Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №338/408/26 — Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/408/26

Провадження №2/338/619/26

08 червня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Куценка О. О., секретаря судового засідання Двібородчин І. В., за участі: позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Бігун В. П., яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Романенка Є. О., який бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, представника третьої особи - Стасіва В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою представника позивачки - адвоката Бігун Вікторії Петрівни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки - Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

18 березня 2026 року до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява представника позивачки - адвоката Бігун В. П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки - Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У позовній заяві представник позивачки зазначила, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1445 га, кадастровий номер 2620487201:01:006:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

По сусідству із земельною ділянкою позивачки знаходиться домоволодіння, яким, як зазначено у позові, користується відповідач ОСОБА_2 . На земельній ділянці, якою користується відповідач, розташована господарська будівля, що перебуває в аварійному стані. Позивачка вказує, що частина цієї будівлі зруйнована та частково завалена на її земельну ділянку, що створює перешкоди у повноцінному користуванні земельною ділянкою, а також становить небезпеку для її майна, життя та здоров`я.

Також у позові зазначено, що на неодноразові усні звернення ОСОБА_1 щодо впорядкування господарської будівлі відповідач не реагував. У зв`язку з цим позивачка звернулася до Богородчанської селищної ради.

З посиланням на лист Богородчанської селищної ради від 23 лютого 2026 року № К/100 представник позивачки зазначила, що господарська будівля, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває в аварійному стані.

Вважаючи, що наявність аварійної споруди на суміжній земельній ділянці порушує право ОСОБА_1 на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача знести аварійну господарську будівлю.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

13 травня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бігун В. П. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили суд позов задовольнити. Посилалися на те, що господарська будівля, якою фактично користується відповідач, перебуває в аварійному стані, створює небезпеку та перешкоди у користуванні належною позивачці земельною ділянкою. Представник позивачки зазначила, що акт обстеження, складений комісією Богородчанської селищної ради, є належним, допустимим і достатнім доказом, яким зафіксовано аварійний стан будівлі та порушення прав позивачки, тоді як відповідачем не надано жодних належних доказів на спростування встановлених комісією обставин.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив, що фактично будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , він успадкував після батьків, проживає там з 1987 року. Разом з тим спадщину у встановленому законом порядку не оформив, відомості про право власності на земельну ділянку та будівлі у відповідних державних реєстрах відсутні. Вказав, що фактично користується земельною ділянкою та аварійною господарською будівлею, частково зберігає у ній сіно. Проти знесення будівлі заперечує, оскільки вважає, що вона знаходиться повністю на його земельній ділянці та не створює перешкод для позивачки.

Представник відповідача адвокат Романенко Є. О. у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що акт обстеження, на який посилається позивачка, не є належним та достатнім доказом порушення її прав. На думку представника відповідача, позивачкою не надано висновків експертиз або інших належних доказів, які б підтверджували, що будівля створює перешкоди у користуванні земельною ділянкою позивачки або становить безпосередню небезпеку саме для її майна, життя чи здоров`я. Також зазначив, що комісія селищної ради не перевіряла межові знаки, не встановлювала відповідність фактичних меж земельних ділянок даним Державного земельного кадастру, не здійснювала спеціальних технічних досліджень. Актом обстеження, на його думку, зафіксовано лише аварійний стан будівлі, але не встановлено факту порушення прав позивачки.

Представник третьої особи Богородчанської селищної ради Стасів В. О. у судовому засіданні позов підтримав. Пояснив, що Богородчанська селищна рада за зверненням громадян організувала вихід комісії на місце, за результатами чого було складено акт обстеження. Водночас пояснив, що актом фактично встановлено лише аварійність господарської будівлі. Не зміг підтвердити, чи перевірялися комісією межі земельних ділянок, відповідність межових знаків фактичним межам, а також чи проводилися спеціальні будівельно-технічні або землевпорядні дослідження. Зазначив, що висновки комісії були зроблені за результатами візуального огляду об`єкта.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов такого висновку.

Ключовим питанням у цій справі є те, чи доведено позивачкою належними, допустимими та достатніми доказами, що аварійна господарська будівля, якою фактично користується відповідач, створює саме позивачці перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, а також чи є знесення цієї будівлі необхідним і пропорційним способом захисту порушеного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Отже, для задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивач має довести: наявність у нього речового права на відповідне майно; факт вчинення відповідачем дій або наявність стану, за який відповідач несе відповідальність, що створює перешкоди у здійсненні права користування чи розпорядження майном; триваючий характер такого порушення на час звернення до суду та розгляду справи; а також належність обраного способу захисту характеру порушеного права.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,1445 га, кадастровий номер 2620487201:01:006:0056, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана обставина підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також не заперечувалась відповідачем.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 належить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 13 липня 2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, наявність у позивачки речового права на земельну ділянку, щодо якої заявлено вимогу про захист, суд вважає доведеною.

Водночас сам факт належності позивачці земельної ділянки не є достатньою підставою для задоволення позову. Позивачка також повинна довести факт порушення її права з боку відповідача або наявність таких перешкод, за усунення яких відповідач є відповідальною особою.

З матеріалів справи вбачається, що Богородчанська селищна рада листом від 11 грудня 2025 року № К/796 повідомила позивачку про результати розгляду її звернення щодо проведення обстеження аварійного об`єкта, який знаходиться поруч із її будинком. У цьому листі зазначено, що господарська будівля, яка знаходиться поруч з господарською будівлею позивачки, перебуває в аварійному стані, одна з несучих стін господарської будівлі зруйнована повністю, дахове накриття лежить на землі, а вся конструкція будівлі критично похилилася в сторону господарської будівлі позивачки.

Також Богородчанська селищна рада листом від 23 лютого 2026 року № К/100 повідомила позивачку, що комісією селищної ради було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , та проведено обстеження господарської будівлі. За результатами обстеження складено акт, у якому зафіксовано, що господарська будівля знаходиться в аварійному стані.

З акту обстеження вбачається, що комісією зазначено про тривалу експлуатацію та неналежний догляд за будівлею, незадовільний і непридатний для експлуатації стан несучих конструкцій та елементів будівлі, непридатність будівлі для використання, необхідність демонтажу, а також про те, що обстежуваний об`єкт несе загрозу будинку на сусідній земельній ділянці.

Досліджені судом фотоматеріали візуально підтверджують незадовільний стан господарської будівлі, наявність пошкоджень конструктивних елементів та ознаки її руйнування.

Разом з тим суд звертає увагу, що предметом цього спору є не встановлення аварійності будівлі як такої, а встановлення факту порушення права позивачки на користування її земельною ділянкою та наявності підстав для застосування саме такого способу захисту, як знесення господарської будівлі.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що акт обстеження Богородчанської селищної ради взагалі не може братися судом до уваги. Вказаний акт є письмовим доказом у справі та підтверджує факт звернення позивачки до органу місцевого самоврядування, вихід комісії на місце та візуальну оцінку стану господарської будівлі.

Водночас суд оцінює цей акт у сукупності з іншими доказами та поясненнями учасників справи і доходить висновку, що він не є достатнім доказом для підтвердження усіх обставин, необхідних для задоволення заявлених позовних вимог.

Так, із пояснень представника третьої особи ОСОБА_3 вбачається, що комісією фактично встановлено лише аварійність господарської будівлі. Представник третьої особи не підтвердив, що при складанні акта перевірялися межі земельних ділянок, відповідність межових знаків фактичним межам земельних ділянок, дані Державного земельного кадастру або землевпорядна документація. Також не підтверджено, що комісією проводились спеціальні технічні дослідження стану будівлі, розрахунки її можливого обвалу, напрямку руйнування або впливу на земельну ділянку позивачки.

З огляду на наведене, акт обстеження та фотоматеріали можуть свідчити про незадовільний стан господарської будівлі, однак не доводять належними та достатніми доказами, що така будівля або її частина знаходиться на земельній ділянці позивачки, перетинає межу її земельної ділянки, фактично завалена на її земельну ділянку або унеможливлює чи істотно ускладнює користування позивачкою належною їй земельною ділянкою.

Позивачкою не надано суду належних землевпорядних доказів, які б давали змогу встановити точне місце розташування аварійної господарської будівлі відносно меж земельної ділянки ОСОБА_1 , зокрема кадастрового плану із нанесенням спірного об`єкта, акта встановлення чи відновлення меж земельних ділянок в натурі, висновку землевпорядника або земельно-технічної експертизи.

Оцінюючи доводи представника позивачки про те, що акт обстеження комісії Богородчанської селищної ради є належним і достатнім доказом порушення прав позивачки, суд зазначає, що вказаний акт дійсно підтверджує факт звернення позивачки до органу місцевого самоврядування, вихід комісії на місце та візуальне встановлення аварійного стану господарської будівлі. Водночас сам по собі цей акт не містить відомостей про перевірку меж суміжних земельних ділянок, кадастрову прив`язку спірної будівлі, встановлення факту її розташування або завалу на земельну ділянку позивачки, а також не містить спеціального технічного висновку про те, що саме ця будівля створює безпосередні перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 чи що усунення таких перешкод можливе виключно шляхом її знесення. Тому суд бере цей акт до уваги як письмовий доказ у справі, однак не вважає його достатнім доказом для підтвердження усіх обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Крім того, позивачкою не надано висновку будівельно-технічної експертизи або висновку спеціаліста, з якого б вбачалося, що технічний стан будівлі створює безпосередню загрозу саме майну позивачки, її життю чи здоров`ю, а також що усунення такої загрози можливе виключно шляхом знесення всієї господарської будівлі.

Суд враховує, що відповідач у судовому засіданні фактично визнав, що користується домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , проживає там з 1987 року, а також користується спірною господарською будівлею, у якій частково зберігає сіно. Тому доводи відповідача про повну непричетність до спірної будівлі суд оцінює критично.

Разом з тим факт фактичного користування відповідачем будівлею не звільняє позивачку від обов`язку довести, що саме ця будівля створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а також що саме знесення будівлі є необхідним способом захисту її права.

Суд також критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачка з родичами нібито тягнула будівлю ланцюгами, а також доводи про те, що руйнування будівлі пов`язане з повенями 1969 та 2008 років, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин відповідачем суду не надано. Однак недоведеність зазначених доводів відповідача сама по собі не підтверджує обґрунтованості позовних вимог.

Заявлений позивачкою спосіб захисту, як зобов`язання відповідача знести аварійну господарську будівлю - є істотним втручанням у фактичне користування відповідача майном. Такий спосіб захисту може бути застосований лише за умови доведення реального порушення права позивачки, наявності причинного зв`язку між станом будівлі та порушенням її права, а також необхідності й пропорційності саме знесення будівлі як способу усунення порушення.

Натомість у цій справі позивачкою не доведено, що менш обтяжливі способи усунення потенційної небезпеки такі, як ремонт, укріплення, частковий демонтаж аварійних елементів, встановлення огородження або інші технічні заходи - є неможливими чи неефективними. Суд не вправі замість сторони визначати інший спосіб захисту або самостійно збирати докази для обґрунтування заявлених позовних вимог.

З урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства саме на позивачці лежить обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою доведено наявність у неї права власності на земельну ділянку та наявність ознак аварійного стану господарської будівлі, якою фактично користується відповідач.

Однак позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факту створення відповідачем перешкод у користуванні її земельною ділянкою, факту знаходження аварійної будівлі чи її частини на земельній ділянці позивачки, факту перетину меж земельних ділянок, причинного зв`язку між технічним станом будівлі та порушенням прав позивачки, а також необхідності застосування саме такого способу захисту, як знесення господарської будівлі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, понесені позивачкою судові витрати слід залишити за нею. Доказів понесення відповідачем судових витрат, які підлягають розподілу, суду не надано.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову представника позивачки - адвоката Бігун Вікторії Петрівни, яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки - Богородчанська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Повний текст судового рішення складено 08 червня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :