Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №953/2762/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2762/26

н/п 2-а/953/84/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого-судді - Зуба Г.А.,

за участю секретаря – Кулікової Т.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення від 18.02.2026 щодо залишення постанови серія ЕНА № 6593649 від 31.01.2026 без змін, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якій позивач просить скасувати рішення від щодо залишення постанови ЕНА № 6593649 від 31.01.2026 без змін, а скарги без задоволення, постанову серії ЕНА № 65936449 від 31.01.26 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Провадження у спраіі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гн. – закрити, у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайної необхідності..

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на наступне. Рішенням заступника начальника управління – начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції майора поліції Диняк Я.В. залишено постанову серії ЕНА №6593649 від 31.01.2026 без змін, а скаргу – без задоволення. Вказана постанова серії ЕНА №6593649 від 31.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн. Крім того, вказує, що 31.01.2026 будучи в стані крайньої необхідності та будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 1 рік постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.07.2025, здійснив керування транспортним засобом MAZDA CX-5, р.н. НОМЕР_1 . Так, 31.01.2026 позивач пересувався з ОСОБА_2 до ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Сітенка Національної Академії наук України», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сковороди, 20, куди перевозив свою бабусю, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де остання проходила лікування з діагнозом: «Застаріле повне ушкодження ротаторної манжети правого плечового суглобу. Деформуючий остеоартроз правого плечового суглобу 3-ї ст. Стійкий больовий синдром». Через необхідність сторонньої допомоги в пересуванні бабусі, погані погодні умови та відсутність курсування транспорту в Черкаській Лозовій, позивач здійснив керування транспортним засобом MAZDA CX-5, р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись по просп. Людвіга Свободи в м. Харкові, зіштовхнувся з дорожнім знаком «Пішохідний перехід» та пошкодив його, транспортний засіб зупинився. Позивач запевняє, що і в даній ДТП діяв у стані крайньої необхідності, щоб не пошкодити інші автомобілі, завдати тілесних ушкоджень пішоходам, які б могли перебувати на острівці безпеки та не спричинити ушкоджень пасажирці автомобілю.

Також, позивач зазначає, що gо приїзду на місце ДТП, 31.01.2026 о 10-15 годині інспектором 2-го взводу 1 роти 3 батальйону, старшим лейтенантом поліції Лютенком Р. А. було складено протокол серії ЕПР1 №579831, в якому зазначено що 31.01.2026 по просп. Л. Свободи, водій, керуючи транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції та швидкості, скоїв наїзд на перешкоду, що призвело до механічного пошкодження Т3, дорожнього знаку та матеріального збитку, чим порушив п. 12.1 - водій не врахував безпечної швидкості руху, особливостей вантажу, стан Т3 та п. 13.1 - водій, незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану Т3, повинен дотримуватися безпечної дистанції. Також, об 11-01 годині інспектором було складено постанову серії ЕНА № 65936449 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, в якому зазначено, що 31.01.2026, о 10-15 годині в м. Харкові по просп. Л. Свободи, 33-А, водій потрапив в ДТП та не мав чинного полісу ОСЦПВ, а також був позбавлений права керування, чим порушив п. 2.1.а ПДР України - керування ТЗ особою, позбавленою право керування, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП. По справі прийнято вид адміністративного стягнення та сума штрафу в розмірі 20400 грн.

ОСОБА_1 наголошує, що і в випадку керування ТЗ особою, позбавленою права керування і в випадку скоєння ДТП я діяв в стані необхідності: в першому випадку - транспортував хвору бабусю до лікарні; в другому випадку - прийняв всі заходи для запобігання ДТП, що призвела б до більш серйозніших наслідків, ніж настали та спричинення більш великої шкоди. Норми ст.17 КУпАП визначають, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності, а ст.18 цього Кодексу передбачає, що не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора, оскільки вважає себе невинуватим, постанову серії ЕНА №6593649 від 31.01.2026 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.

09.03.2026 до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зубу Г.А.

18.03.2026 ухвалою Київського районного суду м. Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення від 18.02.2026 щодо залишення постанови серія ЕНА № 6593649 від 31.01.2026 без змін залишено без руху та встановлено строк 7 (сім) днів для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків.

03.04.2026 позивачем недоліки позовної заяви усунені, судовий збір сплачено, про що до суду надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою судді від 24.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у відповідача матеріали, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності.

13.05.2026 шляхом надсилання через систему «Електронний суд» представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд позовні вимоги залишити без задоволення з огляду на наступне. Так, 31.01.2026, патрулюючи Шевченківський район міста Харкова, приблизно о 10 год 15 хв, за адресою: просп. Людвіга Свободи, № 33-А, поліцейськими було виявлено ДТП за участю транспортного засобу Mazda CX-5, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. В ході встановлення обставин ДТП та осіб причетних до виникнення такої події, було встановлено, що позивач керував транспортним засобом, при цьому був позбавлений права керування транспортними засобами рішенням Київського районного суду міста Харкова від 15.06.2025 в справі № 953/6424/25. Рішення набрало законної сили 29.09.2025, після залишення рішення без змін за наслідками перегляду справи судом апеляційної інстанції. Таким чином, станом на 31.01.2026 позивач, усвідомлюючи, що він є особою, яка є позбавленою права керування, свідомо здійснив керування транспортного засобу, в результаті чого вчинив ДТП. За наслідком аналізи ситуації за участі Позивача, на останнього було винесено постанову серії ЕНА № 6593649 за частиною 4 статті 126 КУпАП. 09.02.2026, Позивачем було залишено скаргу, яка зареєстрована в журналі єдиного обліку і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події УПП в Харківській області ДПП за № 2343, щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 31.01.2026 серії ЕНА № 6593649. 18.02.2026, заступником начальника УПП в Харківській області ДПП Ярославом Диняком, було розглянуто вищевказану скаргу позивача від 09.02.2026. За результатом розгляду скарги, було прийнято рішення залишити постанову від 31.01.2026 серії ЕНА № 6593649 без змін, а скаргу – без задоволення.

Крім того, представник відповідача вказує, що аналізуючи аргументи та твердження, що наведені в позовній заяві, можна стверджувати, що позивач ініціював процес оскарження рішення заступника начальника УПП в Харківській області ДПП від 18.02.2026 не в зв`язку з порушенням тих чи інших прав та законних інтересів, а лише в зв`язку з незгодою щодо оцінки мотивів, які ним були наведені в скарзі від 09.02.2026. Оскільки текст позовної заяви не містить жодних посилань на порушення прав позивача в ході розгляду вищевказаної скарги. Вважає, що скасування рішення заступника начальника УПП в Харківській області ДПП від 18.02.2026, призведе до втручання в дискреційні повноваження.

18.05.2026 на виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24.04.2026 шляхом надсилання через систему «Електронний суд» представником відповідача направлено до суду витребувані матеріали, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності.

04.06.2026 на електронну пошту Київського районного суду м. Харкова позивачем направлено відповідь на відзив в порядку ст. 182 КАС України, в якій останній зазначив, що відповідач ігнорує факт направлення до Управління патрульної поліції в Харківській області 06.05.2026 електронного звернення, в якому позивач звертає увагу на порушення Управлінням патрульної поліції в Харківській області своїх повноважень. Одночасно звертає увагу суду на те, що дискреційні повноваження – це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.

Крім того, вказує, що якщо позивач довів факт порушення особисто своїх прав, то у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, - є підстави для задоволення позову. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а також способом відновлення законності та правопорядку у публічних відносинах. Вважає, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 04.06.2026 на електронну пошту Київського районного суду м. Харкова направив заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити вчинення виконавчих дій щодо виконання постанови від 07.04.2026 ВП № 80684782, за якою відкрито виконавче провадження головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романом В.В., постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 80684782 від 07.04.2026 нарахована загальна сума мінімальних витрат 303, 00 грн. – до завершення розгляду даної справи та набранням рішенням суду законної сили.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2026 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши доводи позивача та представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Так, 31.01.2026 інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Лютенком Русланом Андрійовичем щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винесена постанова серії ЕНА №6593649, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

За змістом вказаної постанови позивач 31.01.2026 о 10-15 годині за адресою: м. Харкові, просп. Людвіга Свободи, 33А, потрапив у ДТП та не мав чинного полісу ОСЦПВ, а також був позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1.а. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (ПДР), а саме – керування транспортними засобами особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою та діями поліцейських під час її складання, позивач подав до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції скаргу, в якій просив: скасувати постанову серії ЕНА №6593649 від 31.01.2026 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.4 ст. 126 КУпАП – закрити у зв`язку з вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.

За результатами розгляду скарги, заступником начальника Управління - начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Я. Диняком прийнято рішення від 18.02.2026, яким постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6593649 від 31.01.2026, винесену інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Лютенком Р.А. залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи рішення відповідача від 18.02.2026 щодо відмови в задоволенні скарги протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

За нормами статті 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За положеннями статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами статті 14 Закону України від 30.06.1993 № 3353 «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

За правилами пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У підпункті (а.) пункту 2.1. ПДР зазначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У свою чергу, частиною четвертою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За приписами пункту першого статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Так, нормами вказаної статті встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У статті 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: зокрема, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Пунктом 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення .

Відповідно до пункту першого розділу ІІІ Інструкції справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Статтею 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що у постанові мають міститися: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. У постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, вказуються відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.

За змістом оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 31.01.2026 о 10-15 годині, керуючи транспортним засобом MAZDA CX-5, р.н. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харкові, просп. Людвіга Свободи, 33А, потрапив у ДТП та не мав чинного полісу ОСЦПВ, а також був позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.1.а. ПДР, а саме – керування транспортними засобами особою, позбавленою права керування транспортними засобами, передбачене ч.4 ст. 126 КУпАП.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідачем надано суду матеріали, що стали підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Відповідно до частини першої статі 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Разом з цим, долучити відеозапис з портативного відеореєстратора відповідачу не надається можливим, оскільки такий відеозапис знищено у зв`язку зі строками зберігання. Натомість, на підтвердження законності оскаржуваної постанови представник відповідача надав до суду копію рішення суду, що набрало законної сили, яким позивача було позбавлено права керування транспортними засобами, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови.

Факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується копіями, наданих відповідачем доказів, зокрема:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №579831 від 31.01.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 31.01.2026 о 10-15 годині за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 33А, керуючи транспортним засобом MAZDA CX-5, р.н. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та швидкості і скоїв наїзд на перешкоду, що призвело до механічного пошкодження транспортного засобу, дорожнього знаку та матеріального збитку, чим порушив п. 12.1. ПДР - водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особл. вантажу, стан транспортного засобу; п. 13.1. – водій незалежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися дистанції, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП;

- схеми місця ДТП, яка сталася 31.01.2026 о 10 год. 15 хв. за адресою: м. Харків, просп. Людвіга Свободи, 33А, підписаною позивачем ОСОБА_1 ;

- роздруківками фотографій пошкодженого транспортного засобу MAZDA CX-5, р.н. НОМЕР_1 .

Вказану обставину позивач не заперечує та у позовній заяві зазначає, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки був змушений відвезти бабусю до ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Сітенка Національної Академії наук України», яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Сковороди, 20.

У підтвердження зазначеного позивачем долучено копію Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №106604 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданої ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Сітенка Національної Академії наук України».

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він діяв у стані крайньої необхідності, з огляду на наступне.

Ст. 17 КУпАП передбачено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності, така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №686/5225/17.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами, 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, згідно оскаржуваної постанови, позивач керував транспортним засобом 31.01.2026 о 10 год 15 хв, постанову винесено 31.01.2026 об 11 год 01 хв, при цьому з дослідженої виписки, наданої до суду, бабуся позивача перебувала на стаціонарі в ДУ «Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Сітенка Національної Академії наук України» з 14.01.2026.

Таким чином, вказана виписка не є доказом в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, який би доводив, що керування позивачем автомобілем, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, є виправданим та терміновим у цьому конкретному випадку, зважаючи на значну небезпеку та загрозу для життя та здоров`я інших осіб.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що його бабуся не мала іншої можливості дістатися до медичного закладу.

Крім того, постановою Київського районного суду м. Харкова від 24.07.2025 (справа №953/6424/25, н/п 3/953/1971/25) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29.09.2025 (справа №953/6424/25, н/п 33/818/1448/25) постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 24 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишено без змін.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, інші аргументи та доводи позивача не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах, оскільки встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, зокрема, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні підстави для задоволення позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування рішення від 18.02.2026 щодо залишення постанови серія ЕНА № 6593649 від 31.01.2026 без змін – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2026 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ