Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №367/4390/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4390/26

Провадження №2/367/5567/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області

у складі: головуючого- судді Одарюка М.П.

за участю: секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 367/4390/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання,

У С Т А Н О В И В :

В березні 2026 року позивач звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, в якому просить суд стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) боржника, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною 23-х років, за умови, що він буде продовжувати навчання. В обґрунтування позову вказує, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Ірпінського міського суду Київської області 29 травня 2023 року. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому ІНФОРМАЦІЯ_2 виповнилося 18 років і на даний час він продовжує навчання на денній формі у Київській муніципальній академії ім. Р.М. Глієра. Враховуючи стрімке на даний час зростання в Україні цін на продукти харчування, одяг, а також інше, необхідне для нормального забезпечення їхнього повнолітнього сина, який продовжує навчання, їй вкрай важко одній матеріально утримувати сина, який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач добровільно надавати допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не бажає, а тому вона вимушена звернутися до суду із відповідним позовом.

У відзиві наданому відповідачем, останній частково визнав позовні вимоги позивачки, а саме щодо стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі частини з його доходу ( заробітку). Вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн він не визнає, оскільки вважає її не обґрунтованою і не доведеною. Позовна заява була підготовлена на два місяці раніше ніж підписаний акт виконаних робіт. Крім того, акт виконаних робіт та розрахунок вартості послуг адвоката та договір про надання правничої допомоги підписаний з позивачем 23.01.2026 року. В той же час, в акті виконаних робіт та розрахунку вартості послуг адвоката від 23.01.2026 року, зазначено, що адвокат вже надав послуги та витрати в загальному 6 годин на дану справу, а саме: надав клієнту усну юридичну консультацію, зібрав необхідні документи для подання позову та склав позовну заяву. Тобто, адвокат 23.01.2026 року підготовив всі необхідні документи та склав позовну заяву, а фактично позов подано та підписано адвокатом 26.03.2026 року на два місяці пізніше. Тому вимогу щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн не визнає. Вважає, що акт виконаних робіт та розрахунок вартості послуг адвоката від 23.01.2026 року є неналежним доказом та не відповідає дійсності. Крім того, справи призначена до розгляду в спрощеному позовну провадженні , складність справи є незначною, а тому витрати на правничу допомогу не відповідають дійсності та є завищеними, а тому не можуть бути з нього стягнуті в сумі 8 000,00 грн.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08 квітня 2026 року відкрито провадження, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно з`ясувавши обставини справи,вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. А у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18.09.2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 29 травня 2023, рішенням Ірпінського міського суду Київської області було розірвано. Сторони мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області. Дитина проживає з позивачкою, за однією адресою, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 25.08.2025р.

З 01.09.2023 р. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є здобувачем фахової перед вищої освіти, очної денної форми здобуття освіти, в галузі знань 02 « Культура і мистецтво», спеціальності 025 « Музичне мистецтво», освітньо – професійного ступеня « Фаховий молодший бакалавр», освітньо – професійної програми « Музичне мистецтво» ( підготовка викладача)», профілізації «Оркестрові духові та ударні інструменти» Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра. Термін навчання з 01.09.2023 по 30.06.2027 (а.с.15).

Відсутність у ОСОБА_3 самостійного заробітку, зумовлює його фактичне перебування на утриманні позивача. Дані обставини ставлять позивача у тяжке матеріальне становище, він потребує матеріальної допомоги від батька.

Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані, зокрема вартість навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження тощо. Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітній сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що для виникнення даного аліментного зобов`язання є необхідна сукупність юридичних фактів, а саме: на час розгляду справи в суді ОСОБА_3 досяг повноліття; продовжує навчання державному навчальному закладі Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра., у зв`язку з навчанням повнолітній син потребує матеріальної допомоги.

При встановленні потреби в утриманні повнолітнього сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та їх спроможність її надавати.

Відповідач працює. Стан здоров`я відповідача дозволяє йому працювати та отримувати дохід.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішення даної справи суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 661/4545/15-ц (провадження № 61-16093св18), постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі N 208/3075/16 (провадження N 61-1343св18), аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду: 1) від 21 березня 2018 року у справі N 308/2268/16-ц (провадження N 61-9486св18); 2) від 01 серпня 2018 року у справі N 539/2580/16-ц (провадження N 61-20377св18); 3) від 12 вересня 2018 року у справі N 350/326/17-ц (провадження N 61-15310св18); 4) від 10 жовтня 2018 року у справі N 216/3757/16-ц (провадження N 61-16217св18); 5) від 05 грудня 2018 року у справі N 701/699/16-ц (провадження N 61-20608св18).

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20), відповідно до якої стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення, одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23), де зазначено, що стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.

Суд дійшов до висновку, що відповідач отримує дохід та може сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

При визначені розміру аліментів на повнолітню дитину, суд враховує, що відповідач є працездатною особою, отримує дохід, на утриманні не має інших осіб, син не працює та не має доходу, за таких обставин суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини всіх доходів щомісячно. Задоволення цих позовних вимог не поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Аналогічні положення містяться і в абз. 2 п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Судом встановлено, що повнолітній син проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні. Відповідачем раніше сплачувалися аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття, на підставі судового наказу.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом 31 березня 2026 року, тому саме з цього дня з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти.

Положення ч.1 ст. 6 СК України передбачають, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. В даному випадку до суду подано позов на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Згідно ст.430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, то суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1331,20 грн. у дохід держави у порядку ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивач витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Так, позивач просить стягнути витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року, прийнятій у справі №552/2145/16-ц.

В даному випадку суд вважає, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу підтверджуються належними та допустимими доказами - Договором про надання правової допомоги від 23 січня 2026 року, Актом виконаних робіт від 23 січня 2026 року та платіжною інструкцією від 23.01.2026 про оплату послуг правничої допомоги (а.с.19-21).

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що рівень складності справи не вимагав такого обсягу правничої допомоги. Зокрема, вказана справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії. У зв`язку з цим вивчення та аналіз норм законодавства, судової практики, проведення консультації, вивчення наданих клієнтом документів, складання позовної заяви та подача його до суду з витрачанням вказаного в Акті часу та визначеної вартості, беручи до уваги кваліфікацію та досвід адвоката, не можна вважати достатньо обґрунтованими та пропорційними предмету спору.

Таким чином, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, характер та складність виконаної адвокатом роботи, з урахуванням конкретних обставин справи, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, у зв`язку з розглядом цієї справи, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 182, 198-201, 191 СК України, ст.ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання задовольнити.

Cтягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, починаючи з 31 березня 2026 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 23-х років, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави, судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 ( три тисячі) гривень 00 копійок.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк