Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №523/12560/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/12560/25

Провадження №1-кп/523/857/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2026 року

Пересипський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

в присутності обвинуваченого, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025162490001063 від 06.06.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Часів Яр, Артемівського району, Донецької області, громадянина України, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 24.01.2022, Артемівським міським судом Донецької області, за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді 120 (сто двадцяти) годин громадських робіт, 12.05.2026 року покарання відбув в повному обсязі,

у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» та ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався, діяв на момент вчинення та діє до теперішнього часу, будучи раніше засудженим за злочини проти власності, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та знову вчинив умисний та корисливий злочин за наступних обставин: 05.06.2025, близько 11 годин 20 хвилин, (більш точний час досудовим слідством встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до квартири свого знайомого ОСОБА_5 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Керуючись виниклим злочинним наміром, направленим на таємне викрадення чужого майна, а саме акустичної системи «Samsung» MX-T70/UA, яка знаходилася за місцем проживання його товариша ОСОБА_5 , що за адресою: АДРЕСА_3 , чітко усвідомлюючи, що посягає на чужу власність, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони носять таємний характер, діючи умисно та повторно, з корисливим мотивом, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, викрав належну останньому акустичну систему «Samsung» MX-T70/UA, вартістю 12 998 гривень.

Після чого, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму, що становить 12 998 гривень.

При допиті обвинувачений ОСОБА_4 , провину визнав в повному обсязі, та пояснив, що проживав з потерпілим за адресою АДРЕСА_4 . В подальшому, 05.06.2025 року, у зв`язку із складним матеріальним становищем, прийшов за цією адресою та викрав велику колонку Самсунг, після чого здав її в ломбард. Гроші витратив на власний розсуд.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, з урахуванням повного визнання ОСОБА_4 , своєї провини в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.4 ст. 185 КК України, правильного розуміння ним та іншими учасниками процесу встановлених судом обставин, їх згоди і відсутності сумніву в добровільності та істинності позицій, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи усі докази надані стороною обвинувачення суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні є доведеною повністю.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Суд зіставивши зміст конкретних норм КК України, а саме передбачених ч.4 ст.185 КК України та дійсні, об`єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.

При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161,150,100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:

- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочинів.

- обґрунтованості обвинувачення.

Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_4 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно вимог п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України є: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України судом не встановлено.

Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Судом вирок ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.

Враховуючи всі встановлені під час судового розгляду обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого, те що ОСОБА_4 , на обліку в наркологічному та психоневрологічному кабінетах не значиться, має постійне місця мешкання, тяжкі наслідки в результаті скоєння кримінального правопорушення – відсутні, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_4 – не обирався.

Питання щодо речових вирішується в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

У зв`язку з повним визнанням обвинуваченим цивільного позову, його слід задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на 2 (два) роки.

Згідно ст.76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 , виконувати покладені на нього обов`язки, а саме:

- за ч. 1 п. 1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- за ч. 1 п. 2 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Речові докази: відео-запис під назвою «Відео WhatsApp дата_ 2025-06-09 о 12.47.06_37263657», який записаний на оптичний носій інформації CD-R диск – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Судові витрати – відсутні.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суму матеріального збитку у розмірі – 12 998 гривень.

Копії вироку вручити під розписку прокуророві та ОСОБА_4 , а також надати для відома іншим заінтересованим особам та направити для виконання до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Пересипський районний суд міста Одеси протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги у випадку її відсутності.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Суддя Пересипського

районного суду міста Одеси ОСОБА_1