Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №685/1142/24 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/1142/24

Провадження № 33/820/439/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Федорова Н.О., з участю секретаря судового засідання Купельської Н.П., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Семченко Галини Сергіївни, представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Говорецького Геннадія Болеславовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року,

в с т а н о в и л а:

Цією постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера по інвалідності ІІ групи,

закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до оскаржуваної постанови суду першої інстанції, згідно з протоколом серії ААД № 255351 від 6 листопада 2024 року, 25 вересня 2024 року о 16 год 22 хв в смт Теофіполь на нерегульованому перехресті вул. Шевченка та провулку Берегового водій ОСОБА_1 , керуючи колісним трактором Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді із другорядної дороги вул. Шевченка, яка позначена дорожнім знаком 2.2 «Стоп», на головну дорогу провулок Береговий, яка позначена дорожнім знаком 2.3 «Головна дорога», не надав переваги в русі автомобілю Ford Esсape, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі справа наліво відносно руху трактора, чим створив перешкоду для руху ОСОБА_2 , внаслідок чого останній був змушений здійснити об`їзд перешкоди з подальшим виїздом за межі проїжджої частини, здійснивши наїзд на металевий паркан, який розташований за адресою смт Теофіполь, вул. Шевченка, 68 та належить ОСОБА_3 .

Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП автомобіль Ford Esсape, д.н.з. НОМЕР_2 , та металевий паркан були пошкодженні, через що завдано матеріальних збитків.

Постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року справу відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ст. 124 КУпАП, оскільки останній не порушував п. 16.11 Правил дорожнього руху, що б призвело до виїзду транспортного засобу потерпілого за межі проїзної частини.

Не погоджуючись із постановою, потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вважає, що рішення суду ґрунтується на припущенні про перевищення швидкості потерпілим.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сліди на піску можуть свідчити про занос його транспортного засобу Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки вони є наслідком аварійного гальмування автомобіля.

Окрім того, він вважає висновок суду про хаотичність руху транспортного засобу потерпілого припущенням, яке не має підтвердження в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Стверджує, що місцевим судом не було взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 та потерпілого, якими спростовуються пояснення ОСОБА_1 .

Разом з тим, потерпілий ОСОБА_2 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржена постанова Теофіпольського районного суду Хмельницької області винесена 23 квітня 2026 року. Повний текст вказаної постанови було проголошено 29 квітня 2026 року. Отже, саме з цього дня учасники справи могли ознайомитись з мотивами прийнятого рішення.

Разом з тим, доступ до повного тексту рішення ОСОБА_2 отримав 1 травня 2026 року в системі "Електронний суд".

Потерпілий звернувся до Теофіпольського районного суду Хмельницької області з апеляційною скаргою 8 травня 2026 року, про що свідчить відмітка на апеляційній скарзі.

За таких обставин апеляційний суд уважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року потерпілий ОСОБА_2 пропустив з поважних причин, а тому клопотання підлягає задоволенню, а строк на подання апеляційної скарги – поновленню.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника потерпілого ОСОБА_2 , адвоката Говорецького Г.Б., на підтримку поданої апеляційної скарги, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника, адвоката Семченко Г.С., які заперечили проти її задоволення, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вимоги ст. ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час постановлення оскаржуваного рішення суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався, зокрема, не дослідив належним чином всіх обставин справи та не дав об`єктивної оцінки наявним у справі доказам та прийшов до хибного висновку про відсутність доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. А тому, постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, виходячи з наступного.

Пункт 16.11 ПДР України встановлює, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Диспозицією ст. 124 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає при порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних Правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

ОСОБА_1 своєї вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди не визнав. Пояснив, що рухався трактором по вул. Шевченка в селищі Теофіполь зі сторони с. Святець. Наближаючись до перехрестя з провулком Береговим, зупинився біля знака «Стоп», звідки проглядається дорога лише в ліву сторону. Надалі, він продовжив рух через перехрестя та зупинився на краю проїжджої частини головної дороги провулку Берегового, звідки дорога проглядалася і в праву сторону. Огляд праворуч частково обмежував невеликий білий мікроавтобус «Пежо», який стояв на відстані близько 50 метрів від трактора своєю передньою частиною на правому узбіччі та задньою частиною на проїжджій частині. Проте між цим мікроавтобусом та краєм паркану частково проглядалася дорога праворуч. Крім того, припіднявшись на сидінні, через дах мікроавтобуса бачив ситуацію на головній дорозі праворуч.

По головній дорозі зліва направо через перехрестя проїхав білий мікроавтобус «Мерседес Спринтер». Після його проїзду він почав рух трактором, оскільки з правої сторони ніяких перешкод не було. Однак, коли «Мерседес Спринтер» об`їжджав припаркований білий «Пежо», трохи виїхавши на зустрічну смугу руху, із-за «Мерседеса» на великій швидкості раптово виїхав зустрічний автомобіль «Форд», водій якого для роз`їзду з «Мерседесом» трохи з`їхав праворуч. Тому він відразу ж зупинив трактор, аж до припинення роботи двигуна.

В цей час «Форд», замість того, щоб повернутися на свою смугу, змістившись трохи ліворуч відповідно до напрямку дороги, продовжив рух прямо та в`їхав у паркан господарства через дорогу.

Пояснення ОСОБА_1 повністю узгоджуються з його письмовими поясненнями від 25 вересня 2024 року, які він надав працівникам поліції після настання дорожньо-транспортної пригоди.

Хоча ОСОБА_1 своєї винуватості у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП не визнав, вона підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, даними:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 255351 від 6 листопада 2024 року, з яких вбачається, що 25 вересня 2024 року о 16 год 22 хв у селищі Теофіполь на нерегульованому перехресті вул. Шевченка і пров. Берегового водій ОСОБА_1 , керуючи колісним трактором Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги вул. Шевченка, яка позначена дорожнім знаком 2.2 «Стоп», на головну дорогу пров. Береговий, який позначено дорожнім знаком 2.3 «Головна дорога», не надав переваги в русі автомобілю Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався головною дорогою справа наліво відносно руху трактора, чим створив перешкоду для руху ОСОБА_2 . Внаслідок цього останній був змушений здійснити об`їзд перешкоди з подальшим виїздом за межі проїзної частини дороги, де в подальшому здійснив наїзд на металевий паркан, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 68 у селищі Теофіполь, належний ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , та металевий паркан отримали механічні пошкодження. Через це було завдано матеріальних збитків. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 16.11 ПДР (а.с. 16);

- схеми місця ДТП, з якої вбачається, що 25 вересня 2025 року о 16 год 22 хв в смт Теофіполь на нерегульованому перехресті вул. Шевченка та провулку Берегового сталася дорожньо-транспортна пригода за участі колісного трактора Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , та Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 . Рух вздовж головної дороги провулку Берегового має S-подібне викривлення та зміщується ліворуч, в той час як ширина дороги збільшується.

Автомобіль Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , розташований поза межами перехрестя на прибудинковій території вул. Шевченка. Транспортний засіб Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходиться на лівій частині вул. Шевченка неподалік від місця зіткнення.

На проїзній частині перехрестя вул. Шевченка та провулку Берегового відображено пиловий осип трикутної форми розмірами 24,40 метра x 23 метри x 20,80 метра. На пиловому осипі відображено сліди від коліс автомобіля Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав пошкодження переднього бампера, передніх фар, капота, правого та лівого крил. Транспортний засіб Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , не отримав жодних пошкоджень.

Дана схема підписана учасниками дорожньо-транспортної пригоди, зауваження до неї відсутні (а.с. 4).

Розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та наявні у Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , механічні пошкодження підтверджуються і даними відеозапису з місця події, здійсненого на бодікамеру працівника поліції, та фотографіями дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 47);

- відеозаписів, на яких зафіксовано процедуру складання адміністративних матеріалів після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю транспортного засобу Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Ford Esсape, д.н.з. НОМЕР_2 . Характер та ступінь механічних пошкоджень транспортного засобу Ford Escape та огорожі внаслідок ДТП, конфігурація перехрестя, розташування знаків дорожнього руху, відсутність на перехресті дорожньої розмітки.

Відеозаписами також підтверджується те, що ОСОБА_1 рухаючись транспортним засобом Dongfeng DF-244 через перехрестя вул. Шевченка та провулку Берегового знаходився на смузі руху Ford Escape, про що свідчать його слова при зверненні до потерпілого ОСОБА_2 : «…Ви вискочили із-за буса, ми всі троє опинились на одній лінії…», а також поясненнями свідка ОСОБА_4 при відібранні у нього письмових пояснень працівниками поліції про те, що автомобіль Ford, щоб уникнути зіткнення із трактором, звернув праворуч, бо трактор стояв на його смузі. Разом з тим, свідок зазначив, що потерпілий ОСОБА_2 , оминаючи транспортний засіб ОСОБА_1 , рухався на великій швидкості та під час виконання маневру об`їзду «трохи повиляв».

Окрім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується поясненнями учасників справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях від 25 вересня 2024 року, зазначив, що 25 вересня 2024 року близько 16 год 22 хв він керував транспортним засобом Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , заїжджаючи в селище Теофіполь зі сторони селища Базалія в сторону селища Білогір`я, на першому перехресті біля АЗС ВІП АД-Р48 по вулиці Шевченка, 70. Під`їжджаючи до перехрестя головною дорогою, з лівої сторони побачив, як різко виїхав на його смугу руху трактор синього кольору Dongfeng, д.н.з. НОМЕР_1 . Для того щоб не здійснити наїзд на транспортний засіб, задля збереження життя, здійснив маневр вправо та натиснув на гальма. Оскільки на дорозі був шар щебеню та піску, авто не змогло відразу зупинитися та врізалося в паркан. Після цього вийшов з авто та викликав патруль для фіксації ДТП. У настанні дорожньо-транспортної пригоди, на його думку, винен водій трактора, який виїхав на головну дорогу, не пересвідчившись у відсутності перешкод.

Також у письмових поясненнях ОСОБА_2 звертає увагу, що огляду на перехресті заважав автомобіль, припаркований ліворуч від нього на перехресті, а саме: автомобіль білого кольору Fiat, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 8);

У своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_4 зазначив, що 25 вересня 2024 року близько 16 год 22 хв в селищі Теофіполь їхав по вул. Шевченка в напрямку із села Святець. Перед ним їхав мінітрактор. Коли вони наблизилися до перехрестя з провулком Береговим, він повертав ліворуч, а трактор їхав прямо. У момент, коли трактор уже виїхав на головну дорогу, по праву сторону від трактора з`явився автомобіль Ford, який рухався на великій швидкості по головній дорозі. Даний автомобіль, щоб уникнути зіткнення з трактором, повернув правіше, обминувши трактор попереду, та в подальшому зіткнувся із огорожею. На місці ДТП він не зупинявся та поїхав далі, повідомивши про дану подію поліцейських.

З письмових пояснень ОСОБА_4 також вбачається, що транспортний засіб ОСОБА_1 виїхав на головну дорогу під час руху автомобіля Ford під керуванням потерпілого (а.с. 9);

У своїх письмових поясненнях свідок ОСОБА_5 від 1 жовтня 2024 року зазначив, що 25 вересня 2024 року він близько 16 год 22 хв перебував поряд з АЗС ВІП по вулиці Шевченка в селищі Теофіполь. Бачив, як ОСОБА_1 , керуючи трактором, здійснював рух по вулиці Шевченка зі сторони села Святець у напрямку до перехрестя. Зазначив, що ОСОБА_1 здійснив зупинку перед дорожнім знаком 2.2 «Стоп», після чого поїхав і знову зупинився перед перехрестям. Моменту зіткнення транспортних засобів не бачив, однак з його пояснень вбачається, що ОСОБА_1 виїжджав на перехрестя вул. Шевченка та провулку Берегового з метою його перетину (а.с. 10).

Отже, потерпілий та свідки підтвердили, що 25 вересня 2024 року, близько 16 год в смт Теофіполь на нерегульованому перехресті вул. Шевченка та провулку Берегового відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі трактора Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Ford Esсape, д.н.з. НОМЕР_2 .

Однак, місцевий суд не в повній мірі врахував пояснення свідка ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_2 .

А отже, прийшов до помилкового висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказані докази взаємопов`язані, взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують всі обставини, справи про адміністративне правопорушення.

Вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доказів, які б підтверджували їх фальсифікацію, матеріали справи не містять.

А тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що такі в сукупності підтверджують, що дії водія ОСОБА_1 перебувають в причино-наслідковому зв`язку з ДТП. Саме у зв`язку з порушенням водієм вимог п. 16.11 ПДР, було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової, якою слід визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Твердження ж ОСОБА_1 про те, що оглядовість провулку Берегового була обмежена автомобілем Peugeot, жодним чином не спростовують його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже, незалежно від вищевказаного, лише пересвідчившись у безпечності свого маневру, ОСОБА_1 міг продовжувати рух через перехрестя.

Доводи водія ОСОБА_1 , про те, що він не виїжджав на смугу руху автомобіля Ford Escape, жодним чином не спростовують його вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Пункт 16.11 Правил дорожнього руху не диференціює місцезнаходження транспортного засобу на конкретній частині головної дороги, а саме на смузі попутного або зустрічного напрямку руху, а безальтернативно визначає обов`язок водія транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, на перехресті нерівнозначних доріг дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до цього перехрещення проїзних частин головною дорогою, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , він, перетинаючи перехрестя вул. Шевченка та провулку Берегового, не доїхав до умовної лінії, яка здійснює розподіл смуг, коли в його сторону справа наліво їхав автомобіль Ford Escape.

Отже, транспортний засіб ОСОБА_1 знаходився на перехресті під час руху головною дорогою потерпілого.

Тому, в його діях є склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП, оскільки він, виїхавши на перехрестя вулиці Шевченка та провулку Берегового, не надав переваги в русі автомобілю Ford Escape.

Одночасно з вищенаведеним, зважаючи на те, що пошкодження транспортного засобу, зафіксовані під час ДТП, як правило, мають цивільно-правові наслідки, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди стали не лише дії водія ОСОБА_1 , а й дії водія ОСОБА_2 .

Так, відповідно до п. 12.3 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно з п.п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху, водій під час руху транспортним засобом, повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Escape, д.н.з. НОМЕР_2 , на перехресті вул. Шевченка та провулку Берегового в населеному пункті Теофіполь. У момент, коли для нього виникла небезпека, яку він виявив у виді трактора Dongfeng DF-244, д.н.з. НОМЕР_1 , наближаючись до перехрестя, він не вжив відповідно до п.п. 2.3 «б», 12.3 ПДР заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, належним чином не відреагував на зміну дорожньої обстановки, зокрема на те, що головна дорога дещо зміщується вліво, та не переконавшись у безпечності маневру, продовжив рух на великій швидкості, змістившись вправо, внаслідок чого в`їхав у металеву огорожу.

За таких обставин апеляційний суд звертає увагу на те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються порушення Правил дорожнього руху, зокрема, вимог п.п. 2.3 «б», 12.3 ПДР, які в том числі знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з наслідками, які настали.

Тобто, фактично до виникнення ДТП призвели дії обох водіїв.

Згідно зі ст. ст. 278, 279 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення. Під час означеної події працівниками поліції протокол щодо ОСОБА_2 не складався.

Тому, апеляційний суд позбавлений можливості встановлювати вину чи надавати оцінку діям ОСОБА_2 , адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Накладаючи на винну особу адміністративне стягнення, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

Положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливе лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватися лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має насамперед практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою/нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.

Апеляційним судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 вчинив 25 вересня 2025 року, і саме з цього часу почався перебіг тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, який закінчився 25 грудня 2025 року.

Таким чином, на момент винесення апеляційним судом постанови строки накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП закінчилися, тому таке стягнення поза межами строку на нього не може бути накладено. А тому, провадження у справі за вказаною статтею підлягає закриттю на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, із встановленням винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Виходячи з вищенаведеного, постанова Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року про закриття провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з постановленням нової постанови відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 38, 247, 294 КУпАП, суд, –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Федорова Н.О.