7 000 грн, в цій частині рішення суду сторонами не оскаржується, відповідно апеляційним судом не переглядається.

Відтак, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні із відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 101 442, 52 грн (108 442, 52 грн (сума, яку просив стягнути позивача) - 7 000 грн (витрати за складання звіту експертної оцінки, які були стягнуті судом на користь позивача)).

Обґрунтовуючи своє право вимоги до відповідачки на зазначену вище суму, позивач зазначає про те, що розмір страхової виплати, здійснений страховиком відповідачки у сумі 86 535, 48 грн не є достатнім для повного відшкодування шкоди, завданої винуватцем ДТП. Вказує, що предметом даного спору є недостатність суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна, різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, на думку позивача, зобов`язана сплатити відповідачка.

Ці доводи апеляційної скарги не є обгрунтованими, враховуючи таке.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 , власнику автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, що сталася 07 грудня 2024 року з вини ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Hyunday Kona, державний номер НОМЕР_2 , завдано майнову шкоду.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyunday Kona, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», поліс №224711517.

У вказаному полісі визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 16 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн (а.с.106).

Згідно консультації 18-D/16/19 про вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , проведеної ТДВ СК «Альфа-Гарант» (страховиком відповідача), вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу становить 89 735, 48 грн.

23 січня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву ЦВ (потерпілий-погодження суми) директору ТДВ СК «Альфа-Гарант» про страхове відшкодування.

Згідно поданої заяви позивач просив відшкодувати витрати, пов`язані з пошкодженням транспортного засобу Hyunday Accent № ВА 3523. Страхове відшкодування, розраховане по калькуляції, складеній уповноваженою особою страховика в розмірі 86 535, 48 грн просив сплатити протягом 15 днів відповідно до умов п.36.2 Закону. Зазначено, що претензій щодо розміру страхового відшкодування не має, та на проведенні оцінки не наполягає (а.с.159).

12 лютого 2025 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплатила на рахунок ФОП ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 86 535, 48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №55923 від 12 лютого 2025 року.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Змістом положень частини першої статті 627 ЦК України установлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

В підписаній ОСОБА_1 заяві про розмір страхового відшкодування зазначено, що він та страховик на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV дійшли згоди про розмір матеріального збитку та розмір страхового відшкодування, не наполягають на проведені оцінки, а узгоджена сума страхового відшкодування у розмірі 86 535,48 грн є остаточною і сторони не матимуть жодних фінансових або будь-яких інших претензій щодо розміру цієї суми.

Тобто, за змістом вказаної заяви позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» в сумі 86 535,48 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до відповідачки суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що позивач підписав вказане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

Зазначене повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 грудня 2023 року в подібній справі № 759/28079/21, яка передавалась на розгляд як Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, так і Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим, після підписання заяви про страхове відшкодування та отримання за наслідками розгляду цієї заяви коштів у розмірі 86 535,48 грн, із зазначенням того, що претензій щодо страхового відшкодування ОСОБА_1 не має, позивач 28 лютого 2025 року уклав договір про виконання експертної оцінки вартості матеріального збитку №52 із суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , метою якого було, зокрема, визначення вартості матеріального збитку спричиненого позивачу як власнику автомобіля Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , унаслідок ДТП 07 грудня 2024 року. Відповідно до звіту №52 про оцінку вартості матеріального збитку, вартість матеріального збитку, нанесеного в результаті ДТП власнику транспортного засобу Hyunday Accent державний номерний знак НОМЕР_1 , дорівнює ринковій вартості та складає 187 978 грн.

Колегія суддів вважає такі дії позивача суперечливими.

Так, для приватного права притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема і в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин.

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).

При цьому, доказів того, що позивач не погоджувався з сумою страхового відшкодування, чи звертався до страховика з проханням переглянути розмір оцінених матеріальних збитків та нарахованого страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і доказів того, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» надавав йому відповідь про відмову у розгляді такого прохання.

Отже, виходячи з того, що сума матеріального збитку, на момент виплати визначалася між потерпілою особою та страховиком ТДВ СК «Альфа-Гарант», позивач погодився з виплатою, не заперечував проти її розміру; відсутні докази на підтвердження проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля саме на заявлену у позові суму, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення різниці між сумою для відновлення автомобіля та страховою виплатою.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка зобов`язана відшкодувати позивачеві різницю між розміром страхової виплати, здійсненим страховиком відповідачки та фактичним розміром шкоди є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Місцевий суд помилково вважав, що вартість матеріального збитку, який недоотримав позивач не може бути стягнута з винуватця ДТП, оскільки не перевищує ліміту відповідальності.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що посилання суду першої інстанції, в рішенні, що оскаржується на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №464/9519/15 та від 22 вересня 2021 року у справі №522/1914/19, є неприпустимими, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень таких постанов Верховного Суду не існує. Тобто зазначені у рішенні суду номери справ та дати ухвалення постанов є вигаданими, а посилання на сформовані висновки - неправдивими.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення із відповідачки на користь позивача суми франшизи, враховуючи таке.

Згідно з п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Поняття «франшиза» міститься у п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», відповідно до якої, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Матеріалами справи доводиться та не заперечується відповідачкою, що сума франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка була погоджена між відповідачкою та ТДВ СК «Альфа-Гарант» становить 3 200 грн. Доказів, що станом на час розгляду справи відповідачка відшкодувала франшизу позивачу матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суми франшизи у розмірі 3 200 грн.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди, у заявленому позивачем розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Потерпілий має право вимагати будь-яку компенсацію, проте суд керується ступенем доведеності нанесених моральних страждань, відповідністю розміру компенсації заподіяним стражданням.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач посилається на факт отримання його дружиною тілесних ушкоджень, пошкодження його майна (автомобіля), тривалість порушення прав позивача, що потягнуло зміни у нормальному ритмі життя, у незручностях, і оцінив таку шкоду в 30 000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення із відповідачки на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, місцевий суд виходив з того, що під час розгляду справи було встановлено, що внаслідок дій відповідачки позивач зазнав моральних страждань, які полягають у душевних переживаннях та муках, занепокоєності за те, що сталося ДТП, внаслідок якого пошкоджено належне йому майно. Зазначені події внесли незручності та потребували додаткових зусиль для організації її життя, оскільки звичайний ритм життя був порушений.

Колегія суддів погоджується із такими висновками місцевого суду, оскільки, виходячи із засад розумності, співмірності та справедливості, розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача має становити 10 000 грн.

З урахуванням викладеного вище, доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди 3 200 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду цієї справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та в частині розподілу судових витрат, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. В частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Щодо судових витрат.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року в частині відмови у стягненні із відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди, та ухваленні в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача (на 14,59%), відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і в частині вирішення судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 (на 14,59%) із відповідачки на його користь підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 201, 98 грн.

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням вимог апеляційної скарги позивача, із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 242, 41 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоров Захар Федорович, задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року в частині відмови у стягненні із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди та в частині розподілу судових витрат, скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3 200 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 201, 98 грн.

В частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 242, 41 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 05.06.2026.

Головуючий С.М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник