Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №503/187/25 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/187/25

Провадження № 1-кп/503/40/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області

у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025161180000011 від 04.01.2025 року про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гольма Балтського району Одеської області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, не депутата, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого

- вироком Кодимського районного суду Одеської області від 24 липня 2012 року за ч. 1 ст. 185 КК України до 200 годин громадських робіт,

- вироком Кодимського районного суду Одеської області від 06 грудня 2012 року за ч. 2 ст. 186, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років 25 днів позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, ухвалою від 28 серпня 2014 року іспитовий строк скасовано, 21 грудня 2018 року звільнений по відбуттю строку покарання,

- вироком Кодимського районного суду Одеської області від 17 квітня 2024 року за ст. 390-1, ст.ст. 75, 76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,

вироком Кодимського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року за ст. 390-1, ст. 71 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, 18 березня 2026 року звільнений умовно-достроково на 7 місяців 27 днів,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1, ч. 1 ст. 32 ст. 126-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, систематично умисно вчиняв відносно своєї матері ОСОБА_11 психологічне насильство, яке проявлялось у висловлюванні грубою нецензурною лайкою на її адресу, приниженні її честі, гідності та погрозах фізичною розправою, що призвело до її психологічних страждань та погіршило якість її життя за наступних обставин.

22 вересня 2024 року о 19 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_11 у вигляді висловлювання на її адресу нецензурною лайкою та словесного приниження. За вказані дії ОСОБА_3 відповідно до постанови Кодимського районного суду Одеської області від 26 листопада 2024 року по справі №503/2134/24 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, 04 листопада 2024 року о 17 годині 20 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_11 у вигляді висловлювання на її адресу нецензурною лайкою. За вказані дії ОСОБА_3 відповідно до постанови Кодимського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року по справі №503/2425/24 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Також, 18 листопада 2024 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_11 у вигляді висловлювання на її адресу нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою, внаслідок чого потерпілій могла бути заподіяна шкода її психічному здоров`ю. За вказані дії ОСОБА_3 відповідно до постанови Кодимського районного суду Одеської області від 21 листопада 2024 року по справі №503/2534/24 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України.

Крім того, 17 січня 2025 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, на ґрунті неприязних відносин, спровокував зі своєю матір`ю ОСОБА_11 конфлікт, а саме, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, переслідуючи при цьому прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, вчинив відносно останньої психологічне насильство, що проявилось у словесних образах нецензурними словами, які принижують честь і гідність особи, залякуванні, словесній погрозі фізичною розправою, що призвело до зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості, погіршенню стану життя, що виникло внаслідок вчинення відносно неї систематичного домашнього насильства.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, від надання пояснень відмовився, пославшись на ст. 63 Конституції України.

Потерпіла ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем її проживання висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, чим ображав її та завдавав моральних страждань. У зв`язку з напруженою обстановкою в будинку вона була змушена тимчасово залишати місце проживання. Зазначила, що їй було неприємно слухати такі висловлювання, тому починаючи із серпня 2024 року неодноразово зверталася до працівників поліції у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого. За її словами, такі випадки траплялися приблизно двічі на тиждень та були пов`язані з перебуванням обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має, просила суд суворо його не карати.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що проживає разом із матір`ю та братом. Зазначив, що брат ображав матір переважно тоді, коли перебував у стані алкогольного сп`яніння. При цьому фізичної сили до неї не застосовував, однак висловлювався на її адресу образливими та нецензурними словами. У зв`язку з такою поведінкою мати неодноразово викликала працівників поліції. Також свідок зазначив, що брата притягали до адміністративної відповідальності, однак, незважаючи на це, він продовжував ображати матір.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що тривалий час проживає в селі та обіймає посаду старости. ОСОБА_3 знає близько 6-7 років. Його мати, ОСОБА_15 , неодноразово зверталась до неї та поліції через агресивну поведінку сина. За словами свідка, коли ОСОБА_16 був тверезий, поводився нормально, однак у стані алкогольного сп`яніння висловлювався нецензурно до матері, морально її ображав, вибивав вікна та бився з братом ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що проживає з обвинуваченим в одному селі, знає його та потерпілу. З обвинуваченим мав нормальні стосунки, характеризує його позитивно, зазначив, що обвинувачений іноді допомагав йому в роботі. Випадків насильства чи сварок не бачив, не чув щоб обвинувачений ображав матір. Про приїзди поліції та їх причини не знає. Чутки про конфлікти обвинуваченого з братом чув, але підтвердити їх достовірність не може.

Аналізуючи показання потерпілої, а також свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд розцінює їх як правдиві та такі, що підтверджують вину ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення пов`язаного з систематичним вчиненням домашнього насильства, оскільки вони узгоджуються між собою та відповідають іншим доказам дослідженим в судовому засіданні. Показання свідка ОСОБА_18 суд враховує, як такі, що характеризують особу обвинуваченого.

Крім того вина ОСОБА_3 у систематичному вчиненні домашнього насильства відносно ОСОБА_11 підтверджується сукупністю інших досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 04 січня 2025 року було зареєстроване кримінальне провадження на підставі заяви ОСОБА_11 від 03 січня 2025 року про систематичне вчинення її сином ОСОБА_3 щодо неї домашнього насильства;

- протоколом огляду місця події від 03 січня 2025 року в результаті якого було проведено огляд території домоволодіння потерпілої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено обстановку після вчиненого кримінального правопорушення;

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 03 січня 2025 року згідно якого у ОСОБА_3 було встановлено стан алкогольного сп`яніння;

- копіями постанов Кодимського районного суду Одеської області від 11 листопада 2024 року, від 21 листопада 2024 року та від 26 листопада 2024 року відповідно до яких ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП України;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 18 січня 2025 року було зареєстроване кримінальне провадження на підставі заяви ОСОБА_11 від 17 січня 2025 року про систематичне вчинення її сином ОСОБА_3 щодо неї домашнього насильства;

- протоколом огляду місця події від 17 січня 2025 року в результаті якого було проведено огляд території домоволодіння потерпілої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено обстановку після вчиненого кримінального правопорушення;

- протоколом медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`яніння від 17 січня 2025 року згідно якого у ОСОБА_3 було встановлено стан алкогольного сп`яніння;

- висновками експертів № 51 та № 81 за результатами проведення судово-психологічних експертиз складених 24 січня 2024 року та 03 лютого 2025 року, згідно яких ОСОБА_11 має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок вчиненого відносно неї систематичного домашнього насильства, яке мало місце у період з 2024 по 2025 роки. У неї погіршився стан життя. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для потерпілої. Потерпілій ОСОБА_11 завдані психологічні страждання.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст. 126-1, ч. 1 ст. 32 ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо матері обвинуваченого ОСОБА_11 , що призвело до психологічних страждань та погіршення її якості життя, а також, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо матері обвинуваченого ОСОБА_11 , що призвело до психологічних страждань та погіршення її якості життя, вчинене повторно.

Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Ознакою об`єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність фізичного, психологічного та економічного насильства, застосовуваного до подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Сама ж систематичність характеризується як кількісним критерієм (багаторазовість періодично здійснюваних дій), так і якісним, яким є взаємозв`язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.

За вчинення одиничних діянь, які мають ознаки домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування, винувата особа може бути притягнута до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП. Іншими словами адміністративним проступком, відповідальність за який настає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним.

Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК України (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров`я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя).

Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб.

При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що раніше зазначав Верховний Суд.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду в постановах від 12 жовтня 2021 року у справі № 663/3390/19 та від 14 червня 2022 року у справі № 585/3184/20 сформулював правові позиції згідно з якими притягнення особи двічі за одні і ті ж діяння, які кваліфікуються як адміністративні правопорушення, а потім як кримінальне правопорушення є неможливим і суперечить Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. При цьому, попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності вчинення протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, які визначені законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в законодавстві України про адміністративні правопорушення, не свідчить про подвійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а підтверджує систематичність дій винуватої особи.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 , на підставі постанов Кодимського районного суду Одеської області, був тричі притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_11 та незважаючи на це вчетверте вчинив домашнє насильство. Зазначене свідчить про наявність у діях ОСОБА_3 такого кількісного критерію, як систематичність, а тому, ознака повторності не може бути врахована ні як кваліфікуюча, ні як така, що обтяжує покарання.

З урахуванням зазначеного, у діях ОСОБА_3 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Діючи у відповідності до вимог ст. 337 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 зі ст. 126-1, ч. 1 ст. 32 ст. 126-1 КК України на ст. 126-1 КК України.

Таким чином, доведеною є вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме, вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо матері обвинуваченого ОСОБА_11 , що призвело до психологічних страждань та погіршення її якості життя.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого не встановлені.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до наявних у суду відомостей ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , не одружений, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий.

Приймаючи до уваги обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відсутність обставин, що пом`якшують покарання, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, відомості про його особу та особисте ставлення до вчиненого, суд приходить до висновку, що відносно ОСОБА_3 слід визначити міру покарання в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі.

Ураховуючи, що кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив до постановлення відносно нього вироку Кодимського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року, остаточне покарання йому слід призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань, зарахувавши у строк покарання, покарання відбуте частково за попереднім вироком.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувався. В судовому засіданні не було встановлено підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене вироком Кодимського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року та визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.

У строк покарання остаточно призначеного ОСОБА_3 за цим вироком, зарахувати покарання, відбуте ним частково за вироком Кодимського районного суду Одеської області від 23 січня 2025 року.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1