Суд: Галицький районний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 27 травня 2026 р.
Справа: №341/525/26
Суддя: ОСТРОВСЬКА Н. І.
Єдиний унікальний номер 341/525/26
Номер провадження 2/341/587/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2026 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді: Островської Н. І.,
за участю секретаря: Гомерди Г. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Галич у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» (місцезнаходження: м. Київ, б. Л. Українки, буд. 26, офіс 411) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення боргу за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача Кіріченко В. В. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 38220,00 гривень та судових витрат в розмірі 2662,40 гривень.
Позов обгрунтовано тим, що 30.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 554742-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями шляхом обміну електронним повідомленням, підписаним в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 30.08.2025 року направив ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 554742-КС-001 про надання кредиту. 30.08.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 554742-КС-00 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направив ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону, вказаний Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, позивач вказує, що 30.08.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 554742-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000,00 грн, з фіксованою процентною ставкою 1% в день, яка є незмінною протягом дії договору. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання, в свої чергу ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань не виконав, не повернув грошові кошти, а здійснив лише часткову оплату за договором на загальну суму 2460,00 грн. Зважаючи на ті обставини, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 13.03.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 38220,00 грн, з яких: 12 000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 18480,00 грн - сума прострочених платежів по процентах, 6000,00 грн - сума прострочених платежів по відсотках за ст. 625 ЦК України, 1740,00 грн - сума прострочених платежів за комісією. За викладених обставин представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» вищевказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2026 року відкрито провадження в порядку спрощеного розгляду.
Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з`явився, з позовною заявою надав клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс», наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомив, поштове повідомлення повернулось з відміткою «адресат відсутній за указаною адресою».
У Постанові від 01.12.2023у справі № 591/4832/22,провадження № 61-10261св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутністю за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22 березня 2024 року у cправі № 922/1648/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 30.08.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 554742-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями шляхом обміну електронним повідомленням, підписаним в порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до договору кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Відповідно до п. 2.3. строк, на який надається кредит складає 24 тижні.
Згідно п. 2.4. стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 % фіксована.
Комісія за надання кредиту складає 2400,00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Строк дії договору відповідно до п.2.8. до 14.02.2026 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає - 29678.50 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка -6980,21 процентів. Денна процентна ставка - 0,87 процентів.
Пунктом 4 договору визначений Графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов`язався сплатити тіло кредиту, нараховані відсотки та комісію у строк до 14.02.2026 року.
Відповідно копії візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 554742-КС-001 від 30.08.2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com вбачаються дії ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика», що передували укладенню договору, а саме: надання клієнту паспорту споживчого кредиту для ознайомлення та підписання, направлення клієнту на номер телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання паспорту споживчого кредиту, підписання клієнтом паспорту споживчого кредиту, направлення позивачем клієнту оферти та смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, акцепт клієнтом умов оферти шляхом надсилання позивачу акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором, підтвердження укладення договору, направлення позивачем клієнту договору та правил кредитування у формі електронного документа .
З підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів вбачається, що 30 серпня 2025 року в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника ТОВ «ПрофітГід» здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: сума переказу 12 000,00 грн, номер платіжної картки отримувача ОСОБА_1 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно з кредитн. договором № 554742-КС-001 від 30.08.2025.
Відповідно до листа АТ КБ «Приват Банк» від 28.04.2026 на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_1 та відкрито на неї відповідний банківський рахуно.
Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 , до якого прив`язано банківську карту на ім`я ОСОБА_1 за період 30.08.2025-14.02.2026, на банківський рахунок останнього 30 серпня 2025 року зараховано грошові кошти у розмірі 12000,00 грн., а також прослідковується факт користування відповідачем кредитними коштами, вчинення фінансових операції.
Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 2460,00 грн., фактично визнавши отримання та користування кредитом.
Однак, відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, згідно розрахунку заборгованості за договором в розмірі 38220,00 грн.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом передбаченим статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
В силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону Україну «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Суд встановив, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитування, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач доказів погашення суми кредиту за кредитним договором та процентів за користування ним суду не надав, а також не надав доказів щодо неправильності або необґрунтованості наданого позивачем розрахунку.
Отже суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та відсотків, передбачених умовами договору.
Позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в частині стягнення штрафів в розмірі 6000,00 грн. задоволенню не підлягає в силу пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.
Щодо стягення комісії за надання кредиту суд зазначає, що у кредитному договорі ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія саме за надання кредиту, яка є разовою, та розмір якої є незмінним.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Договором про надання кредиту.
Комісія за надання кредиту відображена в тексті договору про надання кредиту № 554742-КС-001 від 30.08.2025 року та була погоджена відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за договором про надання кредиту.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 554742-КС-001 від 30.08.2025 року заборгованість в загальній сумі 32220,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 18480,00 грн. - сума прострочених платежів за процентами, 1740.00 грн. - заборгованість за комісією.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору з врахуванням задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс. 411, ЄДРПОУ: 41084239) заборгованість за договором № 554742-КС-001 в розмірі 32220,00 грн, з яких: 12000,00 грн. - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 18480,00 грн. - сума прострочених платежів за процентами, 1740.00 грн. - заборгованість за комісією.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 2244,44 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.
СуддяНаталя ОСТРОВСЬКА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua