Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №203/7729/25 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/7729/25

Провадження № 2/0203/574/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Іваницької І.В.,

за участю секретаря судового засідання Камуз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2025 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду міста Дніпра з позовом про стягнення ОСОБА_2 на свою користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей, яким, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.05.2026, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі – 8 000,00 грн щомісяця до досягнення ним повноліття.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 у справі №203/2857/24 був розірваний. Від шлюбу у сторін є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після фактичного припинення шлюбних відносин позивачка разом з дітьми переїхала в орендовану квартиру. Всі витрати на утримання дітей позивачка несе особисто, відповідач приймає участь у фінансовому забезпеченні епізодично та не на постійній основі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025, цивільну справу №203/7729/25 передано на розгляд судді Іваницькій І.В.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 07.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, який визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання 21.05.2026 сторони не з`явилися, від представника відповідача адвоката Щербини Ю.О. до суду надійшла письмова заява про визнання позову в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.05.2026.

Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази та заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони перебували у шлюбі від 19.06.2010. Шлюб зареєстровано Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження, які містяться в матеріалах справи.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2024 у справі №203/2857/24, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірваний.

Позивачка зазначає, що після фактичного припинення шлюбних відносин, вона разом з дітьми проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки ОСББ «Центральний» вих. №11 від 06.10.2025 ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 01.10.2025 по поточний час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року для дітей віком від 6 до 18 років встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 3 196,00 грн. Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року – 3 512,00 грн.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини.

Однак таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об`єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами, інтереси дитини і її право на достатній рівень матеріального забезпечення не можуть бути обмежені рівнем цієї мінімальної гарантії, а аліменти можуть бути стягнені з одного із батьків і в більшому розмірі, зокрема і в наближеному до розміру прожиткового мінімуму.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач визнав заявлені позовні вимоги та погодився сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 8 000,00 грн щомісяця, про що його представником подана відповідна заява до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи позицію відповідача, яка висловлена його представником, наявність обмеження повноважень якої судом не встановлено, те, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема, матері та дитини, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць до негайного виконання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч.1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 968,96 грн

Керуючись ст. ст. 180-183, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 81, 141, 224, 263-265, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі – 8 000,00 грн (вісім тисяч грн) щомісячно, починаючи стягнення з 23 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Іваницька