Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №536/1652/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1652/25

Провадження № 2/536/108/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання — Коваль В.А.,

позивача- ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтовано зокрема тим, що вона являється власницею житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.1998 р. на 1/2 частину будинку після померлого батька ОСОБА_4 . Оформлено у третій Кременчуцькій державній нотаріальній конторі, нотаріус Сапко О.Б., реєстр спадкової справи № 3684.

Ще раніше вона отримала 1/2 частину даного будинку згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.10.1995 р. після померлого мого діда ОСОБА_5 , оформлено у Потоківській сільській Раді Кременчуцького р-ну Полтавської обл., реєстровий номер справи № 3375.

В документах вона вказана як ОСОБА_6 згідно дошлюбного прізвища. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці, 0,27 га. Нею було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення виконкому Потоківської сільської Рали народних депутатів за № 18 від 17.03.2000 р., де чітко вказано розмір переданої їй у власність земельної ділянки, 0,27 га.

Також згідно копії довідки за № 251 від 29.05.1885 р. з виконкому Потоківської сільської ради про те, що її діду ОСОБА_5 було виділено для користування, 0,3 га, яка відповідає витягу з погосподарської книги за № 1080.

Вона так і користувалась володіла та розпоряджалась даною земельною ділянкою впродовж багатьох років без проблем. ЇЇ сусідка з буд. АДРЕСА_2 , померла, ОСОБА_7 ніколи не мала із нею спору про користування їх ділянок і не порушувала меж.

Після її смерті спадщину приняла ОСОБА_3 . Дані про це їй стали відомі з інформаційної довідки з державного реєстру нерухоме майна від 30.10.2024 р.

ОСОБА_3 стала систематично порушувати межі земельної ділянки в бік захоплення частини її земельної ділянки шляхом руйнування огорожі, розміщення незаконних споруд, як то компостної ями, сінника, розпочала зводити бетонний фундамент з металевими каркасами під майбутню капітальну споруду огорожі.

На це вона стала реагувати, робила зауваження та просила припинити порушувати її права та зняти дані споруди. Відповідачка не реагувала на зауваження і продовжувала порушувати її права.

Позивачем зазначено, що вона вимушена була звернутися до місцевих органів (заяви від 19.12.2022 р. та пояснення, а також відповіді на них від 12.05.2023 за № 5-02-25 4275 від 30.07.2024 р. за № Б-02-25 3691), з ОСОБА_8 мали місце бесіди, зауваження, але порушення з боку відповідачки не було припинено.

У зв`язку із приватизацією земельної ділянки вона звернулась до спеціаліста із землеустрою з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ).

Акт приймання - передачі межевих знаків на зберігання відповідачка відмовила підписати.

Спеціаліст з землеустрою виявив порушення межі її земельною ділянкою та ділянкою відповідачки, вказала на це порушення та запропонувала усунути його для подальшого складання документів з правильними межами, а у разі не виправлення порушення як наслідок не буде можливості виготовлення та затвердження технічної Документації, отримання кадастрового номеру і як наслідок це унеможливить приватизацію та передачу земельних ділянок, якими вона володіє та розпоряджається.

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_9 за № 25-25 за результатами проведення земельно - технічного дослідження земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 від 12.05.2025 року було встановлено наступне: на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 в межах від точки 8 до точки 12 (згідно креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості ) накладається земельна ділянка площею, 0,1811 га з кадастровим номером 5322484403:03:002:0278, розташована в АДРЕСА_2 ( загальна площа накладання 25 м.кв. на плані заштриховано червоним кольором ), що відображено у додатку № 1 до даного висновку експерта. Для відведення межі земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_1 в межах від точки 8 до точки 12) (згідно креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру ( на місцевості )), необхідно Демонтувати частини дерев`яних та металевих огорож та облаштовану споруду для компосту, яким користується власник земельної ділянки площею, 0,1811 га з кадастровим номером 5322484403:03:002:0278, розташована в АДРЕСА_2 та які розташовані на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 . Додаток 1 " План земельних ділянок" та додаток № 2.

Таким чином експерт виявив та зафіксував і описав виявлені накладення ділянки 3 по пров. Вишневому на земельну ділянку АДРЕСА_1 та надав рекомендації як можна усунути та спосіб усунення такого накладення. Також, ним було зафіксовано, що таке накладення на її земельну ділянку становить 25 м. кв.

Враховуючи, що відповідачкою порушено її право на володіння та користування земельною ділянкою просила суд ухвалити рішення, яким зобов`язати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає по АДРЕСА_2 , відновити межі моєї земельної ділянки шляхом демонтажу частини дерев`яних, та металевих огорож та облаштовану нею споруду для компосту, яким користується вона як власник земельної ділянки площею, 0,1811 га з кадастровим номером 5322484403:03:002:0278 ( загальна площа накладення складає 25 м. кв) та які розташовані на земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_1 , згідно висновку експерта № 25-25 від 12.05.2025 р. за результатами проведення земельно-технічного дослідження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та додатку до нього № 1, для відновлення межі земельної ділянки АДРЕСА_1 , яка перебуває у моєму, ОСОБА_1 користуванні, у порядку спадкування, в межах від точки 8 до точки 12 (згідно креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості ) необхідно демонтувати частину дерев`яних та металевих огорож та облаштовану споруду для компосту, якими користується власник земельної ділянки, площею 0,1811 га по АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_3 .

Позивачка та представниця позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату розгляду справи повідомлялася належним чином. Будь-яких клопотань чи заяв від відповідача не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,27 га, що належить позивачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 044107 від 20 червня 2000 року виданого Потоківською сільською радою, за кадастровим номером 5322484403:03:002.

ОСОБА_3 проживає у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,18 га, що належить відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину серія НОМ 094868 номер 2-509 від 03.04.2020 року з кадастровим номер 5322484403:03:002:0278, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 401604358.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо фактичних меж суміжних земельних ділянок. Позивач стверджує, що відповідачка порушує межі її земельної ділянки шляхом руйнування огорожі, розміщення на її земельній ділянці компостної ями, сінника, а також здійснення будівництва бетонного фундаменту з металевими каркасами.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у ч.1 ст. 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За змістом ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З аналізу вказаних норм слідує, що держава забезпечує рівні умови захисту прав власності на землю та власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справ и.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами , висновками експертів , показаннями свідків.

Відповідно о ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На доведення порушення відповідачкою меж земельної ділянки належній їй на праві приватної власності позивачкою надано до суду висновок експерта Маківського М.В. № 25-25 від 12.05.2025 року за результатами проведення земельно-технічного дослідження.

Згідно вказаного висновку експертом зафіксовано, що на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 в межах від точки 8 до точки 12 накладається земельна ділянка площеню 0,1811 га з кадастровим номером 5322484403:03:002:0278 розташована в АДРЕСА_2 (загальна площа накладення становить 25 кв. м, що відображено на плані-схемі (додаток № 1 до висновку експерта), де відповідна ділянка заштрихована червоним кольором.

Експертом також встановлено, що для відновлення межі земельної ділянки Позивача в межах від точки 8 до точки 12 необхідно демонтувати частини дерев`яних та металевих огорож, а також облаштовану споруду для компосту, якими користується Відповідач як власник суміжної земельної ділянки, та які розташовані на земельній ділянці Позивача (додаток № 2 «Фототаблиця»).

З вказаного висновку судом встановлено, що дослідження земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 проводилося методом візуального обстеження на місці та вивчення технічної документації, при цьому проведено фотозйомку. Описи та розрахунки проведені в Бюро технічної експертизи.

Також при проведенні дослідження були використані матеріали топографо-геодезних робіт спеціалістів, які мають відповідну ліцензію для проведення даного виду топографо- геодезичних робіт (ФОП ОСОБА_10 ). Результати проведених замірів оформлені у вигляді схеми.

З урахуванням вказаного, суд приймає зазначений висновок експерта яким встановлено незаконне користування частиною земельної ділянки позивачки, як належний та допустимий доказ у справі, оскільки він виконаний особою, яка має відповідну кваліфікацію, містить детальний опис проведеного дослідження, зроблені на його підставі висновки є чіткими, повними та не суперечать іншим матеріалам справи. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Водночас, відповідачкою не надано суду доказів на підтвердження правомірності розташування огорож та компостної споруди на земельній ділянці ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Вказане, також передбачено ст. 321 Цивільного кодексу України, згідно якої право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З урахування вказаного, суд доходить висновку, що самовільне встановлення ОСОБА_3 огорож та розміщення споруди для компосту на земельній ділянці ОСОБА_1 , тобто на чужій земельній ділянці без згоди її власника, є порушенням прав позивача, передбачених статтею 391 ЦК України та статтею 152 ЗК України.

Як зазначалося, статтею 152 ЗК України, захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Експертним висновком № 25-25 від 12.05.2025 року визначено конкретний спосіб такого відновлення – демонтаж частин дерев`яних та металевих огорож, а також облаштованої споруди для компосту, які розташовані на земельній ділянці Позивача в межах від точки 8 до точки 12 згідно з кресленням.

Обраний позивачкою спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідачки демонтувати зазначені об`єкти, суд вважає пропорційним характеру порушення та забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачки.

А відтак, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 1211,20 грн судового збору, за пред`явлення позову до суду та оскільки позов задоволено, тому з відповідачки на користь позивачки належить стягнути 1211,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, статтями 152, 158 Земельного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в межах від точки 8 до точки 12 ( 25 м 2, згідно креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру ( на місцевість) шляхом демонтажу за власний рахунок частини дерев`яних, та металевих огорож та облаштовану споруду для компосту якими користується власник земельної ділянки, площею 0,1811 га з кадастровим номером 5322484403:03:002:0278, розташована в АДРЕСА_2 - відповідач ОСОБА_3 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський