Вирок від 27 травня 2026 р. у справі №636/6591/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/6591/25

Провадження 1-кп/636/819/26

ВИРОК

Іменем України

28.05.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Чугуївського міського суду Харківської області кримінальне провадження № 12025221250000357 від 07.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, освіта середня, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав до застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 14.08.2008 Ленінським районним судом м. Харкова за ст.198 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки;

- 15.10.2009 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, 22.01.2011 звільнений по відбуттю покарання;

- 15.08.2012 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 10.08.2015 по відбуттю строку покарання;

- 22.08.2016 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 190 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 21.07.2017 Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 04.02.2021 по відбуттю строку покарання;

- 09.05.2025 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі (покарання невідбуте),

засуджений вирок Харківського апеляційного суду від 01.04.2026 за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч.1 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України до 6 років 8 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

в с т а н о в и в :

06.06.2025, приблизно в період часу з 08:00 год. до 09:00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось за можливе, ОСОБА_5 , зайшовши до громадського транспорту на автобусній зупинці в м. Харків, а саме до рейсового автобусу, котрий рухається за маршрутом м. Харків – с-ще Старий Салтів, сів на пасажирське крісло поряд із незнайомим йому громадянином - ОСОБА_7 , котрий прямував до селища Старий Салтів. Через деякий час ОСОБА_7 заснув та з кишені його одягу візуально спостерігався мобільний телефон, помітивши це, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.

У подальшому, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_7 заснув, та переконавшись, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно та протиправно, таємно, у період воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок злочинної діяльності, викрав з кишені одягу помічений ним мобільний телефон торгової марки «Samsung» моделі «Galaxy А52» ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 : НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_7 . Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1671/25 від 17.06.2025 вартість мобільного телефону складає 5278,20 гривень.

Після чого, ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 5278, 20 грн.

Крім того, 09.06.2025, в період часу з 07:00 год. по 09:00 год., більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 разом з раніше невідомим йому ОСОБА_8 пересувався на транспортному засобі «ВАЗ 2110» з м. Харків у бік селища Старий Салтів Чугуївського району. Під час спільної поїздки ОСОБА_5 побачив, що у ОСОБА_8 є мобільний телефон ТМ «UleFone» моделі «Armor 26 Ultra Black», що стало причиною виникнення суспільно небезпечного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна.

У подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що ОСОБА_8 відволікся, переконавшись, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, діючи умисно та протиправно, таємно, у період воєнного етапу, повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою збагачення за рахунок злочинної діяльності, викрав з правої кишені шорт ОСОБА_8 мобільний телефон ТМ «UleFone» моделі «Armor 26 Ultra Black» IMEI 1 : НОМЕР_3 , IMEI 2 : НОМЕР_4 , який належить потерпілому ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно висновку судово - товарознавчої експертизи від 17.06.2025 № 1672/25 вартість мобільного телефону складає 11965,85 грн.

Після чого, ОСОБА_5 місце вчинення злочину залишив, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 11965,85 грн.

Допитаний у судовому засідання обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі, підтвердив всі обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що дійсно на початку червня 2025, коли їхав рейсовим автобусом за маршрутом м. Харків – с-ще Старий Салтів, побачив, що незнайомий йому чоловік, який сидів поруч, заснув, а в його кишені був мобільний телефон. переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів здійснив крадіжку телефону. Також, на початку червня 2025, коли разом з невідомим йому чоловіком їхав з Харкова до селища Старий Салтів на автомобілі «ВАЗ 2110», побачив, що у нього є мобільний телефон, та коли чоловік відволікся, коли за його діями ніхто не спостерігав, здійснив крадіжку телефону. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Також вказав, що йому не було відомо, що потерпілий ОСОБА_7 має інвалідність та візуально він не міг це визначити.

Об`єм викраденого визнає, у вчиненому щиро кається, виражає осуд своєї поведінки, зробив відповідні висновки, обіцяє виправитись та у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень, має намір проходити військову службу, просить суд суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулися до суду із заявами про розгляд кримінального провадження без їх участі, в судове засідання не з`явилися, цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що всі учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність та істинність їх позиції не викликає сумнівів. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, судових витрат та заходів забезпечення кримінального провадження. Судом також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає повністю доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред`явленого обвинувачення та кваліфікує його дії:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

В судових дебатах прокурор вважав вину ОСОБА_5 у скоєного кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України повністю доведеною, заначив про наявність обставин, що пом`якшують покарання: Щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання, так як обвинуваченому не було відомо про наявність у потерпілого інвалідності 3 групи та ця обставина стала відома під час досудового розслідування. Просив визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року призначити 6 років 8 місяців позбавлення волі, остаточне покарання призначити за ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року – 6 років 10 місяців позбавлення волі.

Захисник в судових дебатах просила суд призначити мінімальне покарання, врахувати визнання обвинуваченим вини та обставинами, що пом`якшують покарання. Також зазначила, що ОСОБА_5 у вчиненому щиро кається, бажає долучитися до лав ЗСУ. Звертає увагу, що прокурор не вказує про наявність обставини, що обтяжують покарання, так як дійсно обвинувачений не міг знати що потерпілий має інвалідність, тобто вказана обставина не підтверджена.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, інвалідності не має, на обліку у лікаря – психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває, хворіє на ВІЛ (III клінічна стадія), має постійне місце проживання.

Слід зазначити, що ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та його поведінка явно свідчить про стійку антисоціальну та кримінальну направленість і намагання забезпечити себе шляхом злочинної діяльності, вже відбував покарання у місцях позбавлення волі. Однак позитивних змін в його особистості не відбулось та не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він на шлях виправлення не став, а вчинив корисливий злочин за вищенаведених обставин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, з дотриманням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує фактичні обставини кримінального провадження, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, відомості про особу винного, наявність обставин, які пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, беручи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого та поряд з цим враховує схильність обвинуваченого на вчинення злочинів та небажання стати на шлях виправлення, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 не можливе без ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

Встановлено, що ОСОБА_5 01.04.2026 засуджений вирок Харківського апеляційного суду за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186, ч.1 ст. 309, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 6 років 8 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 01.04.2026. Покарання за вироком невідбуте.

ОСОБА_5 вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України у червні 2025 року, тобто до постановлення вироку Харківським апеляційним судом 01.04.2026.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з положень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

Об`єднана палата Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.06.2020 у справі №766/39/17 зробила наступні висновки, щодо застосування норм права.

При визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили: а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів).

Оскільки кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим до постановлення вироку Харківського апеляційного суду від 01.04.2026, суд призначає покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року.

Також встановлено, що ОСОБА_5 вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09.05.2025 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі. Вирок набрав законної сили 22.09.2025, покарання за вироком невідбуте.

Нормами ч. 1 ст. 71 КК України визначено, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при визначенні покарання за правилами ст. 71 КК України до покарання за новим вироком повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком, суди повинні точно встановлювати невідбуту частину основного й додаткового покарань і зазначати їх вид та розмір у новому вироку.

Згідно з ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Так, суд призначає ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків, із застосуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком суду, невідбутою частини покарання за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року.

Також слід зазначити, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, до 27.09.2025, з визначенням застави. (ухвала слідчого судді Чугуївського міського суду Харківської області від 30.07.2025).

Дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_5 , продовжено, останній раз ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 02.04.2026 до 31.05.2026 включно.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України, підлягає зарахуванню строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні у строк відбування покарання, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 30 липня 2025 року, тобто з дня обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування – підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Харківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на стирок 6 (шість) років 8 (вісім) місяців.

На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 09 травня 2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на стирок 6 (шість) років 10 (десять) місяців.

Строк відбування покарання рахувати з дня обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 30 липня 2025 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 30 липня 2025 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення судово-товарознавчих експертиз: № 1671/25 від 17.06.2025 у розмірі 440,00 грн, № 1672/25 від 17.06.2025 у розмірі 400,00 грн, а всього стягнути 840 (вісімсот сорок) гривень 00 копійок.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон чорного кольору торгової марки «Samsung» моделі «Galaxy A52» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 : НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 - вважати повернутим за належністю законному власнику (розписка потерпілого ОСОБА_7 від 19.06.2025).

Речовий доказ по справі: мобільний телефон ТМ «UleFone» моделі «Armor 26 Ultra Black» ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - вважати повернутим за належністю законному власнику (розписка потерпілого ОСОБА_8 від 19.06.2025).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий: суддя ОСОБА_1