Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №357/5505/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5505/26

3/357/2074/26

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого – судді Гавенко О. Л. ,

при секретарі – Древаль В.В. ,

за участю прокурора – Дубченко О.В.,

правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Національної поліції України Департаменту стратегічних розслідувань Управління стратегічних розслідувань в в м. Києві відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москва, рф, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 434 від 24.03.2026 Витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 31.05.2022 № 152, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу підготовки та проведення закупівель за напрямком тилового забезпечення управління проведення закупівель Департаменту державних купівель та постачання матеріальних ресурсів МО України з 01.06.2022. Присягу державного службовця ОСОБА_1 склав 01.06.2022. Шостий ранг державного службовця присвоєно наказом державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 01.07.2022 № 187. Витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 24.01.2024 № 22, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України з 24.01.2024. Відповідно до посадової інструкції головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України, вказана посада належить до категорії «В» посад державної служби. Відповідно до особової картки державного службовця № 270, ОСОБА_1 з проставленням особистого підпису 27.05.2022 ознайомлений з вимогами і обмеженнями щодо прийняття та проходження державної служби відповідно до законів України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції». Витягом з наказу державного секретаря МО України «По особовому складу державних службовців» від 28.08.2024 № 290, ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель МО України за угодою сторін з 28.08.2024. Отже, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем є суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією та суб`єктом декларування. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на і на даний час. ОСОБА_1 , припинивши 28.08.2024 діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов`язаний до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2025 року, подати в установленому абзацом другим частиною другою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку Декларацію, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб`єкта декларування у системі Реєстру. Відповідно до публічної частини Реєстру, ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа – 8ecfd3f0-d833-45e7-b1a4-73a78eb40e8e), лише 08.02.2026 о 14:59, а отже несвоєчасно. За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняв ОСОБА_1 за період з 27.08.2024 по 09.02.2026, останній вперше вчинив дії щодо створення Декларації (ідентифікатор документа – 8ecfd3f0-d833-45e7-b1a4-73a78eb40e8e) натиснувши кнопку «Створено чернетку» лише 08.02.2026 о 14:59. Дата першої реєстрації у Реєстрі – 08.02.2022. Отже, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, у порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 28.08.2024 припинивши діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 08.02.2026 о 15:51 несвоєчасно, без поважних причин подав Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 435 ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу моніторингу дотримання політик закупівель управління аналітичного забезпечення та моніторингу політик закупівель Департаменту політики закупівель Міністерства оборони України (далі – МО України), будучи державним службовцем категорії «В», відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія даного Закону, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», 03.04.2024 о 15:38 несвоєчасно, без поважних причин подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, або місцевого самоврядування, за минулий 2023 рік (далі – Декларація), шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр) у власному персональному електронному кабінеті, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП. Отже, ОСОБА_1 , 28.08.2024 припинивши діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування був зобов`язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 29.08.2024 по 23:59 годин 27.09.2024 ОСОБА_1 був зобов`язаний подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті. Відповідно до публічної частини Реєстру, ОСОБА_1 подав Декларацію (ідентифікатор документа – e1eb76b5-0fca-4d26-8d60-ff59cba24e47), лише 08.02.2026 о 16:11, а отже несвоєчасно. За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Дата першої реєстрації у Реєстрі – 08.02.2022. Відповідно до послідовності дій користувача Реєстру, які вчиняв ОСОБА_1 за період з 27.08.2024 по 09.02.2026, останній вперше вчинив дії щодо створення Декларації (ідентифікатор документа – e1eb76b5-0fca-4d26-8d60-ff59cba24e47) натиснувши кнопку «Створено чернетку» лише 08.02.2026 о 15:52. Дата першої реєстрації у Реєстрі – 08.02.2022.

Тобто, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав та просив закрити провадження у справах у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що не погоджується зі складеними відносно нього протоколами про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією. Зазначив, що під час складання протоколів працівник, який проводив перевірку та оформлював відповідні матеріали, повідомляв йому, що у разі подання декларацій та надання письмових пояснень питання буде вирішено шляхом накладення лише штрафу або застосування усного зауваження. При цьому про можливі наслідки у вигляді внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, йому не повідомлялося. ОСОБА_1 наголосив, що категорично не погоджується з твердженням про припинення ним діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, оскільки законність його звільнення є предметом судового розгляду та на даний час справа перебуває на розгляді суду апеляційної інстанції. У зв`язку з цим він вважає свій правовий статус невизначеним та не вважає себе особою, яка остаточно припинила державну службу. Також зазначив, що у нього наявні службове посвідчення та чинний кваліфікований електронний підпис. На запитання прокурора щодо причин несвоєчасного подання декларації за 2024 рік пояснив, що в період його роботи в Міністерстві оборони України відбувалася реорганізація структурних підрозділів та зміни в організаційній структурі відповідного департаменту. За його словами, у зв`язку із зазначеними обставинами він не мав чіткого розуміння щодо займаної посади, структурного підрозділу, в якому фактично проходив службу, та відомостей, які необхідно було відобразити у декларації. Раніше він неодноразово подавав декларації, був обізнаний із вимогами антикорупційного законодавства та належним чином виконував обов`язок щодо декларування. Зокрема, зазначив, що подані ним декларації перебували у закритій частині Реєстру у зв`язку з проходженням служби та виконанням відповідних функцій. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що не мав наміру ухилятися від виконання обов`язку щодо подання декларації, а навпаки прагнув уникнути внесення до неї недостовірних відомостей, оскільки не був упевнений у правильності інформації щодо свого службового становища після проведення реорганізаційних заходів та в умовах триваючого судового спору щодо його звільнення. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 вважав, що його дії не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому просив суд закрити провадження у справі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Зінченко П.Л. просив закрити провадження у справах у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення та закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначив, що наказ про звільнення ОСОБА_1 є предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства, а тому правомірність звільнення та факт припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, остаточно не встановлені. У зв`язку з цим, на думку сторони захисту, відсутня правова визначеність щодо моменту виникнення обов`язку подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави. Захисник наголошував, що обов`язок подання декларації після припинення діяльності виникає лише за умови фактичного та юридично визначеного припинення такої діяльності, тоді як за наявності триваючого судового спору щодо законності звільнення юридичний статус особи залишається невизначеним. Також захисник вказував, що наявність судового спору щодо законності звільнення свідчить про існування поважних причин несвоєчасного подання декларації та виключає наявність вини у діях особи. На його переконання, перебуваючи у стані правової невизначеності щодо свого статусу, ОСОБА_1 об`єктивно не мав можливості достеменно визначити, чи вважається він таким, що припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, який саме вид декларації підлягає поданню та з якого моменту обчислюється строк для її подання. Крім того, органом, який склав протокол, не доведено відсутності поважних причин несвоєчасного подання декларації та не надано належної правової оцінки обставинам судового оскарження звільнення, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Окрім цього, захисник звертав увагу суду на те, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП саме на орган, який склав протокол, покладається обов`язок доведення наявності у діях особи всіх елементів складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, надані матеріали не підтверджують належними та допустимими доказами факту припинення діяльності ОСОБА_1 , не спростовують наявності поважних причин несвоєчасного подання декларації та не містять достатнього обґрунтування моменту виявлення правопорушення. Захисник наголошував, що відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність можлива виключно за наявності доведеної вини особи, а всі сумніви щодо доведеності вини підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до відповідальності. Також захисник зазначав про порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. На його думку, уповноважений орган володів інформацією про можливе правопорушення значно раніше дати складання протоколу, оскільки здійснював перевірочні заходи, витребовував документи та отримував необхідну інформацію з відповідних джерел. У зв`язку з цим визначення моменту виявлення правопорушення датою складання протоколу є необґрунтованим, а строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, були порушені. Крім того, захисник наголошував, що розгляд справи до остаточного вирішення спору щодо законності звільнення може призвести до ухвалення взаємовиключних судових рішень судами різних юрисдикцій, що суперечить принципу правової визначеності та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З огляду на викладене, захисник вважав, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вина особи не доведена належними та допустимими доказами, а строки притягнення до адміністративної відповідальності сплинули, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі на підставі пунктів 1 та 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Прокурор Дубченко О.В. у судовому засіданні просив долучити до матеріалів справи висновок щодо ОСОБА_1 та визнати останнього винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування та особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», був належним чином обізнаний із покладеними на нього обов`язками щодо своєчасного подання декларацій, оскільки проходив державну службу, був ознайомлений із вимогами антикорупційного законодавства та раніше неодноразово подавав відповідні декларації. Прокурор звернув увагу суду на те, що обов`язок щодо подання декларацій у встановлені законом строки ОСОБА_1 виконано не було, а відповідні декларації подані із значним порушенням визначених законодавством строків. При цьому будь-яких об`єктивних та належним чином підтверджених поважних причин, які б унеможливлювали своєчасне виконання обов`язку декларування, матеріали справи не містять.На думку прокурора, наявні у справі докази у своїй сукупності беззаперечно підтверджують факт несвоєчасного подання декларацій без поважних причин, а тому в діях ОСОБА_1 наявні як подія, так і склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП. З урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи правопорушника та вимог санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП прокурор просив суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні зазначених адміністративних Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника та прокурора, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Крім того, адвокат Зінченко П.Л. у судовому засіданні заявив клопотання про об`єднання в одне провадження двох адміністративних матеріалів (протоколів про адміністративні правопорушення), складених відносно ОСОБА_1 . На обґрунтування заявленого клопотання захисник зазначив, що обидва протоколи стосуються однієї і тієї ж особи, містять подібні за характером обставини, пов`язані з несвоєчасним поданням декларацій, та виникли у межах єдиних правовідносин щодо виконання ОСОБА_1 обов`язків суб`єкта декларування. У зв`язку з цим, на думку захисника, їх спільний розгляд забезпечить повноту, всебічність та об`єктивність судового розгляду, а також сприятиме процесуальній економії та уникненню можливих суперечностей у судових рішеннях.Захисник Зінченко П.Л. вказував, що розгляд зазначених матеріалів окремо може призвести до формального підходу до оцінки доказів та фрагментарного встановлення обставин справи, тоді як їх об`єднання дозволить суду надати комплексну оцінку діям особи в їх сукупності. З урахуванням викладеного адвокат просив суд об`єднати в одне провадження адміністративні матеріали щодо ОСОБА_1 для їх спільного розгляду.

У судовому засіданні прокурор Дубченко О.В. не заперечував проти вирішення питання щодо об`єднання адміністративних матеріалів на розсуд суду, зазначивши, що кожен із протоколів стосується окремих фактів несвоєчасного подання декларацій, однак не виключив можливості їх спільного розгляду з огляду на процесуальну доцільність.

ОСОБА_1 підтримав клопотання про об`єднання адміністративних матеріалів.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, дійшов висновку про наявність підстав для об`єднання адміністративних матеріалів.

Крім того, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника та прокурора, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтями 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, встановити наявність чи відсутність події та складу адміністративного правопорушення, винуватість особи, дослідити докази та надати їм належну оцінку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи у його вчиненні. Такими доказами, зокрема, є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші документи.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, спрямованою на фіксацію обставин правопорушення, і відповідно до вимог ст. 251 КУпАП підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а додержання законності при застосуванні таких заходів забезпечується, зокрема, судовим контролем.

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої провадження у справах про адміністративні правопорушення, що передбачають накладення штрафу, за своєю суттю можуть прирівнюватися до «кримінального обвинувачення» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Енгель та інші проти Нідерландів», «Маліге проти Франції»). У зв`язку з цим суд зобов`язаний забезпечити дотримання принципів справедливого судового розгляду та оцінювати докази з позиції достатності, належності та допустимості.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, який у своїх постановах неодноразово зазначав, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 КУпАП необхідно встановити факт несвоєчасного подання декларації без поважних причин, а також довести наявність вини особи у формі умислу або необережності, що підтверджується сукупністю досліджених.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується його поясненнями, наданими у судовому засіданні, даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, витягами з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, копіями документів, що підтверджують перебування його на відповідній посаді, а також іншими матеріалами справи.

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2022 проходив державну службу в Міністерстві оборони України, обіймаючи посади державної служби категорії «В», був ознайомлений з вимогами та обмеженнями, встановленими Законом України «Про запобігання корупції», склав Присягу державного службовця та неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Таким чином, ОСОБА_1 був обізнаний із покладеними на нього обов`язками у сфері фінансового контролю та порядком подання декларацій.

З матеріалів справи вбачається, що наказом державного секретаря Міністерства оборони України від 28.08.2024 № 290 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 28.08.2024. Зазначений наказ був чинним та підлягав виконанню, а відомості про його скасування чи поновлення ОСОБА_1 на державній службі станом на момент виникнення обов`язку декларування та на момент подання декларацій відсутні.

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був зобов`язаний у встановлені законом строки подати декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, а також виконувати інші обов`язки суб`єкта декларування.

Разом з тим судом встановлено, що декларацію після припинення діяльності за 2024 рік ОСОБА_1 подав лише 08.02.2026, тобто після спливу встановленого законом строку, а декларацію, подання якої стало предметом протоколу № 435, також подано із порушенням визначеного законодавством строку.

Відомості з Єдиного державного реєстру декларацій та інформація щодо послідовності дій користувача Реєстру свідчать, що протягом тривалого часу після виникнення відповідного обов`язку ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, спрямованих на створення чи подання відповідних декларацій. Вперше дії щодо створення чернеток декларацій були вчинені лише 08.02.2026, безпосередньо перед їх поданням.

Суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 та його захисника про наявність поважних причин несвоєчасного подання декларацій у зв`язку з оскарженням наказу про звільнення та проведенням реорганізації структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Сам по собі факт оскарження наказу про звільнення не зупиняє його дії та не звільняє особу від виконання вимог антикорупційного законодавства. На момент виникнення обов`язку подання декларацій наказ про звільнення був чинним, а тому ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до свого фактичного правового статусу. Наявність судового спору щодо законності звільнення не створювала об`єктивних перешкод для своєчасного подання декларацій та не позбавляла його можливості виконати передбачений законом обов`язок.

Також суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на реорганізацію структурних підрозділів та невизначеність щодо посади, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами як такі, що об`єктивно унеможливлювали подання декларацій. Крім того, ОСОБА_1 був зареєстрованим користувачем Реєстру з 08.02.2022, мав чинний кваліфікований електронний підпис, досвід подання декларацій та був обізнаний із порядком їх подання.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 не заперечував факт несвоєчасного подання декларацій, підтвердив обізнаність із вимогами законодавства щодо декларування та зазначив, що раніше неодноразово подавав відповідні декларації.

За таких обставин суд приходить до висновку, що несвоєчасне подання декларацій відбулося без поважних причин, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Проаналізувавши та оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вони є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності - достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, доцільно накласти стягнення у виді штрафу.

На підставі п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 23, 33, 40-1, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 245–252, 283–285 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, як учасника бойових дій.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: О.Л. ГАВЕНКО