Постанова від 04 червня 2026 р. у справі №587/4530/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4530/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Вортоломей І. Г.

Номер провадження 33/816/782/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грищука Д.В. на постанову Сумського районного суду Сумської області від 20 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) 60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 20.11.2025 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, за те, що він 21.09.2025 о 12 год 47 хв в с-щі Степанівка, вул. Центральна, буд. 31, ОСОБА_1 керував вантажним автомобілем MAN TGX, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SDC державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя.

Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Алкостестер Драгер, тест 6810, так і в лікувальному закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога категорично відмовився. Відмову зафіксовано на портативний відеореєстратор НПУ 4222 та 70 Маі. Від керування транспортного засобу особу відсторонено шляхом передачі транспортного засобу тверезому водію, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Грищук Д.В., подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції не взято до уваги, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Апелянт зазначав, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги, що проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. Таким чином, судом першої інстанції не взято до уваги, що складання такого обов`язкового елементу як письмове направлення водія на огляд до лікарського закладу після складання протоколу про адміністративне правопорушення, усі подальші зібрані докази є недопустимими, а саме як отримані в порушення визначеного порядку проходження огляду на стан сп`яніння.

Звертав увагу, що оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не був дотриманий процесуальний порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого були істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , то цей доказ необхідно вважати недопустимим, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі.

Таким чином, суд першої інстанції на вказані обставини безпідставно уваги не звернув, а отже розглянув справу без всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи.

В судове засідання призначене на 08:30 год 05.06.2026 до апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Грищук Д.В. не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення.

До початку судового засідання, від захисника Грищука Д.В. надійшло клопотання про розгляд його апеляційної скарги без участі захисника та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .. Також зазначав, що подану апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі та просили її задовольнити.

Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисника – адвоката Грищук Д.В.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №460528 від 21.09.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП;

- рапортом;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як 21.09.2025 близько 12:47 год працівниками поліції був зупинений вантажний автомобіль MAN TGX, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SDC державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Причиною зупинки транспортного засобу стало порушення правил перевезення вантажів, а саме: під час руху автомобіля з кузова на проїжджу частину сипався щебінь, про що поліцейськими було повідомлено водію. Після чого на вимогу поліцейського водій надав для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи.

В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що повідомили водієві, зокрема, було зазначено про запах алкоголю з ротової порожнини та почервоніння обличчя. Однак водій ОСОБА_1 факт перебування у стані сп`яніння категорично заперечив.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015, водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу або проїхати до медичного закладу. Однак від проходження встановленого законом огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився.

Враховуючи викладене, водію було повідомлено про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши вказані матеріали, в тому числі зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність у матеріалах справи доказів допущення водієм порушень Правил дорожнього руху, які б слугували підставою для його зупинки, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, причиною зупинки транспортного засобу вантажного автомобіля MAN TGX з напівпричепом SDC під керуванням ОСОБА_1 стало виявлення факту порушення правил перевезення вантажів, а саме висипання щебню з кузова автомобіля на проїжджу частину, що створювало загрозу безпеці дорожнього руху та іншим його учасникам.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами розділу 22 Правил дорожнього руху України та ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка надає поліцейським право зупиняти транспортні засоби у разі, якщо вантаж створює перешкоди для руху.

Окрім того, суд зазначає, що предметом доказування у цьому провадженні є вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Перевірка судом законності дій поліцейського при висуненні вимоги пройти огляд пов`язана виключно з наявністю у водія чітких ознак сп`яніння, визначених Інструкцією МВС/МОЗ України № 1452/735, які й були виявлені та зафіксовані інспектором поліції після зупинки, а саме запах алкоголю з рота та почервоніння обличчя. Законність чи незаконність зупинки транспортного засобу, яка в даному випадку була законною через сипання щебню, за наявності встановленого факту керування особою цим засобом, не звільняє водія від обов`язку виконати законну вимогу поліцейського проходження огляду на стан сп`яніння та не виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, твердження апелянта про відсутність підстав для зупинки водія ОСОБА_1 є безпідставними, спростовуються наявними у справі відео доказами та не можуть слугувати підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Розглядаючи доводи апелянта про відсутність у матеріалах справи письмового направлення до медичного закладу, суд апеляційної інстанції зазначає, що порядок огляду регулюється статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, згідно з якими правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду.

Письмове направлення є документом, що забезпечує проведення дослідження в лікарні, а тому його оформлення є доцільним виключно у разі згоди особи на такий огляд. Оскільки водій відмовився від слідування до медичного закладу, що підтверджується наявними у справі доказами, обов`язок поліцейського щодо фізичного заповнення бланку направлення не виник, а його відсутність не спростовує факту порушення особою вимог п. 2.5 ПДР України та не є свідченням порушення процедури фіксації адміністративного правопорушення.

Тому, відповідно до п. 8 вищевказаного Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що в даному випадку і було зроблено.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині порушення процесуального порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення суд апеляційної інстанції зазначає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1№460528 від 21.09.2025 повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

У протоколі чітко зазначено дату і місце його складання, посаду, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Окрім того, як вбачається з протоколу та відеозапису даний протокол був підписаний водієм ОСОБА_1 особисто, що підтверджує факт його ознайомлення зі змістом документа, реалізацію права на висловлення власної позиції та відсутність будь-яких процесуальних заперечень на момент його складання.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення оформлений у повній відповідності до норм чинного законодавства, є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП, який у сукупності з іншими матеріалами справи беззаперечно підтверджує вину водія у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Тому з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження згідно встановленої законом процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 20.11.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Грищука Д.В., на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.