Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №947/14562/26 — Київський районний суд м. Одеси

___________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/14562/26

Провадження № 2-а/947/139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гниличенко М.В.

за участю секретаря – Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеса адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне, –

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Дубіна О.А., звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, зокрема просили скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 31 березня 2026 року № R450665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень – скасувати, та провадження у справі закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1064,96 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що спірною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що він не дотримався вимог ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», чим допустив порушення правил військового обліку, оскільки протягом семи днів з дати взяття на облік як ВПО, не став на облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку як ВПО.

Зазначена постанова підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи та недоведеністю вини ОСОБА_1 у скоєні зазначеного адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 року адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м.Одеси Гниличенко М.В.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, які оскаржуються згідно з ст.ст.287-289 КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Таким чином, оскільки постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R450665 винесено 31.03.2026 року, то звернення до суду позивача відбулось в межах строку встановленого законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

17.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позов, яким просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Учасники процесу належним чином сповіщені відповідно до ст.ст.126-131 КАС України.

Суд вважає докази, які є в матеріалах справи повними та достатніми для розгляду справи по суті за відсутності учасників процесу, належним чином повідомлених про час та дату судового засідання.

Статтею 288 КУпАП передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.

Статтею 286 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 з 05.03.2009 року з зазначенням зареєстрованої адреси проживання – АДРЕСА_1 ./а.с.32-33/

Згідно відомостей з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (Міністерства соціальної політики України), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (Довідка №5106-5000062764 від 07.03.2019 року, видана УСЗН у Київському районі м.Одеси./а.с.14,35/

18.12.2025 року під час опрацювання інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів уповноваженими посадовими особами було виявлено факт порушення правил військового обліку ОСОБА_1 (непостановка на облік за новим місцем проживання при наявному статусі ВПО). Внаслідок чого автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано повідомлення щодо розшуку та надіслано автоматично в електронній формі до органів Національної поліції./а.с.14 зворот/

Із відзиву на позов вбачається, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» позивача ОСОБА_1 було автоматично знято з військового обліку 18.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 та того ж дня – 18.12.2025 року взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 року № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів». Вказаною постановою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту, яким передбачено механізм автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії між державними інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами з метою забезпечення потреб національної безпеки і оборони України./а.с.26/

Відповідно до п.17 зазначеного Порядку, взяття на військовий облік громадян України здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим або задекларованим місцем проживання особи, а у разі відсутності таких відомостей – за рішенням, визначеним Генеральним штабом Збройних Сил України.

Представник відповідача у відзиву зазначає, що взяття ОСОБА_1 на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулося автоматично в межах реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 року № 932, на підставі відомостей, отриманих у порядку інформаційної взаємодії державних реєстрів, та відповідного рішення оператора реєстру вищого штабу.

Крім того, сторона відповідача зазначає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було ініційовано самим позивачем шляхом подання відповідної заяви через електронний кабінет (мобільний за стосунок «Резерв+», у якій він фактично погодився на розгляд справи за його відсутності. Така заява за своєю правовою природою є волевиявленням особи на застосування спрощеної процедури розгляду справи, що відповідає положенням ст.268 КУпАП, якою передбачено право особи відмовитися від участі у розгляді справи. Фактично, подаючи відповідну заяву через електронний сервіс, позивач підтвердив свою обізнаність про складення відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення, їх розгляд та можливі наслідки, у тому числі винесення постанови.

Сторона позивача підтвердила вказаний факт, пославшись у позові на те, що 18.12.2025 року у його телефоні у мобільному застосунку «Резерв+» з`явилось повідомлення, що ІНФОРМАЦІЯ_6 звернулось до Національної поліції України з приводу доставлення його до РТЦК та СП для складення адміністративного протоколу за не постановку на військовий облік за місцем перебування, як внутрішньо-переміщена особа. Після чого, ОСОБА_1 через мобільний за стосунок «Резерв+» звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою про розгляд справи, сподіваючись, що внаслідок своєчасного оновлення даних щодо адреси фактичного місця проживання, через мобільний застосунок «Резерв+», він виконав вимоги ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Проте, отримав через мобільний застосунок «Резерв+», повідомлення про штраф у розмірі 17000 грн./а.с.2 зворот/

У відзиву на позов зазначено, що отримання постанови через застосунок «Резерв+» є належним способом доведення її до відома позивача, а відсутність окремого поштового направлення не свідчить про порушення прав позивача.

31.03.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 та перевірених даних реєстрів, було винесено постанову № R450665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП./а.с.10/

Копія постанови від 31.03.2026 року була розміщена в електронному кабінеті військовозобов`язаного в застосунку «Резерв+», оскільки позивач є користувачем «Резерв+», електронний кабінет і електронний спосіб комунікації прямо передбачені як належний канал доведення постанови до відома військовозобов`язаного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Статтею 210 КУпАП встановлена відповідальність за Порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасне подання в обліковий орган, де вони перебувають на військовому обліку, відомостей про зміну місця проживання, освіти, місця роботи, посади, а також порушення порядку проходження навчальних зборів (занять) у навчальних закладах Товариства сприяння обороні України та професійно-технічних навчальних закладах.

Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Відповідно до положень статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 були порушені вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, визначенні положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Суд зазначає, що у позивача, який був зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (Довідка №5106-5000062764 від 07.03.2019 року, видана УСЗН у Київському районі м.Одеси, з моменту набрання чинності п.10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, у період з 19.05.2024 по 26.05.2024, виник обов`язок встати на військовий облік до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, який ним не було виконано.

Суд вважає хибними твердження позивача та його представника про те, що до набрання чинності ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), ОСОБА_1 вчасно оновив свої облікові данні, зокрема, щодо адреси фактичного місця проживання, а отже не мав обов`язку стати на військовий облік у територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Як було зазначено вище, з 19.05.2024, у період проведення мобілізації та дії воєнного стану на військовозобов`язаних які залишили або покинули своє місце проживання, покладено безальтернативний обов`язок, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014 року факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до положення ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» № 1706-VII від 20.10.2014, підставою для відкликання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, зокрема повернулася до покинутого місця постійного проживання. Проте, вказаних обставин судом не встановлено.

Тобто, без зняття з реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, у встановленому законом порядку, позивач не був звільнений від обов`язку визначеного ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»

Суд критично ставиться до доводів позивача, щодо можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У даному випадку, законом покладено прямий обов`язок на військовозобов`язаного який залишив або покинув своє місце проживання, в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, та суть інкримінованого правопорушення не пов`язана саме з уточненням даних, які можуть бути отримані держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Проте, за приписами ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч.7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Згідно до висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Так, ОСОБА_1 після набрання чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024), не виконав обов`язок встати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, а отже до моменту виявлення правопорушення 18.12.2025 року, перебував у стані продовження цієї бездіяльності.

З урахуванням зазначеного, порушивши дану норму Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», позивач вчинив триваюче адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, проте постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 31 березня 2026 року № R450665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень, було винесено зі спливом тримісячного строку накладення адміністративного стягнення та пізніше одного року з дня його вчинення.

Виходячи з дати виявлення правопорушення – 18.12.2025 року, тримісячний строк тривав до 18.03.2026 року, проте постанову № R450665 було винесено 31.03.2026 року, тобто на день винесення вказаної постанови строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 сплинув, крім того сплинув один рік з дня його вчинення з 19.05.2024 року.

Крім того, суд звертає увагу сторін на норми ст.279-9 КУпАП, якими передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

У разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

ІНФОРМАЦІЯ_7 , протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відтак, адміністративне стягнення до ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП, було застосовано поза межами встановленого трьохмісячного строку з моменту його виявлення, тому на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження слід закрити.

При цьому, якщо суд закриває провадження по справі на підставі ст.38 КУпАП (сплив строків), суд повинен визнати протиправною та скасувати постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки закриття провадження за спливом строків автоматично не анулює юридичні наслідки постанови у вигляді притягнення особи до відповідальності та накладення штрафу.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 1064,96 грн. судового збору.

Що стосується витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Однак, при цьому при судовому розгляду справи та визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16.

На підставі викладеного, суд виходячи із конкретних обставин справи, зокрема відсутності участі сторони позивача у судовому засіданні, відсутності надання відповіді на відзив, письмових заперечень, наявності усталеної практики по даній категорії справ, вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат суму в розмірі 2000 грн., в решті вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 13, 14, 72-77, 94, 241 246, 250, 255, 293, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 від 31 березня 2026 року № R450665 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень – скасувати, та провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

В решті вимог позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.06.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко