Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №295/1583/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1583/26

Категорія 285

1-кп/295/524/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні №12026060600000046 від 09.01.2026 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Богунського районного суду м. Житомира від 18.04.2018 за ч.2 ст.146, ч.2 ст.186, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357, ст. 70, 71, 72 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України,

за участі учасників судового засідання:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

За результатами проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби солдат запасу ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби у військових частинах забезпечення, Т та СП, ВВН3, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

У ОСОБА_3 на момент призову відсутні підстави щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

ОСОБА_3 було зараховано в команду ІНФОРМАЦІЯ_2 на відправку та 03.10.2025 вручено «бойову» повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, зі змісту якої останній зобов?язаний був прибути на збірний пункт 04.10.2025 о 08 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_2 .

В цей же день, час та місці, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та не явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, ОСОБА_6 діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року № 2232-XII», ст. 1, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543- XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022, нехтуючи конституційним обов`язком громадянина України, спрямованим на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, військовим обов`язком громадянина України проходження військової служби, в особливий період, за відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у визначений в повістці час, а саме 04.10.2025 о 08 год. 00 хв. не з`явився, будь - яких документів, які б підтверджували наявність поважних причин неприбуття не надавав.

Будучи військовозобов?язаним, на якого покладений обов?язок з?являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на військову службу під час мобілізації з метою задоволення потреб оборони держави і захисту її території від агресії російської федерації, усвідомлюючи характер свого діяння (бездіяльності), передбачаючи його наслідки, маючи об?єктивну можливість прибути за викликом, ОСОБА_6 умисно не з?явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Своїми умисними діями, які виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, суду повідомив, що 03.10.2025 отримав «бойову» повістку про явку в ТЦК та СП 04.10.2025. Однак в зазначений в повістці день та час не прибув. Із обставинами вчинення кримінального правопорушення, викладеними в обвинувальному акті погодився повністю.

Судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, їх позиція є добровільною та істинною, їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Тому, враховуючи, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження постановив визнати недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини справи підтверджені наявними у справі доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду справи, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає дані фактичні обставини справи.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у психіатра не перебуває, з звертався до нарколога в «Обласному медичному спеціалізованому центрі» ЖОР з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, не працює, не одружений, хворіє ВІЛ, остеохондроз, кіфоз, протрузії, регулярно проходить стаціонарне лікування та обстеження, про що надано відповідні довідки.

Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого щире каяття.

Згідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого є рецидив.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливе без реального відбуття обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції частини статті.

Судові витрати по справі необхідно стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відсутні підстави обирати запобіжний захід.

Цивільний позов не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Початок строку покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Речові докази:

– диск з відеозаписом з камер відео спостереження, які зберігаються в матеріалах справи у прокурора –– залишити в матеріалах справи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з моменту проголошення вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1