Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №723/4171/25 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/4171/25

Провадження № 2-а/723/915/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Пташник А.М.

при секретарі Яворській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що постановою 22 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №4008 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накдадено адміністратрівне стягнення у вигляді штрафі в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до вказаної постанови, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 №1574 від 12.05.2025 року, ОСОБА_1 12.05.2025 року о 14 год. 30 хв. знаходився в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до інформації з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, будучи військовозобов`язаним і не маючи підстав для відстрочки від призову під час мобілізації, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отримавши направлення №3454 від 12.05.2025 року на медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням начальника районного ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою визначення придатності до військової служби під, час мобілізації, від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинене в особливий період.

Позивач не погоджується з наведеним вище рішенням службової особи органу владних повноважень, як таким, що суперечить нормам КУпАП та іншого діючого законодавства України, вважає, що підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, що є підставою для скасування даної постанови як незаконної, оскільки 22.05.2025 року, коли було проігнороване клопотання представника позивача (адвоката) про відкладення розгляду справи, були суттєво порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, надати письмове пояснення, подавати докази, а також заявляти клопотання. Окрім того, внаслідок поспішного розгляду даної справи, постанова про накладення на нього адміністративного стягнення містить недостовірні відомості в частині дати народження, адже місяцем його народження є «липень», а не «червень».

Щодо поновлення пропущеного строку позивач вказав, що процесуальний строк звернення з адміністративним позовом до суду щодо визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №4008 від 22.05.2025 року за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП пропущено в результаті безпідставної відмови відповідачем ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та надання для ознайомлення матеріалів справи, внаслідок чого порушені мої права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема, право знайомитися з матеріалами справи, надати письмове пояснення, подавати докази, а також заявляти клопотання, що стало наслідком розгляду справи без участі позивача, а також порушення передбаченого ст. 285 КУпАП права на своєчасне отримання копії постанови. Таким чином, процесуальний строк звернення з адміністративним позовом до суду пропущено в результаті недотримання законодавчих вимог відповідачем ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), тобто з поважних причин.

Просить суд поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Визнати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №4008 від 22.05.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафі в розмірі 17000 грн., протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

Представник відповідача направив в суд відзив, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не визнає позовних вимог ОСОБА_1 та заперечує проти них з наступних підстав. Абзацом 3 частини 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 18.05.2024 року) визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 , закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до п. 1.3 розділу І Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008 року (надалі Положення про ВЛК) одним з основних завдань військово-лікарської експертизи є добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного Положення медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_6 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 на збірних пунктах районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_6 або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Виходячи з приписів даного Положення про ВЛК та Положення № 154 не міститься заборони щодо направлення військовозобов`язаного для проходження військово лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби в день виявлення такого військовозобов`язаного, зважаючи на покладені на ІНФОРМАЦІЯ_6 завдання щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком військовозобов`язаного, а відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання позивачем виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії російської федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов`язаних як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.

Зважаючи на викладене, 12.05.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було правомірним, а тому пояснення позивача просить суд не брати до уваги.

В подальшому, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (постанова начальника Чернівецького РТЦКтаСП № 4008 від 22.05.2025 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу).

Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за № 4008 від 22.05.2025 - відмовити за безпідставністю. Розгляд справи у судовому засіданні провести без участі представника відповідача.

В судове засідання позивач не з`явився, його представник адвокат Гакман М.Ю. надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач в особі представника в судове засідання не з`явився.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.

Судом встановлено, що 22 травня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесена постанова №4008 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафі в розмірі 17 000 грн.

Відповідно до вказаної постанови, з посиланням на протокол про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 №1574 від 12.05.2025 року, ОСОБА_1 12.05.2025 року о 14 год. 30 хв. знаходився в приміщенні збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до інформації з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, будучи військовозобов`язаним і не маючи підстав для відстрочки від призову під час мобілізації, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отримавши направлення №3454 від 12.05.2025 року на медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням начальника районного ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою визначення придатності до військової служби під, час мобілізації, від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчинене в особливий період.

У відповідності до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний на підставі досліджених доказів з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім посилання на відмову позивача від проходження медичного огляду, відповідачем не надано жодного доказу на доведення правомірності винесеної відносно позивача постанови.

Крім того, у оскаржуваній постанові містяться недостовірні відомості в частині дати народження позивача, адже місяцем його народження є «липень», а не «червень».

Також, суду не надано належних доказів причини відмовити у задоволенні клопотання сторони позивача, щодо перенесення розгляду справи.

За принципом презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення залишається недоведеним.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно вимог п. 1ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними та допустимим доказами винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Керуючись ст. 33, ст. 210-1, 258, 268, 276, 278, 283 КУпАП, ст. 72-73, 77, 79, 269, 272, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Визнати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 №4008 від 22.05.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафі в розмірі 17000 грн., протиправною та скасувати її, а провадження про справі про адміністративне правопорушення, закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Сторожинецького районного суду Антоніна ПТАШНИК