Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №161/26884/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/26884/25

Провадження № 2/161/1315/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань - Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТзОВ «Коллект Центр» через свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 25.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2110353160395.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого Кредитування" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2110353160395.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з огбмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2110353160395.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2110353160395.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2110353160395 від 25.04.2021 р. становить 58219.20 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -3200.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55019.20 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37847.68 , з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3200.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34647.68 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 16.01.2026 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

04.03.2026 на адресу суду надійшов відзив, в якому відповідач просить врахувати заяву від 23.02.2026 про продовження процесуального строку, поновити цей строк та повністю відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних, достатніх та достовірних доказів підписання Кредитного договору №2110353160395 від 25.04.2021 як позичальником, так і первісним кредитодавцем ТОВ «Служба миттєвого кредитування», наслідком чого є недодержання обов`язкової письмової форми правочину та його нікчемність, не надав первинних бухгалтерських документів (банківських виписок чи платіжних інструкцій) на підтвердження фактичного перерахування та передання коштів на виконання договору, не довів факт належного відступлення права вимоги за Договорами факторингу через відсутність ідентифікуючих даних Відповідача у витягах з реєстрів боржників, а також не підтвердив наявність будь-якої заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги виключно надуманими припущеннями та внутрішнім електронним доказом «Хронологія дій», який через неможливість перевірки його цілісності, автентичності та відсутність КЕП автора є недопустимим і недостовірним у розумінні статей 77-79 ЦПК України.

05.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що 25.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ( ОСОБА_1 ) було укладено електронний Договір №2110353160395, підписаний одноразовим ідентифікатором через емейл domenukdomenuk35@gmajl.com, а факт перерахування коштів підтверджено листом ТОВ «Вей фор пей» від 04.11.2025 про успішну транзакцію на картку ПриватБанку № НОМЕР_1 ; Позивач правомірно набув право вимоги як новий кредитор на підставі Договору відступлення № 1-12 від 01.12.2021, тоді як Відповідач не надав жодних доказів на спростування позову (наприклад, витягу з УБКІ чи довідки з банку про рух коштів), що підтверджує безпідставність її заперечень.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, просив задовольнити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 25.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба миттєвого кредитування" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2110353160395.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3200.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до п. 1.9. Договору граничний строк кредитування: 1 (один) рік.

Згідно п. 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д) тип процентної ставки - фіксована.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 3200.00 грн.

Дана обставина підтверджується листом від платіжної організації, згідно якого на підставі укладеного між Кредитодавцем та Платіжною організацією договору про здійснення переказів грошових коштів Платіжною організацією, 25.04.2021 здійснено 1 переказ грошових коштів на карту, яка належить позичальнику, у сумі 3200.00 гр

Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» надано письмову відповідь від 15.05.2026 №20.1.0.0.0/7. Відповідно до зазначеного документа, підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Також матеріалами банку зафіксовано фінансову операцію із зарахування грошових коштів на вказаний рахунок 25.04.2021 року в розмірі 3200 гривень.

01.12.2021 було укладено договір № 1-12 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Служба Миттєвого Кредитування" відступило на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2110353160395.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь Товариство з огбмеженою відповідальністю «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2110353160395.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 2110353160395.

Згідно розрахунку, Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №2110353160395 від 25.04.2021 р. становить 58219.20 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) -3200.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 55019.20 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн. - Інфляційні збитки - 0.00 грн.

- Нараховані 3% річних -0.00 грн.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 37847.68 , з яких: - Заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 3200.00 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34647.68 грн. - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 0.00 грн.

- Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн. Правильність розрахунку відповідачем не спростовано.

Уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов`язання.

Згідно з умовами Кредитних договорів Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів не виконує. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Щодо правомірності укладення електронного договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір за своєю юридичною силою прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, та може бути підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровим кодом). Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, використання одноразового ідентифікатора є повноцінним аналогом власноручного підпису сторони правочину.

Наданий Позивачем витяг «Хронологія дій щодо укладення електронного договору» чітко відображає послідовність дій Відповідача: реєстрацію в системі, надання особистих та ідентифікаційних даних, отримання та введення SMS-коду. Відтак, твердження Відповідача про нікчемність договору через відсутність «мокрого» підпису є безпідставними та підлягають відхиленню як такі, що прямо суперечать чинному законодавству у сфері електронної комерції.

Матеріалами справи належним чином підтверджується факт акцептування пропозиції та укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового пароля-ідентифікатора, що повністю відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Укладенню правочину передувала верифікація Відповідача в інформаційно-комунікаційній системі із внесенням її персональних та ідентифікаційних даних. Умови договору не порушують вимог Закону України «Про захист прав споживачів», а ОСОБА_1 , підписавши їх, посвідчила свою повну обізнаність та згоду з усіма положеннями. Волевиявлення сторін було вільним, відповідало їхній внутрішній волі та спрямовувалося на реальне настання правових наслідків - отримання позичальником грошових коштів.

Будь-яких належних і допустимих доказів на спростування цих обставин - зокрема того, що договір було укладено іншою особою, вказані карткові рахунки не належать Відповідачу або що кредитні кошти на них не зараховувалися - суду надано не було. Маючи процесуальний обов`язок доказування, Відповідач не надала суду жодних підтверджень своїх аргументів. Оскільки примірник електронного договору було додатково надіслано на вказану Відповідачем у відзиві електронну адресу, а доказів неотримання листа чи відсутності доступу до пошти не надано.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності укладення договорів у такий спосіб викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Щодо реальності кредитної транзакції, суд зазначає, що відповідно до ст. 1046 ЦК України, договір є укладеним з моменту передачі грошей. Факт успішного транзиту та зарахування кредитних коштів у розмірі 3200,00 грн на платіжну картку ПриватБанку № НОМЕР_1 підтверджено офіційним звітом процесингового центру ТОВ «Вей фор пей», а також віддповіддю з АТ КБ «Приват Банк» на ухвалу суду про витребування доказів.

Суд наголошує, що відповідач, заперечуючи факт отримання грошей, мала об`єктивну процесуальну можливість надати спростовуючі докази (виписку за вказаною карткою або довідку про закриття рахунку), чого зроблено не було. Сама лише бездоказова незгода з фактом отримання фінансування не спростовує технічних даних міжнародної платіжної системи Visa/Mastercard.

Щодо правонаступництва та розміру заборгованості, суд визнає ТзОВ «Коллект Центр» законним новим кредитором, оскільки ланцюжок відступлення права вимоги повністю задокументований. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу.

Окремо суд звертає увагу на те, що Відповідач у поданих процесуальних документах обмежилася виключно загальним запереченням проти позову, проте жодним чином не спростувала наданий позивачем математичний розрахунок заборгованості та не надала власного альтернативного контррозрахунку суми боргу чи періоду нарахування процентів. Відповідно до принципу змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України) та обов`язку доказування (ст. 81 ЦПК України), якщо сторона не оспорює конкретні арифметичні складові розрахунку та не надає суду доказів його помилковості (як-от виписки про часткове погашення чи інший графік), у суду відсутні правові підстави для сумнівів у правильності нарахувань.

Зважаючи на те, що Позивач самостійно зменшив свої вимоги з 55 019,20 грн до 34 647,68 грн процентів з метою дотримання принципу співмірності, суд вважає цей розмір обґрунтованим і задовольняє позов у цих межах. Оскільки Позивач повністю довів свої вимоги належними електронними та письмовими доказами, а відповідач не надала жодного контрдоказу чи альтернативного фінансового розрахунку на спростування позову, вимоги підлягають задоволенню.

Розрахунок заборгованості перевірено судом: нарахування процентів у сумі 55 019,20 грн відповідає погодженій сторонами ставці. Втім, оскільки Позивач самостійно зменшив свої вимоги до 34 647,68 грн процентів, керуючись принципом співмірності, суд задовольняє позов саме у цих межах. Загальна сума до стягнення становить 37 847,68 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 13 000 грн.

При вирішенні питання про стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Між АО «Лігал Ассістанс» та позивачем було укладено Договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 допомоги, відповідно до умов якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Відповідно до Витягу з Акту про надання юридичної допомоги від року АО «Лігал Ассістанс» надало, а позивач прийняв послуги загальною вартістю 13 000,00 грн., з яких послуги щодо надання усної консультації з вивченням документів, надання письмової консультації з вивченням документів та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу неспівмірним із рівнем складності справи. Враховуючи, що спір щодо кредитної заборгованості є типовим, а підготовка позовної заяви не потребувала значних трудовитрат, суд, керуючись критерієм розумності, обмежує суму відшкодування до 3 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договором № 2110353160395 від 25.04.2021 у розмірі 37 847 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк