Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №523/5166/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/5166/26

Провадження №2/523/4466/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючого судді Бокова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шаріпової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в залі суду № 7 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення коштів за ненадані комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача не здійснювати нарахування вартості послуг з централізованого постачання теплової енергії до АДРЕСА_1 з дня звернення з позовною заявою до суду, а також просить скасувати відомості щодо заборгованості перед КП «Теплопостачання міста Одеси» за послуги з опалення МЗК на загальну суму 5593,36 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 , яка має автономне опалення та відключена від централізованого теплопостачання з листопада 2006 року. Разом з тим, з січня 2022 року відповідачем нараховано заборгованість за надані послуги з теплопостачання, яка станом на 01.02.2026 року становить 5593,36 грн. На письмове звернення до відповідача отримав відповідь, що нарахування за спожите тепло проводиться не тільки за спожите тепло в квартирі, а і за обігрів місць загального користування, включаючи приміщення під`їздів, підвалів, горищ і таке інше, що передбачено Постановою КМУ №830 від 21.08.2019 року.

Вважав, що дії відповідача порушують норми чинного законодавства, оскільки згідно акту обстеження МЗК в будинку АДРЕСА_3 бригади керуючою компанією «Клєвер» - приладів опалення в МЗК не виявлено, а в його квартирі прокладені три транзитні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення загальною довжиною близько 8 метрів, які є ізольованими та мають обсяг спожитої енергії «нуль».

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року відкрито провадження у вищенаведеній справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

21.05.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого вважала позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

01.05.2021 року набрав чинності Закон України від 03.12.2020 №1060-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері дання житлово-комунальних послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

04 жовтня 2021 року на офіційному вебсайті КП «Теплопостачання міста Одеси» та на офіційному порталі Одеської міської ради було опубліковано текст Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання (відповідно до Постанови КМУ № 830).

Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , у встановлений законом 30-денний строк не прийняли рішення про вибір іншої моделі договірних відносин, 05.11.2021 року цей договір набув чинності та вважається укладеним з усіма споживачами будинку, зокрема і з Позивачем (власником кв. АДРЕСА_5 ).

Фактичне надання послуг з постачання теплової енергії до будинку протягом опалювальних періодів 2021-2026 років підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Одеської міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які перебувають у загальнодоступному доступі.

Щодо законності нарахувань за загально будинкові потреби (ЗПО) при індивідуальному опаленні зазначила, що квартиру позивача № 100 було відключено від внутрішньо будинкової системи централізованого опалення у листопаді 2006 року, у зв`язку з чим нарахування за безпосереднє опалення квартири не здійснюються.

Проте, відповідно до ч. 2 та ч. 6 ст. 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії (Постанова КМУ № 830), загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає як опалення житлових приміщень, так і загально будинкові потреби опалення (ЗПО). Обсяг теплової енергії на ЗПО розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі, включаючи приміщення з індивідуальним опаленням, пропорційно до площі їхніх приміщень.

Згідно з п. 54 та п.п. 11 п. 41 укладеного Договору, відключення приміщення споживача від мереж централізованого опалення в установленому порядку не звільняє його від обов`язку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення ЗПО, а сам договір не припиняє своєї дії.

Щодо відсутності опалювальних приладів у місцях загального користування (МЗК) зазначила, що позивач посилається на Акт обстеження, що фіксує відсутність радіаторів у під?їзді, однак відсутність приладів опалення в МЗК не означає відсутність споживання теплової енергії будинком загалом (витрати на утримання конструкцій будинку та забезпечення функціонування внутрішньо будинкових мереж).

Відповідно до п. 8 розділу IV «Методики розподілу між споживачами спожитих у будівлі комунальних послуг» (затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, у редакції Наказу Мінрегіонрозвитку № 358), за відсутності даних про площу МЗК або У разі відсутності приладів опалення в них, обсяг теплової енергії на ЗПО визначається спрощено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будинку. Для будівель поверховістю вище 10 поверхів (яким є будинок за адресою АДРЕСА_4 ) ця частка становить 15%. Відповідач здійснює нарахування позивачу виключно в межах чинного законодавства, виходячи зі спрощеного розрахунку частки ЗПО та плати за абонентське обслуговування.

Також зазначила, що у квартирі АДРЕСА_5 , яка належить позивачу, проходять транзитні трубопроводи внутрішньо будинкової системи опалення, які навіть за умови їх ізоляції, виділяють теплову енергію та забезпечують гідравлічну цілісність і функціонування системи опалення всього багатоквартирного будинку, який є спільною сумісною власністю всіх співвласників. Додатково зазначила, що облік спожитої будинком теплової енергії здійснюється на підставі загально будинкового вузла комерційного обліку. У лютому 2026 року було проведено планову заміну тепло лічильника у зв`язку з його виходом з ладу, що належним чином зафіксовано технічною документацією підприємства. Нарахування здійснювались на основі фактичних показників, відображених у щомісячних звітах.

Серед іншого зазначила, що доводи позивача на порушення норм чинного законодавства відповідачем є завідомо неспроможними та такими, що базуються на викривленому тлумаченні норм права.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №300941802 від 22.02.2022 року.

Відключення квартири від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення та не заперечення відповідачем цієї фактичної обставини підтверджується листом КП «Теплопостачання міста Одеси» № 13.06-10-1877 від 26.12.2024 року.

Відповідно до реєстру нарахувань та оплат за абонентом о/р. 3718029100 ОСОБА_1 станом на 01.12.2025 року позивачем не сплачено послуги, надані КП «Теплопостачання міста Одеси» в розмірі 5168,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що КП «Теплопостачання міста Одеси» неправомірно здійснює вказані нарахування за постачання теплової енергії, так як позивач не є споживачем теплової енергії, має індивідуальну систему опалення, а місця загального користування в будинку, а саме парадні, відвал та горище не опалюються, що підтверджено листом КК «Клевер» № ССА-7447 від 13.11.2025 року та доданим до нього актом обстеження.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач комунальної послуги - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

До комунальних послуг згідно із п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться в тому числі послуги з центрального опалення, постачання гарячої води.

За приписами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник (споживач) зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, згідно із якою цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, і із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до п. 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830, (далі за текстом Правила № 830), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

За приписами частин 4, 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Згідно із п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а в разі їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (зі змінами відповідно до наказів Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 та від 26.03.2022 № 61).

Встановлено, що нарахування відповідачу здійснюється з урахуванням показників вузла комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується розрахунком нарахувань на загальнобудинкові потреби опалення (ЗПО) по квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до абз. 6 п.14 Правил № 830 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Згідно із п. 12 розд. ІV Методики № 315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Отже всі співвласники будинку сплачують обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення будинку, а залишок теплової енергії, спожитої будинком (загальний обсяг якого фіксується вузлом комерційного обліку теплової енергії), розподіляється між житловими/нежитловими приміщеннями, до яких безпосередньо постачається теплова енергія.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України та норм Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання, зобов`язані брати участь в утриманні будинку відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення мешканців багатоквартирних будинків від мереж централізованого теплопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такого обов`язку, оскільки внутрішньобудинкові системи теплопостачання належать до інженерного обладнання та є його невід`ємною частиною. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Судом враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17, в якій зазначено, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення (пункти 25, 27, 28 постанови).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Отже співвласники усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відсутність приладів опалення в окремому під`їзді багатоквартирного будинку не звільняє споживачів від сплати послуг, так як завдяки функціонуванню внутрішньобудинкової системи опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, що розташовані в будинку, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій, системи водопроводу та каналізації всього будинку з метою уникнення їх промерзання та руйнування самого будинку від різкої зміни температур.

Доказів щодо не підтримання внутрішньобудинкової системи опалення житлового будинку в робочому стані або недотримання нормативної температури повітря на сходових клітинах під`їзду, де розташована квартира позивача, суду не надано.

Отже, посилання позивача на відсутність приладів опалення в під`їзді будинку, та відключення від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, як на підставу неправомірності нарахування відповідачем послуг за постачання теплової енергії є неспроможними.

Виходячи з наведених вимог діючого законодавства та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач має перед відповідачем зобов`язання вносити плату за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення будинку, оскільки ним отримувалися надані відповідачем послуги на підставі договору, який фактично був укладений згідно відкритого особового рахунку.

Оскільки позивач в односторонньому порядку порушив умови договору, у відповідача наявні правові підстави для проведення нарахувань за постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вказані обставини дають суду підстави вважати, що позов є необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам, в зв`язку із чим в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст. ст. 12, 16, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про стягнення коштів за ненадані комунальні послуги - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 26.05.2026 року.

Суддя О.М.Боков