Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №734/5757/25 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/5757/25 Головуючий у 1 інстанції Домашенко Ю. М.

Провадження № 33/4823/537/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі головуючого судді Сиволапа Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Вовка Н.Р. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 09 год. 37 хв. 21 грудня 2025 року на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись із рішенням суду, захисник Вовк Н.Р. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з недоведеністю вини його підзахисного у вчиненні даного адміністративного правопорушення. У разі якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про неможливість закриття провадження просив направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на порушення вимог ст. 268 КУпАП, оскільки в супереч принципу змагальності та забезпечення права на справедливий суд, справу розглянуто за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, так її захисника, при цьому місцевий суд не з`ясувавши, чому захисник не приєднався до судового засідання в режимі відеоконференції. Вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а висновки поліцейських ґрунтуються виключно на їх суб`єктивному сприйнятті ознак. Зазначає, що місцевий суд не встановив чи було належним чином роз`яснено права особі, забезпечено право на правову допомогу, чи дотримано процедуру направлення до медичного закладу, чи була відмова від огляду добровільною, усвідомленою та однозначною. Крім того, у постанові відсутній належний аналіз відеозапису та конкретних дій працівників поліції. За таких підстав, апелянт, посилаючись на ст.62 Конституції України, наголошує, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, як пропущений з поважних причин, оскільки у судовому засіданні не був, а копію постанови він фактично отримав 17.05.2026.

У судове засідання апелянт ОСОБА_3 та його довіритель ОСОБА_1 не з`явилися, про час і місце розгляду справи були поінформовані належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику Вовку Н.Р. строк на звернення до суду.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 546727 від 21.12.2025, 21.12.2025 о 09:37 год. на 97 км автодороги М-01 Київ-Чернігів-Нові Яриловичі в с. Кіпті водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с. 8).

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З відеозапису камери поліцейського слідує, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів та спілкування з водієм, виникли підозри щодо перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Поліцейський озвучив ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, що не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився в категоричній формі. При цьому, працівник поліції роз`яснив водію наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та його права і обов`язки. Після цього поліцейський склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Посилання апелянта на те, що у поліцейських не було підстав вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, посилаючись на відсутність ознак наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставним.

Так, відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 12 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров`я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу Національної поліції надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона незаконно вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп`яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп`яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп`яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов`язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

Згідно з п. 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 «ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:

- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідість».

Пунктом 12 Розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що «у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я».

Таким чином, огляд водія на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних обґрунтованих підозр можливий лише лікарем-наркологом у найближчому уповноваженому закладі охорони здоров`я за направленням поліцейського.

Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак наркотичного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи слідує, що у працівників поліції були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом, мав певні ознаки наркотичного сп`яніння.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції діяли відповідно до вимог закону та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння запропонували останньому пройти відповідний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Відмова ОСОБА_1 від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд була очевидною. Він затягував час, спочатку погодився на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, але потім, відмовився, отже свого обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння як водій не виконав. Також ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у категоричній формі.

Проаналізувавши відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він будь-яким чином намагався уникнути огляду, а потім категорично відмовився від його проведення.

При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується з положеннями ст.266 КУпАП.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 , так і його захисником апеляційному суду не надано.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 його права та не дали можливості скористатись правовою допомогою адвоката, чим було порушено його право на захист, є непереконливими, з огляду на таке.

Як слідує з протоколів про адміністративні правопорушення, у них міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що також підтверджується відеозаписом.

Також, ОСОБА_1 під час складення протоколів стосовно нього скористався своїм конституційним правом, яке передбачене ст.63 Конституції України та відмовився надавати будь-які пояснення по суті порушення.

Відсутність захисника при складанні протоколів про адміністративні правопорушення не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час оформлення протоколів не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а лише фіксується факт правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд.

Крім того, ОСОБА_1 у повній мірі використав своє право на захист, при розгляді справи місцевим судом скористався послугами захисника - адвоката Вовка Н.Р., який протягом усього часу судового розгляду здійснював його юридичний захист.

Посилання апелянта на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , так як розгляд справи було здійснено без участі останнього не знайшло свого об`єктивного підтвердження, оскільки статтею 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Крім цього, ОСОБА_1 та його неодноразово повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, було задоволено клопотання захисника про участь у судовому засіданні в режимі відеконференції.

Проте у судове засідання ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Вовк Н.Р., будучи належним чином повідомленими про час, дату і місце розгляду справи, не з`явилися, про причини нез`явлення не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

До того ж захисник для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не під`єднався, надалі був відсутній у мережі. Інформації щодо неможливості під`єднання до відеоконференції від нього не надходило.

До того ж ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву,

У такій поведінці сторони захисту апеляційний суд вбачає ознаки зловживання ОСОБА_1 своїми правами, вочевидь з метою затягування розгляду справи аж до сплину строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, у справі приймає участь захисник – адвокат Вовк Н.Р., якому надано всі права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що є достатнім для здійснення захисту Хижого О.А.

Також апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки судом були вчинені всі необхідні дії для сповіщення про розгляд справи, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не заслуговують на увагу. Таку позицію ОСОБА_1 слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Більш того, вимоги апеляційної скарги не узгоджуються з нормами КУпАП, які не передбачають повернення адміністративних матеріалів на новий судовий розгляд, на стадії апеляційного провадження справи.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, з повним дотриманням санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Вовка Н.Р. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 13 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап