Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №947/24547/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/24547/25

Провадження № 1-кп/947/568/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5 ,

цивільного позивача ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021163480000676 від 12.08.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Грузії, грузина, громадянина Грузії, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працевлаштованого, тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Так, 12.08.2021 року о 18:00 годин між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які знаходились у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , виник словесний конфлікт під час якого у ОСОБА_7 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень останньому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_7 в цей же день приблизно о 18.00 год. знаходячись у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, наніс потерпілому ОСОБА_9 , не менше шести ударів кулаками обох рук в область голови ОСОБА_9 чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження від яких останній 14.08.2021 помер.

В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_10 спричинені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді синця, саден обличчя, крововиливів в м`які тканини голови в лобовій ділянці справа та зліва, крововиливу у лівий скроневий м?яз, крововиливів під м`яку мозкову оболонку по випуклій поверхні правої та лівої лобових часток, по випуклій поверхні лівої скроневої частки, крововиливу на нижніх поверхнях лобових та скроневих часток, в ділянці олив та довгастого мозку, на нижніх поверхнях півкуль мозочка, забою головного мозку, які складають єдиний морфологічний комплекс черепно-мозкової травми та по відношенню до живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, а також садна ділянок обох колінних суглобів, які не були небезпечними для життя, у своєму звичайному перебігу мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше шести днів і за цим критерієм по відношенню до живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_11 знаходиться в прямому причинному зв`язку з виявленою черепно-мозковою травмою у вигляді крововиливів під м`яку мозкову оболонку по випуклій поверхні правої та лівої лобових часток, по випуклій поверхні лівої скроневої частки, по нижнім поверхням лобових та скроневих часток, в ділянці олив та довгастого мозку, по нижній поверхні півкуль мозочка, забою головного мозку. Безпосередньою причиною смерті став набряк головного мозку.

Своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Обґрунтування застосування судом in absentia:

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 121 КК України, обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим ухвалою суду від 11.12.2025 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

Таким чином, у зв`язку з здійснення спеціального судового провадження по зазначеному кримінальному провадженню, обвинувачений ОСОБА_7 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам розгляду кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Так, розгляд даного кримінального провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_12 , яка була забезпечена державою з Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Обвинувачений ОСОБА_7 будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Голос України», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його тимчасового проживання не надсилались, оскільки місцезнаходження ОСОБА_7 невідоме, 14.08.2021 року перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Кучурган» на виїзд, та на територію України не повертався.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 належним чином повідомленого, про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_13 діючі в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 121 КК України підтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:

Фактичними даними, що містяться в показах допитаних під час судового розгляду свідків:

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона не була свідком події яка відбувалася 12.08.2026 року, але вона здавала в оренду квартиру АДРЕСА_3 , в ній мешкали два пенсіонера, їх донька та дитина. Вона приходила до них раз на місяць для отримання грошей в якості орендної плати. Потім з слів співробітників поліції, які її викликали, вона дізналася про бійку. Їй невідомі прізвища ОСОБА_15 або ОСОБА_16

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що в день подій, в серпні місяці 2021 року приблизно о 18:00 годині, він йшов додому, під`їхала біла машина, з якої вийшли чоловіки, вагітна жінка з дітьми, чоловіки за походженням були не української національності. Чоловіки між собою сварилися, кричали, один чоловік вдарив іншого в обличчя, той впав на траву, вагітна жінка кричала. Він підійшов до чоловіка який впав, він був без свідомості, викликали швидку, інший чоловік кудись зник. Подія відбувалася біля першої парадної будинку АДРЕСА_2 , як він розумів, сварка відбувалася між таксистом та пасажиром, після отриманні ударів таксист впав на траву палісадника біля під`їзду, інших предметів крім трави не було. Коли приїхала швидка потерпілий ще дихав, але був без свідомості, інший чоловік пішов, коли не звернув увагу бо його увага була сконцентрована на потерпілому. Потім в ході проведення досудового розслідування він впізнав на фотографія чоловіка який наносив удари потерпілому.

- потерпілий ОСОБА_5 , цивільний позивач ОСОБА_6 підтримали заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_16 , просили його задовольнити, та пояснили, їх син ОСОБА_9 працював таксистом на автомобілі білого кольору, матеріально їх забезпечував.

Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

-рапорт о/ч ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, з якого вбачається, що 12.08.2021 року о 19:11 годині, отримано повідомленні зі служби 102 про те, що 12.08.2021 о 18:10 годині за адресою: м. Одеса. вул. Ак. Корольова буд, 43 А, невідомі особи у дворі побили чоловіка, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, гемарогічний інсульт, доставлений до МКЛ №1;

-протокол огляду від 12.08.2021 року, з фото таблице, із якого вбачається, що в ході проведення огляду приймального відділення МКЛ №1 за адресою: м. Одеса, вул. М' ясоїдівська, 32, на лавці, виявлені та вилучені наступні речі: чоловічі джинсові шорти, зламані окуляри, мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі», ремінь, кепка синього кольору, чоловічі труси, чоловічі взуття типу босоніжки;

-протокол огляду місяця події від 12.08.2021 року, з фото таблице, із якого вбачається, що проведено огляд квартири АДРЕСА_3 , яку орендувала ОСОБА_18 разом з дітьми, батьками, та чоловіком ОСОБА_19

- протокол обшуку від 12.08.2021 року,з якого вбачається, що проведено обшук квартири АДРЕСА_3 , в якій мешкав з родиною ОСОБА_20 ході огляду виявлено та вилучено посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 на ім`я громадянина Грузії ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Додаток до протоколу - диск з відеозаписом;

-протокол огляду речей від 13.08.2021 року, з якого вбачається, що проведено огляд наступних предметів: чоловічі джинсові шорти, зламані окуляри, мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі», ремінь, кепка синього кольору, чоловічі труси, чоловічі взуття типу босоніжки;

-постанова про визнання речових доказів, залучення їх до кримінального провадження та передачу їх на зберігання від 14.08.2021 року, з якої вбачається, що чоловічі джинсові шорти, зламані окуляри, мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі», ремінь, кепка синього кольору, чоловічі труси, чоловічі взуття типу босоніжки;

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2021 року з якого вбачається, що свідок ОСОБА_17 впізнав особу зображену на фотознімку № 1, яка 12.08.2021 року о 18:00 годині біля будинку АДРЕСА_2 , наніс декілька ударів в область обличчя чоловіку невеликого зросту, внаслідок чого останній впав, втратив свідомість; Згідно додатку до протоколу, на фотознімку №1 зображено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.08.2021 року з якого вбачається, що свідок ОСОБА_17 впізнав особу зображену на фотознімку № 2, яка 12.08.2021 року о 18:00 годині біля будинку АДРЕСА_2 , наніс декілька ударів в область обличчя чоловіку невеликого зросту, внаслідок чого останній впав, втратив свідомість; Згідно додатку до протоколу, на фотознімку №2 зображено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 14.08.2021 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 звернувся з заявою про прийняття заходів до ОСОБА_7 , який 12.08.2021 року о 18:00 годині знаходячись у дворі житлового будинку №43 по вулиці Ак.Корольова в місті Одесі, наніс тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 , від яких останній помер у лікарні;

-висновок експерта №3277 від 16.09.2021 року, з якого вбачається, що в ході проведення експертизи трупа ОСОБА_9 , встановлені наступні тілесні ушкодження: а) закрита черепно-мозкова травма у вигляді синця, саден обличчя, крововиливів в м?які тканини голови в лобовій ділянці справа та зліва, крововиливу у лівий скроневий м?яз, крововиливів під м?яку мозкову оболонку по випуклій поверхні правої та лівої лобових часток, по випуклій поверхні лівої скроневої частки, крововиливу на нижніх поверхнях лобових та скроневих часток, в ділянці олив та довгастого мозку, на нижніх поверхнях півкуль мозочка, забою головного мозку; б) садна ділянок обох колінних суглобів; Смерть ОСОБА_11 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виявленою черепно - мозковою травмою у вигляді крововиливів під м`яку мозкову оболонку по випуклій поверхні правої та лівої лобових часток, по випуклій поверхні лівої скроневої частки, по нижній поверхням лобових та скроневих часток, в ділянці олив та довгастого мозку, по нижній поверхні півкуль мозочка, забою головного мозку. Безпосередньою причиною смерті став набряк головного мозку. Ушкодження у вигляді саден обличчя, крововиливів в м?які тканини голови в лобовій ділянці справа та зліва, крововиливу у лівий скроневий м?яз, крововиливів під м`яку мозкову оболонку по випуклій поверхні правої та лівої лобових часток, по випуклій поверхні лівої скроневої частки, вважаючи на їх характер та локалізацію (різносторонність, відмежованість одне від одного, розташування в різних площинах), утворилися при безпосередній дії тупого (тупих)) предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у властивостях ушкоджень не відобразилися, при не менш як 6-ти прикладеннях травмуючої сили. При тому виключено спричинення всіх вищевказаних ушкоджень при падінні з положення стоячи чи близького до нього. Ушкодження у вигляді саден ділянок обох колінних суглобів утворилися при безпосередній дії тупого (тупих) предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у властивості) ушкоджень не відобразилися. Вважаючи на морфологію ушкоджень (всі крововиливи з вираженими реактивними змінами і вираженою клітинною реакцією, всі садна вкриті буруватими скоринками, синець фіолетового кольору), всі ушкодження спричинені в один проміжок часу, що вимірюється десятками годин та добами до настання смерті та незадовго до надходження в стаціонар. Ушкодження вказані в п.1а складають єдиний морфологічний комплекс черепно-мозкової травми та відповідно п.2.1.3 «в» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом N? 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., по відношенню до живих осіб, мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Ушкодження вказані в п. 1б не були небезпечними для життя, у своєму звичайному перебігу мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., по відношенню до живих осіб мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_9 , за даними медичної документації, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в 05:30 год. у стаціонарі лікарні.

- протокол огляду від 31.08.2021 року з якого вбачається, що в ході проведення огляду мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 6 Pro встановлено, що він заблокований системою логічного захисту;

-Протокол проведення слідчого експерименту від 16.01.2024 року, в ході якого ОСОБА_17 вказав, що в кінці будинку АДРЕСА_2 , стояв мікроавтобус білого кольору марки «Transporter», спочатку він побачив вагітну жінку, яка сварилася, поряд з нею було двоє чоловіків які сварилися. Потім свідок відтворив, як чоловік впізнаний ним попередньо як ОСОБА_7 задав декілька ударів кулаками в область голови чоловіка попередньо впізнаного, як ОСОБА_9 , від отриманих ударів потерпілий ОСОБА_9 впав на бік, з його роту пішла піна. Після цього на місце події прибула швидка допомога, весь цей час поруч находилась вагітна жінка, чоловік який завдав удари потерпілому, під час очікування, кудись зник.

Прокурор, який підтримує обвинувачення у зазначеному кримінальному провадженні в судовому засіданні відмовився від допиту свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , інші учасники кримінального провадження погодились з прокурором.

Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Оцінка суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між вказаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (стаття 24 КК України).

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Визначення умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть, здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами, виходячи з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.

Якщо особа цілеспрямовано наносячи удари, не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість своєї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно. За таких обставин кваліфікація дій проводиться за наслідками, що настали.

Наведені обставини в сукупності з даними про характер та локалізацію утворення тілесного ушкодження свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 без будь-якого попередження умисно з достатньою силою завдав удари кулаками обох рук в область голови потерпілого ОСОБА_9 , передбачав і бажав настання наслідків у виді заподіяння, в тому числі і тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, тобто діяв щодо первинних наслідків з прямим умислом. Щодо спричинення смерті ОСОБА_9 , то має місце необережна форма вини ОСОБА_7 , оскільки, завдаючи потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений не передбачав можливість настання смерті потерпілого, але повинен був і міг це передбачити. Крім того, після нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений ОСОБА_7 не вчиняв жодних дій, щоб надати йому допомогу, викликати медичну допомогу, хоча мав реальну можливість це зробити, зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про умисел, суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку винного і потерпілого, що передувала події.

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, враховуючі пояснення свідків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Прокурор в судових дебатах зазначив, що під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України вчинено обвинуваченим, що доведено належними доказами. Прокурор просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі строком на десять років. Також, при ухваленні вироку, вирішити питання про долю речових доказів у відповідності до ст. 100 КПК України.

Захисник ОСОБА_13 в судових дебатах зазначила, що у зв`язку з відсутністю зв`язку з обвинуваченим ОСОБА_7 , вона позбавлена можливості погодити з ним позицію щодо його визнання або не визнання вини у вчиненому, та позицію призначення міри покарання.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень.

Обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , також не встановлено.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, те, що відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, право на життя є невід`ємним правом людини, ніхто не може бути свавільно його позбавлений.

Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного ОСОБА_7 реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання у виді максимального строку позбавленням волі передбаченого санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування положень ст. 69, 75 КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти життя та здоров`я особи.

Крім того суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2023 року ОСОБА_7 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, суд вважає вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 слід рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі відсутні.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Потерпілий ОСОБА_5 , цивільний позивач ОСОБА_6 звернулися до суду з цивільним позовом про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі 1 000 000 гривень кожному, з потерпілих, та витрати на правову допомогу, з підстав, що внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілі втратили сина, що спричинило тяжкі душевні страждання, психоемоційний стрес в якому вона знаходяться до теперішнього часу.

Згідно положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 (батька загиблого) про відшкодування моральної шкоди, цивільного позивача ОСОБА_6 (матері загиблого) про відшкодування моральної шкоди до обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, передбачає, що моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3).

Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зокрема, судом враховано, що цивільному позивачу ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_5 завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини (сина), його загибеллю, моральних та фізичних стражданнях, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим вони змушені докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації подальшого життя, що стало психотравмуючою проблемою для них та спричинила психоемоційний стрес.

Суд детально проаналізував доводи ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та вважає повністю доказаними наявність у батьків загиблого на протязі тривалого часу моральних страждань і вважає за необхідне відшкодувати моральну шкоду.

Розмір моральної шкоди спричиненої потерпілому ОСОБА_5 , цивільному позивачу ОСОБА_6 діями обвинуваченого ОСОБА_7 , враховуючи вищезазначене, та характер діяння особи, що заподіяла шкоду, моральних та душевних страждань потерпілих, які втратили близьку їм людину (сина), визначає у розмірі 700 000 грн. на користь кожного потерпілого, які належить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 .

Крім того, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, яка у відповідності з вимогами ст.ст. 23, 1167, 1168, 1169 ЦК України підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла цю шкоду, тобто обвинуваченим ОСОБА_7 , суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Так, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.

На підтвердження відповідності понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги не було надано жодних належних та допустимих доказів. Відсутність відповідних доказів не дає можливості суду визначити відповідність понесених стороною витрат наданій правовій допомозі.

З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог цивільного позивача ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_5 про стягнення витрат на правову допомогу, немає.

Керуючись ст. ст.126,128,129, 323,369-376,615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з моменту фактичного його затримання в порядку виконання вироку.

Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь цивільного позивача ОСОБА_6 , спричинену моральну шкоду у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_5 спричинену моральну шкоду у розмірі 700 000 (сімсот тисяч) гривень.

Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_5 в частині вимог про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 витрат на правову допомогу, залишити без задоволення.

Речові докази: чоловічі джинсові шорти, зламані окуляри, мобільний телефон марки «Ксіомі Редмі», ремінь, кепка синього кольору, чоловічі труси, чоловічі взуття типу босоніжки, вважати повернутими за належністю потерпілому ОСОБА_5 .

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1