Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №202/78/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/78/26

Провадження № 2/202/2206/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

представника позивача - Воднєвої Н.В.

відповідачів – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 202/78/26 за позовною заявою Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на обліку в управлінні-службі у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради з 20.10.2022 р., перебувають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як діти, що перебувають в складних життєвих обставинах. Посилаючись на акт проведення оцінки рівня безпеки дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 16.12.2025, акт обстеження житлово-побутових умов проживання родини ОСОБА_5 від 16.12.2025, витяг з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради від 17.12.2025, а також ряд інших документів позивач стверджує, що залишення дітей з батьками може призвести не тільки до погіршення їх становища, а й є небезпечним для їх життя та здоров`я. Позивач зазначає, що відповідачі неналежним чином не виконують покладені на них батьківські обов`язки, що призвело до створення в родині рівня небезпеки для проживання дітей, у зв`язку з чим позивач звертається до суду із вимогою про негайне відібрання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав, у зв`язку з можливою загрозою життю та здоров`ю дітей.

В порядку ст. 178 ЦПК України відповідачами у справі відзив суду не було подано.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, про незадовільні умови для проживання дітей, кількість житлової площі та чисельність родини не є пропорційними, одна з житлових кімнат зачинена, всі члени родини проживають в іншій кімнаті, в якій бруд до стелі та сморід. Відповідачі офіційно не працевлаштовані. Підкреслила, що під час розгляду справи 26 травня 2026 року представниками Органу опіки та піклування було здійснено вихід в сім`ю з метою обстеження житлових умов проживання, однак, відповідач не впустив в квартиру співробітників Органу опіки та піклування, що зафіксовано у відповідному Акті.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначив, що оскільки за пільговими умовами його дружині, відповідачу у справі – ОСОБА_2 не було надано квартиру, то родина мусить проживати у відповідних умовах. Вказав, що члени родини відповідачів не отримують пільгові виплати та пенсію через відібрання дітей. Повідомив суд, що всього в житловому приміщенні проживає 9 людей, квартира є 2-х кімнатною, а одна з житлових кімнат зачинена через те, що там стоять станки (робоче приладдя) відповідача. ОСОБА_1 вказав, що останні півроку дохід родини - 3 тисячі гривень.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала заявлену відповідачем ОСОБА_1 позицію.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачі у справі – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданим Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, виданого 17 серпня 2017 року, актовий запис № 1020, та копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданим Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, виданого 07 липня 2015 року, актовий запис № 648.

Як встановлено судом, на обліку в управлінні-службі у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради з 20.10.2022 р., перебувають діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як діти, що перебувають в складних життєвих обставинах, що підтверджується відповідними копіями наказів управління-служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 20.10.2022 р. № 182, №184.

Відповідно до акту проведення оцінки рівня безпеки дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 16.12.2025, акту обстеження житлово-побутових умов проживання родини ОСОБА_5 від 16.12.2025, витягу з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради від 17.12.2025 підтверджується, що залишення дітей з батьками може призвести не тільки до погіршення їх становища, є небезпечним для їх життя та здоров`я.

Виходячи із інтересів дітей, винесено розпорядження голови Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 19.12.2025 № 253-р, про негайне відібрання малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без позбавлення їх батьківських прав, у зв`язку з виникненням загрози життю та здоров`ю дітей.

Відповідно до листів управління-служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради від 12.10.2022 № 17.4-22/1647, від 21.11.2024 № 17.4-22/1647, 17.4-22/3165, в родині ОСОБА_5 підтверджено наявність складних життєвих обставин. Згідно з інформацією Лівобережного управління соціального закладу населення Дніпровської міської ради від 19.10.2022 № 3/4-1953 батьки отримують допомогу на дитину з інвалідністю на дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також, допомогу малозабезпеченим сім`ям щомісячно.

Відповідно до листа Управління від 23.12.2025 № 17.4-20/2902, умови проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неналежними, діти мають зовнішні ознаки недогляду: одягнені в брудний одяг, мають неприємний запах, низький рівень гігієни.

Комісією у складі фахівців із соціальної роботи Дніпровського міського центру соціальних служб, представниками Управління, сектору ювенальної превенції ГУНП в Дніпропетровській області 23.12.2025 здійснено вихід за місцем мешкання родини ОСОБА_5 .

Враховуючи відсутність належних умов для проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено акти проведення рівня безпеки дітей, та прийнято рішення помістити дітей до медичного закладу, а саме КНП «МКЛ №1» ДМР, що підтверджується листами Управління від 23.12.2025 № 17.4- 22/2900, № 17.4-16/2899.

Згідно з довідкою Дніпровської гімназії № 44 Дніпровської міської ради від 23.10.2024 р. № 250, дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3-а класі закладу. Зі змісту характеристик ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фізичний та психічний розвиток дитини відповідає віковим стандартам.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Частинами другою, третьою статті 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 170 Сімейного кодексу України встановлено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ч.2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При ухваленні рішення у справі судом враховано Постанову КЦС ВС від 13 серпня 2025 року у справі № 369/8018/23, зі змісту якої вбачається, що рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці наявності загрози для життя, здоров`я і морального виховання дитини саме на час ухвалення такого рішення. Якщо суд встановить, що обставини, які були підставою для невідкладного відібрання дитини органом опіки та піклування, на момент розгляду справи відпали (батьки змінили поведінку, створили належні умови для дитини тощо), він має відмовити в задоволенні позову.

З Акту виходу в сім`ю від 26 травня 2026 року вбачається, що спеціалістів служби у справах дітей Органу опіки та піклування Дніпровської міської ради ОСОБА_1 не впустив в житлове приміщення.

В той же час, відповідачами у справі не було надано суду доказів змінення, поліпшення умов проживання дітей.

Окрім того, у своїй Постанові від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20 ВС наголосив на тому, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.»

Дослідивши письмові докази у справі, вислухавши позицію сторін у справі., суд вважає, що позивачем доведено той факт, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином не виконують покладені на них чинним законодавством України батьківські обов`язки, умови проживання дітей незадовільні, діти мають зовнішні ознаки недогляду: одягнені в брудний одяг, мають неприємний запах, низький рівень гігієни.

На переконання суду, такі умови проживання є небезпечними для життя, здоров`я і морального виховання дітей.

При цьому вже навіть після негайного відібрання дітей та в ході розгляду справи в суді, батьки не змінили свою поведінку, не створили належні умови для дітей.

Враховуючи вищенаведене, зокрема перебування родини на обліку у Службі у справах дітей, неналежні умови проживання, реагування державних органів за наслідком неналежного виконання батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, суд вважає, що залишення малолітніх дітей у їх батьків, відповідачів у справі, є небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання.

На переконання суду, у даному випадку, відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дітей з надання їм належних умов проживання, догляду, з огляду на їх вік, умови проживання, що забезпечуються батьками та законодавче закріплення пріоритетності захисту прав та інтересів дітей.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позов слід задовольнити та відібрати малолітніх дітей від їх батьків, відповідачів у справі, без позбавлення їх батьківських прав.

При цьому суд зауважує, що відібрання дитини не є крайнім і незворотним заходом. Згідно з вимогами ч.3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Отже, відповідачі не позбавлені можливості змінити своє відношення та ставлення до виконання батьківських обов`язків та звернутись в суд із позовом про повернення їм дітей.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про організацію забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», правого статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

Окрім того, суд дійшов до висновку про попередження відповідачів щодо зміни ставлення до дітей із покладанням на органи опіки та піклування контролю за виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків у відношенні дітей.

Вимоги про стягнення аліментів з батьків, органом опіки не заявлялось.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі п.п. 2-5 ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 166, ч. 1, 2 ст. 170, 182, 183 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 141, 200, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Відібрати у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення матері та батька батьківських прав.

Передати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради для подальшого влаштування.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та покласти на Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1664 грн. з кожного.

Роз`яснити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідно до положень ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Рішення в частині відібрання дітей підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 05 червня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін