Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №513/153/26 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/153/26

Провадження № 1-кп/513/103/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025167240000067 від 04 жовтня 2025 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Кулевча, Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

у с т а н о в и в:

03 жовтня 2025 року приблизно о 18 годин 40 хвилин, більш точний час в ході проведення досудового розслідування даного кримінального провадження встановити не надалося можливим, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись на перехресті вулиць Паркова та Новоселів в с. Кулевча, Білгород-Дністровського району, Одеської області в ході раптово виниклого конфлікту, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, умисно наніс два удари правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя потерпілого ОСОБА_4 , в результаті чого останній впав на ґрунтову поверхню землі на спину.

В подальшому, після того, як ОСОБА_4 підвівся з землі, ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, наніс ще один удар правою рукою стиснутою в кулак в область обличчя ОСОБА_4 , в результаті чого останній втратив рівновагу та впав на ліве коліно.

Продовжуючи свій злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 нахилився до потерпілого ОСОБА_4 , який продовжував знаходитись на землі лівим коліном та правою рукою стиснутою в кулак наніс ще один удар в область обличчя потерпілого.

В результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку та наявністю перелому верхньої стінки правої орбіти і синця правої орбітальної ділянки, які не були небезпечними для життя, при звичайному своєму клінічному перебігу викликає тривалий розлад здоров`я терміном понад 3-х тижнів (більше 21 дня) і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, підтвердив всі обставини вчинення ним вказаного кримінального правопорушення та дав пояснення, що раніше він та потерпілий дружили родинами, потім виник конфлікт, почались плітки, він говорив, що звернеться до суду, однак 03 жовтня 2025 року, не розуміє що сталось, був у стані афекту, їхав із товаришем на правому сидінні, зупинились, вийшов з машини і наніс удар в область голови, був тверезий. Перший удар в праве око, потерпілий ударився об землю, потім наніс другий удар. Після бійки спроб вибачитись не було. У судовому засіданні обвинувачений просив вибачення, висловив осуд своєї поведінки, запевнив суд, що в подальшому не вчинятиме правопорушень, а також попросив суд не досліджувати матеріали кримінального провадження, так як повністю визнає свою винуватість.

Потерпілий ОСОБА_4 та його представник адвокат ОСОБА_5 також визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Щодо міри покарання обвинуваченому потерпілий вважає за можливе призначити йому покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі. Також потерпілий розповів, що 03 жовтня 2025 року працював у сусіда, встановлював труби, проїхала машина його знайомого, він махнув щоб його забрали, однак машина проїхала. Через деякий час він знову побачив машину знайомого, з неї вийшов обвинувачений і наніс два удари по голові. Він підійшов до нього запитав чому, але обвинувачений наніс ще два удари, потім розійшлись. Так, раніше в них були хороші стосунки, це було до конфлікту.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї винуватості в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, тому учасники судового провадження визнали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються; з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, у зв`язку з чим суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та провів судовий розгляд кримінального провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що докази, які зібрані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, є належними, допустимими і достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для постановлення обвинувального вироку.

Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а також правильність кваліфікації дій обвинуваченого як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, встановлених ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

З огляду на зазначене, при призначенні міри покарання для обвинуваченого суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу ч.4 ст.12 КК України є нетяжким злочином, всі обставини кримінального провадження, а також дані про особу обвинуваченого, який зареєстрований і проживає АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні двох малолітніх дійтей, працює по найму, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судимий, визнає свою винуватість, кається у вчиненому та виражає готовність підлягати кримінальній відповідальності, у судовому засіданні просив вибачення у потерпілого. Також, суд враховує надану досудову доповідь про обвинуваченого, що характеризує його особу, у підготовці якої обвинувачений брав участь та надавав необхідну інформацію, згідно якої оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення середній, у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього обов`язки відповідно до п.п.1, 2 ч.1, ч.3 ст.76 КК України.

Щире каяття, полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її часу, місця, способу учинення. Крім того, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ККС ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).

У ході судового розгляду обвинувачений критично оцінив свою поведінку, він вибачився перед потерпілим за свій вчинок, також сторона захисту зазначила, що готова відшкодувати понесенні витрати.

Отже, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно з п.1 ч.1 та ч.2 ст.66 КК України, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, що передбачені ч.1 ст.67 КК України, не встановлено.

З огляду на зазначене, а також приймаючи до уваги позицію потерпілого та його представника щодо міри покарання обвинуваченому, які не наполягали в ізоляції обвинуваченого, думку прокурора, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1, п.2 ч.3 ст.76 цього Кодексу, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме загальним засадам призначення покарання, є справедливим та домірним вчиненому кримінальному правопорушенню.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст.50, ч.ч.1, 2 ст.65, п.1 ч.1, ч.2 ст.66, ст.67, ч.1 ст.122 КК України, ст.ст.370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.1 та п.2) ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 08 червня 2026 року.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не застосовувався.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2 ст.532 КПК України).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору (ч.6 ст.376 КПК України).

Суддя ОСОБА_1