Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №521/3928/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/3928/26

Номер провадження 3/521/1815/26

П О С Т А Н ОВ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши протокол про порушення митних правил від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026, який надійшов з Одеської митниці Держмитслужби у відношенні відправника міжнародного поштового експрес-відправлення №8018844UA гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), проживаючої: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України,

В С Т А Н О В И В :

12.02.2026 на ділянці цеху обробки міжнародних експрес-відправлень ТОВ «Норок експрес» (Україна, Одеська область, Усатовська сільська рада с. Усатове, масив 1, дільниця 70) в зоні діяльності відділу митного оформлення №3 митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці, під час проведення митного контролю та митного огляду міжнародного експрес-відправлення №8018844UA від 09.01.2026р, яке слідувало з Ізраїлю до України, відправник: ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), Country: АДРЕСА_1 , одержувач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 - НОМЕР_1 , Dnistrovskyi r-n, Chernivtsi Obl., UA, Phone: НОМЕР_2 , з супровідними документами а саме: міжнародна накладна №8018844UA, інвойс 00158623 від 09.01.2026р.

О 09 годині 30 хвилин 12.02.2026 під час проведення митного контролю поштового відправлення №8018844UA, на підставі АСУР 214-1 та із залученням кінологічної команди Одеської митниці, у складі: головного державного інспектора-кінолога ВКЗ УБК ОСОБА_4 зі службовою собакою “Марсель”, було виявлено медичні препарати іноземного виробництва, а саме: "ROKACET PLUS" у кількості 24 пігулки, які містять у своєму складі речовину «кодеїн фосфат», відповідно до таблиці ІІ, список 1 (наркотичний засіб) «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого ПКМУ від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», обіг якого обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Згідно до ст. 24 Закону України від 15.02.1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», партія наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що ввозиться на територію України чи вивозиться з території України без відповідного дозволу на ввезення, вивезення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, підлягає затриманню та конфіскації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.26 Закону України від 15.02.1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у поштових (у тому числі міжнародних) відправленнях забороняється.

Відповідно до ч.1 ст. 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях: - товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території (п.1.1).

Таким чином, відправником міжнародного експрес-відправлення №8018844UA, ОСОБА_1 вчинено порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 473 МК України.

Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) ч.2 статті 473 Митного кодексу України.

Також, відповідно до ст. 511 МК України за протоколом про порушення митних правил від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026 було вилучено медичний препарат «ROKACET PLUS» у кількості 24 пігулок.

За даним фактом працівниками митниці складено протокол про порушення митних правил від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026 року відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.2 ст.473 МК України.

В судове засідання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не з`явилась, викликалась до суду, зокрема шляхом направлення судової повістки на адресу зазначену в матеріалах справи та шляхом розміщення оголошення про виклик особи в судове засідання на веб-сайті Судова влада України.

Беручи до уваги рішення Європейського Суду з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу на приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття1КУпАП).

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду. Подібні за змістом правові позиції викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-6.

За вказаних обставин, враховуючи строки розгляду справи та обізнаність ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про розгляд її справи судом, суд вважає можливим розглянути справу, за відсутності особи, яка притягається до відповідальності, на підставі наявних матеріалів.

Представник митниці Євдокимов Д.А. вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.473 МК України. Крім того, просив вирішити питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд вважає, що особа, стосовно якої складено протокол, підлягає притягненню до адміністративної відповідальності та її дії кваліфікує за ч.2 ст.473 МК України за кваліфікуючими ознаками: пересилання через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) при відправленні міжнародного експрес-відправлення №8018844UA вчинені дії на пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до таблиці ІІ списку 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затвердженого ПКМУ від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» «кодеїн фосфат», являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю.

Відповідно до ч.2 ст.18 Всесвітньої поштової конвенції (учиненої в м. Доха 11 жовтня 2012 року), унесення зазначених нижче предметів забороняється в усіх категоріях відправлень (п.2.1.): - наркотиків і психотропних речовин, визначених Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками, або інших незаконних речовин, заборонених у країні призначення (п.2.1.1.);- інших предметів, увезення чи обіг яких заборонено в країні призначення (п.2.1.4.);- предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення (п.2.1.5.).

Згідно до ст. 2 Закону України від 15.02.1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (із змінами та доповненнями), наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори з урахуванням доцільності їх використання у медичній практиці та залежно від ступеня їх небезпечності для здоров`я людини і застосовуваних заходів контролю за їх обігом включаються до відповідно пронумерованих списків таблиць Переліку.

Згідно до ст. 24 Закону України від 15.02.1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», партія наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, що ввозиться на територію України чи вивозиться з території України без відповідного дозволу на ввезення, вивезення наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, підлягає затриманню та конфіскації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.26 Закону України від 15.02.1995 року № 60/95-ВР «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у поштових (у тому числі міжнародних) відправленнях забороняється.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території.

Отже, судом встановлено, що при пересиланні поштового експрес-відправлення №8018844UA вчинені дії на пересилання через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання, передбачені ч.2 ст.473 МК України.

Відповідно до ч.2 ст.473 Митного кодексу України відповідальність настає за пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу та тягне за собою конфіскацію цих товарів.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до митного Кодексу України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Викладені вище обставини встановлені при проваджені по даній справі та підтверджуються наступними доказами: протоколом про порушення митних правил, іншими доказами у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає особу винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України та накладає стягнення, відповідно до санкції статті, у виді конфіскації товарів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Матеріали справи не містять відомостей та в судовому засіданні суду не надано відомостей, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є особою, яка відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» має пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Вимогами п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника підлягає стягненню судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби про вирішення питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.242 МК України та п.9.1 Порядку роботи митного складу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 627, товари, які зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Відповідно до ст.519 МК України витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.520 Митного кодексу України витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. У даній справі судом уже встановлено вину особи у вчиненні правопорушення, передбаченого Митним кодексом України, а відтак на порушника покладається обов`язок відшкодувати витрати, понесені державою у зв`язку зі зберіганням вилученого товару.

Відповідно до ч.2 ст.520 Митного кодексу України посадові особи митного органу зобов`язані зібрати та додати до справи документи, що підтверджують такі витрати, що й було виконано у даному випадку.

Частиною 3 ст.520 Митного кодексу України встановлено, що порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, обчислення сум, що підлягають відшкодуванню, а також порядок розпорядження отриманими коштами встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наведеними вимогами МК України визначено загальний порядок відшкодування витрат у справі про порушення митних правил та сам порядок розрахунку таких витрат встановлюється центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 12 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 (із змінами), встановлено, що при розгляді справ про порушення митних правил орган, який розглядає справу, вирішує питання щодо відшкодування витрат та їх сум. Витрати в справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі - винна особа). Суми витрат, що підлягають відшкодуванню, зазначаються у постанові про накладення стягнення, що зазначено в розділі III Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 (із змінами).

Розрахунок витрат обчислюється відповідно до Порядку відшкодування витрат на зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 (із змінами). Відповідно до розділу III Порядку відшкодування затрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 (із змінами) витрати митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил, відшкодуються у разі, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику.

Відповідно до аналізу наведених Порядків вбачається, що розрахунок витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування здійснюється за зберігання тимчасово вилучених товарів, транспортних засобів, які підлягають поверненню власнику.

Судом встановлено, що за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026 року ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді конфіскації товарів порушення митних правил. Вилучені предмети відповідно до протоколу від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026 року визначено конфіскувати в дохід держави та постановлено стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідно до постанови суду вилучений товар не підлягає поверненню винуватій особі, тобто його власнику, а судом застосовано конфіскацію вказаного товару. Таким чином відповідно до наведених Порядків витрати відшкодовуються, якщо особу визнано винною, а вилучені у справі про порушення митних правил товари та/або транспортні засоби підлягають поверненню власнику. В даному випадку ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) судом визнано винною та накладено на неї адміністративне стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, що не передбачає повернення цих товарів його власнику.

Крім того, відповідно до вимог п.3 розділу III Порядку відшкодування затрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731 (із змінами), на який посилається митний орган, передбачено, що розрахунковий строк зберігання для обчислення витрат в такому випадку обраховується, починаючи з одинадцятого дня з дня набрання законної сили постановою у справі про порушення митних правил, і закінчується датою видачі товарів та/або транспортних засобів власнику або вповноваженій ним особі. День видачі зі складу митного органу товарів, транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку обчислення сум витрат у справах про порушення митних правил та їх відшкодування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 (із змінами), який передбачає інший порядок розрахунку, а саме, що витрати на зберігання товарів, транспортних засобів, тимчасово вилучених у справі про порушення митних правил та розміщених на складах, що належать митним органам, розраховуються з дня їх фактичного розміщення на цих складах відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731. При цьому цей Порядок також стосується тимчасово вилучених товарів у справі про порушення митних правил, якими не є конфісковані товари у даному провадженні у справі про порушення митних правил.

Наведені порядки у своєму розрахунку враховують певні періоди зберігання тимчасово вилучених товарів, транспортних засобів, які різняться між собою, але закінчуються саме моментом їх повернення власнику.

Аналізуючи наведені вимоги законодавства, враховуючи постанову суду про накладення адміністративного стягнення саме у вигляді конфіскації товарів, що не передбачає повернення цих товарів його власнику, а конфіскований товар не є за своєю суттю тимчасово вилученим товаром, якій підлягає поверненню його власнику, тому до вказаного товару не може бути застосовано стягнення витрат за його зберігання, оскільки його повернення власнику не здійснювалося.

За наведених обставини суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання Одеської митниці про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 485, ст.519, 520, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», Порядком відшкодування затрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731 (із змінами), суддя-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України та накласти на неї адміністративне стягнення у виді конфіскації товарів.

Вилучені товари відповідно до протоколу від 12.02.2026 року №0116/UA500000/2026 – конфіскувати в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

У задоволенні клопотання представника Одеської митниці Держмитслужби про вирішення питання про стягнення витрат, понесених митним органом за зберігання товарів за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.473 МК України – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Т.І.Федоренко