Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №295/2860/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/2860/26

Категорія 230

1-кп/295/641/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали кримінального провадження №12022060400000845 від 20.05.2022 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Житомира, громадянин України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

за ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Житомира, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України;

за ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Житомира, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

за ч.2 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В:

1. формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувалася особа

На початку травня 2022 року, проте не пізніше 19.05.2022, раніше судимий ОСОБА_3 , переслідуючи мотиви незаконного збагачення, створив організовану злочинну групу, тобто стійке об`єднання групи осіб для спільного заняття злочинною діяльністю, а саме - вчинення кримінальних правопорушень корисливого спрямування, у тому числі незаконних заволодінь транспортними засобами.

Усвідомлюючи, що вчинення злочинів вказаної категорії вимагає чітких та узгоджених дій, значної кількості співучасників, потребує прикриття та довготривалої підготовки, взявши на себе роль організатора, ОСОБА_3 залучив до складу організованої злочинної групи раніше знайомих, довірених собі осіб, які мали значних досвід злочинної діяльності, а саме: особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ієрархічна побудова злочинного угруповання базувалась на лідерських якостях ОСОБА_3 . Дисципліна в організованій групі забезпечувалась стійкими правилами поведінки, розподілом функцій між учасниками, а також за рахунок свідомого і невідкладного виконання вказівок ОСОБА_3 , як її організатора та керівника.

Організована злочинна група характеризувалась корисливою направленістю дій її учасників, єдністю їх намірів щодо отримання наживи шляхом вчинення кримінальних правопорушень корисливого спрямування, у тому числі незаконних заволодінь транспортними засобами, своєю стійкістю, чіткою розробкою планів вчинення злочинів, детальною підготовкою до їх вчинення, розподілом ролей між співучасниками, а в кінцевому результаті раніше обумовленим розподілом незаконного доходу.

Всі члени організованої злочинної групи були обізнані щодо протиправних цілей угрупування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети вчинення злочинів у межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі.

Кримінальні правопорушення вчинялись з прямим умислом, тобто учасники злочинної групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення за рахунок чужого майна.

Добровільно зорганізувавшись таким чином у стійке об`єднання, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок вчинення кримінальних правопорушень корисливого спрямування, учасники організованої групи спільно розробили план злочинної діяльності, яким визначили функції та ролі кожного, за яким їх дії були направлені на виконання цього плану, відомого та схваленого всіма його учасниками, та досягнення єдиного злочинного результату.

При цьому, згідно вказаного плану, в залежності від обраних об`єктів вчинення злочинів та наявності особистих якостей або переваг у фізичній силі членів групи, керівником організованої групи ОСОБА_3 детально розподілені функції кожного з її учасників під час вчинення злочину наступним чином:

ОСОБА_3 , виконуючи роль організатора та керівника організованої злочинної групи: на початку травня 2022 року створив організовану злочинну групу, залучив до її складу 3-х учасників, визначав об`єкти вчинення злочину, розробляв і узгоджував з усіма учасниками організованої групи план її діяльності по вчиненню корисливих майнових злочинів, у тому числі з метою незаконного заволодіння транспортними засобами, згідно якого визначив функції і тактику поведінки кожного з учасників організованої групи у ході його скоєння, керував діями її членів під час готування до вчинення злочину, а також в ході його скоєння безпосередньо приймав участь у вчинюваному організованою групою злочині. Після збору інформації про транспортний засіб, який мали на меті викрасти, та безпосередньо на місці злочину здійснював розстановку учасників, визначав порядок і шляхи відходу учасників організованої групи після вчинення злочинів. Реалізовував викрадений транспортний засіб.

Особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, на початку травня 2022 року добровільно і свідомо увійшов до складу організованої злочинної групи та, діючи узгоджено і цілеспрямовано з іншими співучасниками, відповідно до розробленого і узгодженого всіма учасниками злочинної групи плану, виконуючи відведену йому організатором та керівником організованої групи роль виконавця, вів спостереження та збирав інформацію про транспортний засіб, який мали на меті викрасти, а також безпосередньо приймав участь у вчиненні злочину.

ОСОБА_4 на початку травня 2022 року добровільно і свідомо увійшов до складу організованої злочинної групи та діючи узгоджено і цілеспрямовано з іншими співучасниками відповідно до розробленого і узгодженого всіма учасниками злочинної групи плану, виконуючи відведену йому організатором та керівником організованої групи роль виконавця, вів спостереження та збирав інформацію про транспортний засіб, який мали на меті викрасти, а також безпосередньо приймав участь у вчиненні злочину, займався пошуком покупців з метою реалізацію викраденого транспортного засобу.

ОСОБА_5 , на початку травня 2022 року добровільно і свідомо увійшов до складу організованої злочинної групи та діючи узгоджено і цілеспрямовано з іншими співучасниками відповідно до розробленого і узгодженого всіма учасниками злочинної групи плану, виконуючи відведену йому організатором та керівником організованої групи роль виконавця. Безпосередньо приймав участь у вчиненні злочину, здійснював спостереження за об`єктом посягання.

На етапі готування до вчинення злочину та безпосередньо після його вчинення, для обміну інформацією між членами організованої групи останні використовували мобільні телефони.

З метою унеможливлення ідентифікування, члени організованої групи у ході вчинення злочину з метою приховування прикмет обличчя використовували заздалегідь підшуканий одяг - шапки та темний одяг з високим коміром.

Після створення злочинної групи, ОСОБА_3 , підшукавши об`єкт посягання, а саме мотоцикл марки «КТМ990 SMT» належний ОСОБА_10 та отримавши від ОСОБА_4 перевірені відомості про власника та його мотоцикл, що знаходиться на відкритій місцевості поблизу будинку АДРЕСА_4 , дотримуючись розробленого і узгодженого всіма вищевказаними учасниками злочинної групи плану, вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме мотоциклом марки «КТМ990 SMT», за наступних обставин.

Так, 19.05.2022 приблизно о 12 год. ОСОБА_3 , з метою реалізації заздалегідь розробленого і узгодженого всіма учасниками організованої групи злочинного плану, надав вказівку ОСОБА_4 зібрати учасників організованої групи особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження і ОСОБА_5 та прибути до місця знаходження транспортного засобу, а саме мотоцикла марки «КТМ990 SMT», який перебував біля будинку АДРЕСА_5 , з метою проведення за їх участю розвідувальних заходів, направлених на вивчення місця вчинення злочину, шляхів швидкого підходу та його залишення, оцінки способів та можливості використання необхідних знарядь для вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, виявлення наявності камер системи відеоспостереження, сигналізації, собак, елементів зовнішнього освітлення.

Цього ж дня, приблизно о 19 годині 19.05.2022 вказані особи прибули до будинку АДРЕСА_5 , де зупинились неподалік зазначеної будівлі з метою уникнення можливості їх впізнання потерпілим або можливими свідками в день безпосереднього вчинення злочину. Після цього, ОСОБА_3 , особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи у зазначеному місці, та відповідно до розробленого і узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, почали проводити розвідувальні заходи, а саме встановлювати точне місце знаходження транспортного засобу (мотоциклу), спосіб його паркування, зовнішній стан мотоцикла, графік життя потерпілого, а також зовнішню обстановку: наявність ліхтарів зовнішнього освітлення поблизу зазначеного будинку, собак на території домоволодіння ОСОБА_10 , камер системи відеоспостереження на будинку потерпілого та прилеглих до нього домоволодінь, шляхи під`їзду до будинку, після чого ще тривалий час перебували неподалік будинку потерпілого ОСОБА_10 , змінюючи напрямок таким чином, щоб сам будинок залишався у їхньому полі зору.

Після цього, в рамках продовження підготовчих розвідувальних дій, направлених на ефективне вчинення злочину, приблизно о 20 год. 50 хв., 19.05.2022, виконуючи визначену роль відповідно до розробленого і узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, і на виконання прямої вказівки ОСОБА_3 , особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, під`їхав на невстановленому досудовим розслідуванням автомобілі до будинку АДРЕСА_5 , де зупинився неподалік нього та здійснив візуальне спостереження за місцем припаркованого мотоциклу.

Одразу після вчинення зазначених дій особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, доповів ОСОБА_3 про результат проведених розвідувальних заходів для успішного вчинення злочину, та залишив місце події.

З метою подальшого маскування своїх злочинних дій від сторонніх осіб, 19.05.2022 приблизно о 23 годині ОСОБА_3 , як керівник організованої групи, діючи відповідно до розробленого та узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, зібрав визначених ним безпосередніх виконавців злочину: особу, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 , з якими прибув до будинку АДРЕСА_6 , де діючи приховано і не повідомляючи власника вказаного будинку, останні обговорили детальні обставини вчинення злочину, визначили остаточно дії кожного з учасників та з метою уникнення в послідуючому можливості викриття їхніх злочинних дій, залишили свої мобільні телефони на час вчинення злочину у даному будинку, після чого, реалізуючи свої злочинні наміри, вийшли з будинку і пішим ходом попрямували в напрямку до будинку АДРЕСА_5 .

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом - мотоциклом марки «КТМ990 SMT» належним ОСОБА_10 , діючи у чіткій відповідності до заздалегідь розробленого і узгодженого всіма учасниками злочинної групи плану, 19.05.2022 приблизно о 23 годині 10 хвилин ОСОБА_3 спільно з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підійшли до будинку АДРЕСА_5 , а потім з метою приховування своєї злочинної діяльності, дотримуючись правил конспірації, зупинились на безпечній відстані від місця вчинення спланованого злочину та переконались, що сторонні особи у цей час відсутні та їхні злочинні дії не будуть ніким помітні.

Перебуваючи на вищевказаній ділянці місцевості, пересвідчившись у тому, що їхні дії залишаються непоміченими для сторонніх осіб, ОСОБА_3 , особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, діючи у складі організованої злочинної групи, незаконно заволоділи транспортним засобом - мотоциклом марки «КТМ990 SMT» належним ОСОБА_10 , який останні, дотримуючись заходів конспірації з метою приховування своїх дій, застосувавши фізичні зусилля, шляхом виштовхування вивели з місця паркування та повели пішим ходом у невстановлене досудовим розслідуванням місце, а в подальшому розпорядились транспортним засобом на власний розсуд.

Після цього, з метою подальшого маскування своїх злочинних дій, ОСОБА_3 , як керівник організованої групи, діючи відповідно до розробленого та узгодженого всіма учасниками організованої групи плану, у період з 20.05.2022 по 22.05.2022 у невстановленому слідстві місці та обставин, забезпечив переховування викраденого мотоцикла марки «КТМ990 SMT», а учасники організованої групи: особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у цей час за його вказівкою здійснювали пошук потенційних покупців викраденого майна.

Не пізніше 22.05.2022 ОСОБА_3 , як керівник організованої групи, діючи відповідно до заздалегідь спланованого та узгодженого всім учасникам організованої групи плану, продав невстановленій слідством особі викрадений мотоцикл марки «КТМ990 SMT» за грошові кошти в сумі 700 доларів США, які учасники організованої групи розділили між собою, розпорядилися ними на власний розсуд.

Таким чином, 19.05.2022 близько 23 годині 10 хвилин ОСОБА_3 , особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , діючи у складі організованої групи, вчинили незаконне заволодіння транспортним засобом - мотоциклом марки «КТМ990 SMT» вартістю 130672 гривні, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою.

Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою.

2. відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_9 , обвинувачений добровільно ініціював укладення угоди, щиро розкаявся, спільно з іншими обвинуваченими у повному обсязі відшкодував спричинені потерпілому збитки, перерахував грошові кошти на підтримку Сил оборони України та зобов`язувався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень та, будучи ознайомленим із наслідками укладання та затвердження угоди, її невиконання, погодився на призначення узгодженого покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням визначених обов`язків згідно ст. 76 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_7 , обвинувачений добровільно ініціював укладення угоди, щиро розкаявся, спільно з іншими обвинуваченими у повному обсязі відшкодував спричинені потерпілому збитки, перерахував грошові кошти на підтримку Сил оборони України та зобов`язувався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень та, будучи ознайомленим із наслідками укладання та затвердження угоди, її невиконання, погодився на призначення узгодженого покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням визначених обов`язків згідно ст. 76 КК України.

Відповідно до угоди про визнання винуватості, укладеної 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_8 , обвинувачений добровільно ініціював укладення угоди, щиро розкаявся, спільно з іншими обвинуваченими у повному обсязі відшкодував спричинені потерпілому збитки, перерахував грошові кошти на підтримку Сил оборони України та зобов`язувався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, співпрацювати у викритті кримінальних правопорушень та, будучи ознайомленим із наслідками укладання та затвердження угоди, її невиконання, погодився на призначення узгодженого покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді п`яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням визначених обов`язків згідно ст. 76 КК України.

3. позиції учасників судового розгляду

В судовому засіданні обвинувачені визнали свою вину в скоєнні інкримінованого їм кримінального правопорушення в повному обсязі. Також пояснили суду, що розуміють права та наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди. Та надали суду згоду на затвердження угоди та призначення узгодженого покарання.

Захисники підтримали затвердження угоди.

Прокурор просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченим узгоджену в угоді міру покарання.

4. мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам КПК України та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

Судом встановлено, що надані угоди про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідають вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України. Зокрема, вчинене обвинуваченими кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, потерпілими на досудовому слідстві надано згоду на укладення угоди.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого.

Так, відповідно до квитанції до платіжної інструкції від 12.02.2026 ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 перераховано донат на користь В/ч НОМЕР_1 101000 грн. (т. 3 а.с. 123).

Відповідно до розписки матеріальна шкода, завдана потерпілому кримінальним правопорушенням, відшкодована в повному обсязі. ОСОБА_10 не має та не буде мати до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , будь-яких претензій матеріального і морального характеру щодо крадіжки його мотоциклу.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання, тренування та здійснення волонтерської діяльності характеризується позитивно, здійснює догляд за матір`ю , яка є особою з інвалідністю.

Обставинами, що пом`якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування грошових коштів на підтримку Сил оборони України.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного, за наявності чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, на якого досудове розслідування та судовий розгляд справи справили позитивний вплив, оскільки він не тільки вину визнав, щиро розкаявся, а й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає законним і справедливим призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї частини статті, а саме - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами ст.75 КК, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні і надав згоду на затвердження угоди, особу винного, що описано вище, та те, що досудове розслідування та судовий розгляд мали значний позитивний вплив на обвинуваченого і призвели до позитивних змін в його особистості: він зробив належні висновки для себе, оскільки відшкодував шкоду потерпілому, не вчиняв інших кримінальних та адміністративних правопорушень, тобто став на шлях виправлення, що створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, активно приймає участь у волонтерській діяльності, за що двічі отримував подяки від начальника 199 навчального центру ДШВ, один раз від командира ВЧ НОМЕР_2 , має позитивні характеристики від ГО «Пашаєв бокс», де тренує та виховує дітей, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому вважає законним і справедливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України та згідно ст.77 КК України без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні дитину з інвалідністю з дитинства.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування грошових коштів на підтримку Сил оборони України.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного, за наявності чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, на якого досудове розслідування та судовий розгляд справи справили позитивний вплив, оскільки він не тільки вину визнав, щиро розкаявся, а й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає законним і справедливим призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї частини статті, а саме - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами ст.75 КК, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні і надав згоду на затвердження угоди, особу винного, що описано вище, та те, що досудове розслідування та судовий розгляд мали значний позитивний вплив на обвинуваченого і призвели до позитивних змін в його особистості: він зробив належні висновки для себе, оскільки відшкодував шкоду потерпілому, не вчиняв інших кримінальних та адміністративних правопорушень, тобто став на шлях виправлення, що створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, є добровольцем територіальної оборони з 2022 року, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому вважає законним і справедливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України та згідно ст.77 КК України без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, доглядає батька похилого віку.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, добровільне перерахування грошових коштів на підтримку Сил оборони України.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України відсутні.

З урахуванням наведеного, за наявності чотирьох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, на якого досудове розслідування та судовий розгляд справи справили позитивний вплив, оскільки він не тільки вину визнав, щиро розкаявся, а й активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, суд вважає законним і справедливим призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї частини статті, а саме - 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно з приписами ст.75 КК, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 298/95/16-к вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням. Обов`язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні і надав згоду на затвердження угоди, особу винного, що описано вище, та те, що досудове розслідування та судовий розгляд мали значний позитивний вплив на обвинуваченого і призвели до позитивних змін в його особистості: він зробив належні висновки для себе, оскільки відшкодував шкоду потерпілому, не вчиняв інших кримінальних та адміністративних правопорушень, тобто став на шлях виправлення, що створило у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому вважає законним і справедливим звільнення його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України та згідно ст.77 КК України без застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Суд вважає, що саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення інших кримінальних правопорушень.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами щодо всіх обвинувачених є достатньою для виправлення та перевиховання обвинувачених, відповідає вимогам закону, загальним засадам призначення покарання та інтересам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угод про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження прокурором та обвинуваченими, а також призначення обвинуваченим узгодженої сторонами міри покарання і ухвалення обвинувального вироку.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинувачених на користь Держави в рівних долях. Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України, а арешт - скасуванню. Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши накладений арешт.

Керуючись ст.ст.314, 368, 369, 373, 374, 394,474, 475, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_9 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 1, 2, ч.3 п.2 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 77 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовувати.

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_7 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 ч.3 п.2 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 77 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовувати.

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12.02.2026 між прокурором Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 , в присутності захисника ОСОБА_8 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання з урахуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією усього належного майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки відповідно до ст. 76 ч. 1 п. 1, 2, ч.3 п.2 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ст. 77 КК України у зв`язку із звільненням від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовувати.

Долю речових доказів вирішити наступним чином:

- Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.10.2022 на паливний бак та 5 елементів захисту від мотоциклу «КТМ990» - скасувати, а паливний бак та 5 елементів захисту від мотоциклу «КТМ990» та мотоцикл в кузові чорного кольору марки «КТМ990», який зберігається на спецмайданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів СУ ГУНП в Житомирській області - повернути потерпілому ОСОБА_10 ;

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 503 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 503 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи в сумі 503 грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 30 днів, починаючи з моменту його проголошення:

- обвинуваченим, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1