Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №164/887/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/887/26

п/с 1-кп/164/201/2026

Категорія: 411030000

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 червня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026035540000049 від 15 квітня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Маневичі Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючого на посаді адміністратора мийки самообслуговування „Lux Wash”, раніше судимого 9 жовтня 2025 року Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 239 КК України до покарання у виді 17000 гривень штрафу, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 14 квітня 2026 року, біля 23 години 00 хвилин, в селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, перебуваючи в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, суспільно небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи їх настання, в ході словесного конфлікту, який виник з мотивів особистих неприязних відносин до дружини ОСОБА_5 (у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”) наніс їй один удар правою ногою в область живота, чим завдав фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку визнав повністю, показавши, що 14 квітня 2026 року, біля 23 години 00 хвилин, він знаходився в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 . Між ним та дружиною ОСОБА_5 виникла суперечка на ґрунті особистих неприязних відносин, під час якої він наніс їй один удар правою ногою в область живота, чим завдав фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що 14 квітня 2026 року, біля 23 години 00 хвилин, вона знаходилася в одній з кімнат квартири АДРЕСА_3 . Між нею та чоловіком ОСОБА_4 виникла суперечка на ґрунті особистих неприязних відносин, під час якої він наніс їй один удар правою ногою в область живота, чим завдав фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень. Просила обвинуваченого суворо не карати та призначити йому покарання у виді штрафу.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Суд, з?ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_4 не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора та потерпілої, які не заперечували проти проведення скороченого судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Разом з тим, роз?яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, в тому числі, щодо позбавлення права оскарження обставин справи в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_4 зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого ОСОБА_4 є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів в добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим.

Згідно з ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді зазначеного кримінального провадження виходить із висунутого ОСОБА_4 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, яке також підтримувала потерпіла ОСОБА_5 .

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки умисно завдав ОСОБА_5 удар, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, що він в минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, є раніше судимий, має постійне місце проживання, має на утриманні одну малолітню дитину, має постійне місце роботи - працює на посаді адміністратора мийки самообслуговування „Lux Wash”.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, які викладені вище, його майновий стан, а також те, що потерпіла ОСОБА_5 просила обвинуваченого суворо не карати, ОСОБА_4 в минулому притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного злочину, є раніше судимий, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу в межах санкції статті, по якій ОСОБА_4 притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При вирішенні питання про застосування ст. 71 КК України суд бере до уваги, що штраф на суму 17000 гривень згідно вироку Маневицького районного суду Волинської області від 9 жовтня 2025 року ОСОБА_4 було сплачено у повному обсязі 9 жовтня 2025 року, а тому підстави для призначення покарання за сукупністю вироків згідно ст. 71 КК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 110, 369-371, 373-374, 381-382, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, призначивши покарання - 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду ОСОБА_1