Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №645/2321/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/2321/26

Провадження № 2/645/2194/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Шевченко Г.С.,

за участю секретаря судових засідань – Пастушенко К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 року до Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини доходу відповідача, щомісячно, починаючи з дати пред`явлення позову до закінчення навчання, але не більше як до досягнення дитиною 23 років.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 3 2007 року перебувала з відповідачем, ОСОБА_2 , у шлюбі, від якого народилася донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 27 жовтня 2015 року шлюб розірвано, рішенням суду стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку до досягнення дитиною повноліття. У 2025 році відповідач був прийнятий до служби ЗСУ. Позивач зазначає, що їх спільна донька проживає зі позивачем та перебуває на її утриманні, навчається в Харківській державній академії фізичної культури на першому курсі денної форми навчання. Відповідач не приймає участі в утриманні дитини. В зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання у розмірі частки всіх видів (доходів) щомісячно, від дня пред`явлення позову до суда і до закінчення дочкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Ухвалою судді Немишлянського районного суду міста Харкова від 24 березня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_3 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 15.04.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі, позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток. Заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подано.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась. 15.04.2024 до суду подала клопотання, в якому просить розглянути справу без її участі, позов підтримала.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Судовим розглядом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач ОСОБА_4 – матір`ю, що підтверджується свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_1 ).

Згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 » внаслідок укладення шлюбу 05.06.2024, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до судового наказу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 стягнуті аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 26.03.2018 до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_3 є студенткою Харківської державної академії фізичної культури денна форма навчання з 01.09.2025 строк закінчення 30.06.2029, що підтверджується довідкою № 161-2526 від 24.02.2026 року, за підписом декана факультету циклічних видів спорту Харківської державної академії фізичної культури.

Крім того, судом встановлено, що оскільки ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання та не має самостійного заробітку, у зв`язку із тим, що дитині виповнилось 18 років, стягнення аліментів за судовим наказом Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року припинилось, проте повнолітня дитина все ще потребує матеріальної допомоги, позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої дитини, у зв`язку з її навчанням.

Згідно з ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу, в ч. 1 якої вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини» дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. №146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб".

Статтею ст. 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Аналогічна позиція висловлена у рішенні Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року № 6-186цс14.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, серед іншого, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У своїй постанові від 29 січня 2018 року по справі № 622/373/16-ц Верховний Суд роз`яснив, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (ст.185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст..199, 200, 201 цього Кодексу). У визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Судом встановлено, що з відповідача відповідно до судового наказу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.05.2018 року стягувалися аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття.

У зв`язку з досягненням ОСОБА_3 повноліття, стягнення аліментів з ОСОБА_2 припинено.

Позивачкою доведено, що ОСОБА_3 є дочкою відповідача, яка набула повноліття та не досягла віку 23 років, вона продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, у зв`язку з навчанням.

Таким чином, суд приходить до переконання, що оскільки утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання є обов`язком батьків, а відповідач ОСОБА_2 добровільно не надає матеріальну допомогу, хоча може її надавати, позов про стягнення аліментів на час навчання підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір аліментів судом враховується також те, що повнолітня ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, працевлаштуватися вона не має змоги у зв`язку з навчанням, матеріальне становище позивачки, відповідача а також інші обставини, що мають істотне значення для вирішення спору.

Стаття 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням наданих стороною позивача доказів, суд приходить до переконання, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 20.03.2026 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умови продовження навчання, що на думку суду є достатнім для забезпечення рівня життя повнолітньої доньки, виходячи з засад розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", суд стягує судовий збір з відповідача на користь держави.

Згідно ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.03.2026 року і до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше ніж до досягнення нею 23-річного віку, за умови продовження навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 .

Третя особа- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складений 08.06.2026.

Суддя Г. С. Шевченко