Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №161/5563/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5563/26

Провадження № 1-кп/161/901/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 08 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026035610000035 від 10.02.2026, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , громадянин України, освіта середня, є особою пенсійного віку, одружений, в силу положень ст.89 КК України несудимий,

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В

Обвинувачений ОСОБА_3 09 лютого 2026 року близько 09.30год., перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, під час словесного конфлікту, на грунті тривалих особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_6 , яка є його дружиною (в розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс кулаком правої руки ряд ударів в ділянку правої частини обличчя потерпілої, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правої щоки, на тильній поверхні правої та лівої кисті та на зовнішній поверхні лівого плеча, садна в ділянці правої щоки, на верхній губі дещо зліва, внутрішньо шкірний крововилив в правій виличній ділянці, які згідно висновку судово-медичного експерта від 10.02.2026, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується нанесення умисних легких тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Окрім цього, він же, 09 лютого 2026 року близько 10.00год., перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, керуючись метою завдання фізичного болю іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, під час словесного конфлікту, на грунті тривалих особистих неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_7 , яка є його дочкою (в розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс кулаками обох рук 3 удари в ділянку грудей потерпілої, чим завдав останній фізичного болю, при цьому не спричинивши тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 КК України, не визнав та показав, що він нікого не бив, його оговорюють, оскільки хочуть стягнути з нього гроші. Потерпіла ОСОБА_9 сама пошкодила обличчя, створює штучні конфлікти, щоб він її бив, щодня у нього із нею конфлікти. Підтвердив, що 09.02.2026 між ними також відбувся конфлікт. Свідок не бачила, як він когось бив. Вже як прийшла дочка він нічого не робив. Бачив у її руках телефон. Цивільний позов не визнав.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_3 , його винуватість повністю доводиться дослідженими в ході судового розгляду доказами. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що 09.02.2026 між нею та обвинуваченим відбувся побутовий конфлікт, після чого він почав її бити по голові. Згодом прийшла дочка, якій він також наніс побої у ділянку грудей у кількості не менше 3 ударів. Очевидцями події була її сестра - ОСОБА_10 . Обвинуваченого вона не била, лише відтягнула його, щоб зупинити його у побитті доньки. Наполягала на призначенні суворого покарання. Цивільний позов підтримала повністю, обгрунтовуючи його тим, що у неї порушився сон, вона втратила вагу, хвилюється за своє життя, оскільки обвинувачений продовжує погрожувати та чинить на неї психологічний тиск.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що очевидцем події, яка трапилася між її мамою та обвинуваченим вона не була. Того ж дня вранці зателефонувала до мами, вона сказала «добивають», після чого вона прибігла, мама сиділа на кухні, на її обличчі були тілесні ушкодження. Згодом обвинувачений і їй наніс побої - декілька ударів у ділянку грудей через словесний конфлікт, від яких вона відчула біль та не могла дихати. Знімала подію на мобільний телефон. Щодо призначення покарання покладалася на розсуд суду. Цивільний позов підтримала повністю, обгрунтовуючи його тим, що її рідний батько ображає, б`є, від чого у неї незадовільний стан здоров`я, вона змушена не відвідувати батьків через постійні образи та погрози.

Свідок ОСОБА_10 , будучи допитаною у судовому засіданні показала, що вранці в лютому почула шум у коридорі, крик, обвинувачений бив її сестру по голові - потерпілу ОСОБА_6 . При ній він наніс їй два удари кулаком правої руки. Вона зробила обвинуваченому зауваження і пішла в хату.

Показання потерпілих та свідка є чіткими, послідовними та дають змогу відтворити обставини кримінальних правопорушень, які були до, на момент та після їх вчинення. Немає в суду обґрунтованих підстав вважати, що останні оговорюють обвинуваченого, оскільки в суді не було встановлено таких об`єктивних причин, а їх показання повністю узгоджуються між собою та відповідають і іншим доказам у справі.

З протоколів проведення слідчих експериментів від 20.02.2026 за участю потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що остання детально відтворила механізм спричинення їй тілесних ушкоджень та обставини завдання обвинуваченим побоїв потерпілій ОСОБА_7 . Показані нею обставини узгоджуються із обставинами, які викладені в обвинувальному акті, її показаннями в судовому засіданні та іншими доказами у кримінальному провадженні, що підтверджує послідовність її позиції щодо подій 09.02.2026.

Протоколом огляду речового доказу від 27.02.2026 встановлено зміст відеозапису, здійсненого потерпілою ОСОБА_7 безпосередньо під час конфлікту. Зафіксовані на відеозаписі поведінка обвинуваченого, його агресивна манера спілкування, замахування рукою в бік потерпілої, штовхання та висловлювання учасників конфлікту підтверджують факт конфліктної ситуації між сторонами, а також узгоджуються з показаннями потерпілих щодо характеру дій обвинуваченого.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 20.02.2026 за участю потерпілої ОСОБА_7 встановлено, що остання відтворила обставини нанесення їй побоїв обвинуваченим, механізм спричинення фізичного болю та послідовність подій, які відбувалися 09.02.2026. Відомості, повідомлені потерпілою під час слідчого експерименту, є узгодженими з її показаннями в суді та іншими доказами у справі.

Згідно висновку експерта №110 від 27.02.2026 встановлено, що під час проведення судово-медичної експертизи (під час огляду) у ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження: синець в ділянці правої щоки на межі з підшелеповою ділянкою біля верхнього краю якого є садна смужкоподібної форми розташовані вертикально; внутрішньошкірний крововилив на виличній ділянці голови справа; синці на тильній поверхні правої кисті біля основи 1-2 пальців, на тильній поверхні лівої кисті біля основи 1-2 пальців, на зовнішній поверхні лівого плеча в середній та верхній третині. Враховуючи характер, кількість та анатомічну локалізацію вищезазначених тілесних ушкоджень - не виключається можливість їх виникнення при обставинах, які вказує ОСОБА_6 в протоколі допиту потерпілого від 20.02.2026 р. та під час проведення слідчого експерименту за її участю 20.02.2026 р. Вказаний висновок об`єктивно підтверджує факт спричинення потерпілій тілесних ушкоджень та узгоджується з її показаннями щодо механізму їх виникнення.

Висновок експертизи є науково-обґрунтованим та піддавати його сумніву в суду підстав немає. Не наведені такі підстави і учасниками кримінального провадження. Такий висновок суд бере до уваги та оцінює в сукупності зі всіма доказами у справі.

Відповідно до відповіді начальника СПДН ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 від 25.02.2026 на запит дізнавача судом встановлено, що ОСОБА_3 з 11.08.2023 по теперішній час перебуває на профілактичному обліку в категорії «кривдник» у ВП №3 (м.Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області за вчинення домашнього насильства, щодо останнього складалися протоколи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП та виносилися термінові заборонні приписи щодо кривдника.

Судом досліджено докази подані стороною захисту.

Відповідно до постанови дізнавача СД ВП №3 (м.Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_12 від 25.02.2026 про закриття кримінального провадження встановлено, що кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12026035610000039 від 12.02.2026 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України закрито, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.04.2026 встановлено, що постанову дізнавача СД ВП №3 (м.Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_12 від 25.02.2026 про закриття кримінального провадження встановлено, що кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за №12026035610000039 від 12.02.2026 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України скасовано.

Оцінюючи подані стороною захисту письмові докази, суд приходить до висновку, що вони не містять відомостей, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини кримінальних правопорушень або ставили під сумнів достовірність доказів сторони обвинувачення.

Суд не приймає доводи обвинуваченого про те, що потерпілі та свідок його оговорюють з метою стягнення грошових коштів.

Такі твердження мають виключно припущений характер та не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Обвинувачений не навів конкретних обставин, які б свідчили про наявність змови між потерпілими та свідком або про існування будь-яких об`єктивних причин для надання ними неправдивих показань.

Натомість показання потерпілих та свідка ОСОБА_10 є взаємоузгодженими, послідовними та логічними, стосуються істотних для кримінального провадження обставин та узгоджуються з письмовими доказами, зокрема висновком судово-медичної експертизи, протоколами слідчих експериментів та протоколом огляду відеозапису.

Звертає суд увагу на те, що свідок ОСОБА_10 безпосередньо спостерігала за нанесенням обвинуваченим ударів потерпілій ОСОБА_6 , а висновком експерта підтверджено наявність у потерпілої тілесних ушкоджень саме тієї локалізації та характеру, про які вона повідомляла з моменту звернення до правоохоронних органів. Крім того, відеозапис конфлікту фіксує агресивну поведінку обвинуваченого щодо членів сім`ї та спростовує його твердження про відсутність будь-яких протиправних дій з його боку.

Суд також враховує, що версія обвинуваченого про самостійне спричинення потерпілою тілесних ушкоджень є голослівною та не підтверджується жодними доказами. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про можливість штучного створення потерпілою тілесних ушкоджень або їх виникнення за інших обставин, матеріали кримінального провадження не містять.

За таких обставин суд розцінює показання обвинуваченого як обрану ним лінію захисту, спрямовану на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

У зазначеному кримінальному провадженні дотримано вимог ст.ст. 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті у відповідності до вимог закону. Якщо у кримінальному провадженні відсутні прямі докази, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні умисних легких тілесних ушкоджень та завдання побоїв, однак обставини кримінального правопорушення підтверджуються сукупністю інших належних і допустимих непрямих доказів, з якими не узгоджуються непослідовні версії обвинуваченого щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, то сукупність таких непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні умисних легких тілесних ушкоджень та завдання побоїв.

Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного, одночасного допитів, вказаних вище осіб, в порядку ч.ч. 14, 15 ст.352 КПК України, чи проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження в порядку ст.333 КПК України, при цьому суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено ч.6 ст.22 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, зокрема і будь-яких порушень прав та свобод людини, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію дій або перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, судом не встановлено.

Згідно з ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Сукупність досліджених доказів дала суду можливість поза розумним сумнівом спростовувати версію обвинуваченого про відсутність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення.

За таких обставин, суд, оцінивши кожний доказ та сукупність зібраних доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними діями, які виразилися в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України.

Окрім цього, він же, своїми умисними діями, які виразилися в умисному завданні побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.126 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних проступків, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.66 КК України, відсутні.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Обвинувачений ОСОБА_3 в силу положень ст.89 КК України несудимий, на обліках в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, позицію сторони обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, вважає за необхідне призначити останньому покарання як за ч.1 ст.125, так і за ч.1 ст.126 КК України, у виді штрафу у межах санкції статтей.

Остаточне покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, суд призначає шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

На думку суду, таке остаточне покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

При цьому в суду відсутні законні підстави для призначення покарання у виді громадських та виправних робіт, з огляду на положення ч.3 ст.56 КК України та ч.2 ст.57 КК України, оскільки обвинувачений є особою пенсійного віку.

Разом з цим, відповідно до вимог ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілих від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки.

Враховуючи те, що кримінальні правопорушення, вчинені ОСОБА_3 , пов`язані з домашнім насильством, оскільки вчинені відносно дружини та дочки, а тому суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілих від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1КК України, на строк три місяці.

Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов`язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілих.

Вирішуючи цивільні позови суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Стаття 1167 ЦК України регламентує підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.

Представник цивільного позивача - адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень.

Окрім цього, представник цивільного позивача - адвокат ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у сумі 50000 гривень.

Позовні вимоги представник обгрунтовує тим, що потерпілі, окрім заподіяних тілесних ушкоджень переносять постійний дискомфорт, який супроводжується болісними відчуттями, емоційним стресом, почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження людської гідності. Протиправні дії обвинуваченого вплинули на їх психоемоційний стан, а тому стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у сумі 50000 гривень кожній буде достатньою грошовою компенсацією.

Цивільний відповідач ОСОБА_3 цивільні позови не визнав. Представник цивільного відповідача - адвокат ОСОБА_8 подав відзиви у яких зазначив, що сторона захисту заперечує щодо задоволення цивільних позовів, оскільки позивачами не надано жодних доказів на підтвердження обставин завдання моральної шкоди.

В судовому засіданні доведено те, що потерпілій ОСОБА_6 завдано тілесних ушкоджень, а потерпілій ОСОБА_7 завдано фізичного болю тому, на думку суду, завдано і моральної шкоди, яку обвинувачений не намагався відшкодувати чи принаймні вжити заходів для такого відшкодування, а отже цивільні позови потерпілих є підставними.

Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що заявлений розмір компенсації не є безумовним та підлягає оцінці судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Суд бере до уваги характер і наслідки кримінальних правопорушень, обсяг фізичних та душевних страждань потерпілих, тривалість негативних переживань, характер сімейних відносин між сторонами, ступінь вини обвинуваченого, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд враховує, що потерпілі не надали доказів на підтвердження настання винятково тяжких або тривалих негативних наслідків для їх психічного стану, необхідності спеціального лікування чи психологічної реабілітації, а тому заявлений розмір моральної шкоди у сумі 50000 грн кожній потерпілій не є повною мірою співмірним характеру та наслідкам заподіяної шкоди.

Водночас сам факт спричинення потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, а потерпілій ОСОБА_7 фізичного болю, внаслідок протиправних дій близького родича безумовно спричинив їм моральні страждання, переживання, відчуття образи, приниження та порушення звичного способу життя, що дає підстави для компенсації моральної шкоди.

З огляду на наведене, керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення цивільних позовів та визначає справедливим розміром відшкодування моральної шкоди 15000 гривень на користь ОСОБА_6 та 10000 гривень на користь ОСОБА_7 .

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 (справа №752/17832/14-ц), відповідно до якої, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На думку суду, такі розміри компенсації, на переконання суду, є достатніми для часткового відновлення порушених немайнових благ потерпілих, відповідають характеру заподіяних їм страждань та не призводе до їх безпідставного збагачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

-за ч.1 ст.126 КК України у вигляді штрафу у розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому еквіваленті становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Цивільний позов представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень.

Цивільний позов представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь потерпілої ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий