Окрема думка від 11 травня 2026 р. у справі №522/21604/17 — Одеський апеляційний суд

"12" травня 2026 р. м. Одеса

ОКРЕМА ДУМКА

судді Одеського апеляційного суду Кострицького В.В.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2026 року розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року, ухвалене у складі судді Павлик І.А, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про визначення об`єкту нерухомого майна особистою приватною власністю, стягнення 1/2 вартості частки у статутному капіталі товариства, визнання спільним сумісним майном торгівельних контейнерів та їх поділ.

За результатами апеляційного розгляду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 січня 2025 року змінено, зменшено стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму грошової компенсації вартості виділеного спільного майна подружжя з 339000,00 грн до 169500 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись частково з вказаною постановою апеляційного суду, керуючись ст.35 ЦПК України, вважаю за необхідне викласти доводи з цього приводу в окремій думці.

Вважаю, що висновки суду першої інстанції про належність житлового будинку до особистої приватної власності ОСОБА_2 не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неповним дослідженням доказів та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом встановлено, що 04 грудня 1982 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який тривав понад тридцять років та у період шлюбу сторони здійснювали спільну господарську діяльність, набували майно та формували спільний сімейний бюджет.

03 березня 2003 року ОСОБА_2 на підставі договору дарування отримала у власність 33/1000 частин дачно-будівельного кооперативу «Зелений куток», що фактично являли собою одноповерхову дачну будівлю загальною площею близько 43,6 кв.м.

Разом із тим матеріалами справи підтверджено, що у подальшому зазначений об`єкт фактично був знесений, а на його місці у період шлюбу сторін споруджено новий двоповерховий житловий будинок із підвальним приміщенням загальною площею 180,5 кв.м.

Ключове значення для правильного вирішення спору має висновок судової оціночно-будівельної експертизи №22-4899 від 16.11.2023 року, проведеної експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зазначеним висновком встановлено:

«1. Визначити перелік та об`єми фактично виконаних робіт, які були виконані при будівництві (реконструкції) досліджуваного двоповерхового житлового будинку з підвалом, виходячи з наданого на дослідження об`єму матеріалів цивільної справи не надається можливим.

2. В результаті вивчення наданого робочого проекту ПП «Студіо-С» по АДРЕСА_1 та даних інвентаризації 33/1000 частини ДБК «Зелений куток», виходячи з візуального огляду збудованого двоповерхового житлового будинку з підвалом на місці раніше існуючої одноповерхової будівлі дачі, прийнятих конструктивно-планувальних рішень згідно проектної документації, розташування нових огороджувальних конструкцій в плані по відношенню до первинного планування об`єкта до реконструкції, включаючи влаштування підвалу з залізобетонним перекриттям, об`єкт дослідження відноситься до нового будівництва.

3. Визначити вартість фактично виконаних будівельних робіт станом на 07 лютого 2007 року, які були виконані при будівництві (реконструкції) досліджуваного двоповерхового житлового будинку з підвалом, виходячи з наданого на дослідження об`єму матеріалів цивільного справи не надається можливим.

4. Ринкова вартість 33/1000 частини дачно-будівельного кооперативу «Зелений куток» загальною площею 43,6 кв.м по АДРЕСА_2 , без врахування земельної складової, станом на 03 березня 2003 року складала: 56889 грн.

5. В результаті вивчення наданого робочого проекту ПП «Студіо-С» по АДРЕСА_1 , проведення аналізу прийнятих та фактично виконаних конструктивних рішень при будівництві двоповерхового житлового будинку з підвалом та зіставлення отриманих даних з даними інвентаризації 33/1000 частини ДБК «Зелений куток», а саме дачі літ. «А» загальною площею 47,8 кв.м, при будівництві двоповерхового житлового будинку з підвалом по АДРЕСА_1 жодні з конструктивних елементів несучих і огороджувальних конструкцій зі складу належних ОСОБА_2 33/1000 частин Дачно-будівельного кооперативу «Зелений куток» не могли бути повторно використані (збережені).

6. Ринкова вартість житлового будинку загальною площею 180,5 кв.м по АДРЕСА_1 , без врахування земельної складової, станом на 07.02.2007 складала: 727 487 грн».

Таким чином, експертизою підтверджено не лише істотне збільшення вартості майна, а й фактичне створення нового об`єкта нерухомості у період шлюбу(т.7а.с.24 зв).

На переконання судді, висновок експерта є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом у розумінні статей 76–80, 89, 102 ЦПК України.

Суд першої інстанції безпідставно поставився до нього критично лише з мотивів того, що окремі документи не були надані експерту, однак не врахував , що такі документи були не надані відповідачкою і сам по собі факт відсутності частини виконавчої чи кошторисної документації не спростовує висновків експерта щодо характеру будівництва.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що експерт неодноразово звертався до суду з клопотаннями про надання додаткових документів, а сторона відповідача фактично ухилилась від подання значної частини документів, які перебували саме у її володінні.

За таких обставин негативні процесуальні наслідки неподання доказів не можуть покладатись на позивача.

Суд першої інстанції фактично підмінив висновки спеціаліста власними припущеннями щодо характеру будівництва, що суперечить положенням статті 103 ЦПК України.

Посилання суду на те, що у дозвільній документації 2003 року будівництво було визначено як «реконструкція» не відповідає обєму робіт по будинку, та саме по собі не спростовує висновків експерта.

Як правильно зазначено в апеляційній скарзі, правова кваліфікація виду будівництва має визначатися не лише назвою дозвільних документів, а фактичним характером проведених робіт та результатом будівництва. Наявні в матеріалах справи два паспорти МБТІ свідчать про різні будівлі (різні будівельні матеріали споруд, площа збільшена в 3,5 рази, вартість збільшена в 13.5 разів)

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2021 року прямо звернув увагу на необхідність встановлення того, чи було створено новий об`єкт нерухомого майна, чи мала місце лише реконструкція.

При новому розгляді справи саме експертиза надала відповідь на це питання, однак суд першої інстанції фактично проігнорував її результати та указівку Верховного Суду.

В суді першої інстанції відповідачка займала позицію , що не має можливості внести грошову компенсацію за різницю часток, однак в рішенні апеляційного суду стверждується протилежна позиція відповідачки. Враховуючи такий висновок, апеляційний суд логічно мав биП.(6) квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 36,1 кв.м, жилою площею 25,1 кв.м, виключити зі списку майна позивача, для зменшення частки у грошовому еквіваленті.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність участі позивача у фінансуванні будівництва, оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1997 року здійснював підприємницьку діяльність, мав стабільні доходи, був засновником ТОВ «Солайр», здійснював господарську діяльність на території ТОВ «Промтоварний ринок»( т.5 а.с.82-92; т.6 а.с.2-152)

Водночас ОСОБА_2 тривалий час не працювала, самостійного стабільного доходу не мала та була зареєстрована як фізична особа-підприємець лише у 2006 році, тобто напередодні введення будинку в експлуатацію.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам.

Саме по собі оформлення дозвільної документації на ім`я ОСОБА_2 не свідчить про здійснення будівництва виключно за її особисті кошти.

Як трудові затрати потрібно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що спірний будинок був створений виключно за рахунок її особистих коштів, однак, позивачем доведено, що саме його трудова діяльність та грошові затрати мали вирішальне значення та вплив на багаторазове збільшення вартості майна, адже за період будівництва відповідачка не мала матеріальної можливості це робити, отже кошти, які були витрачені подружжям на будівництво – це кошти, які були зароблені внаслідок господарської діяльності позивача.

Суд першої інстанції фактично залишив поза увагою ці обставини.

З огляду на сукупність наявних доказів суддя доходить висновку, що у період шлюбу сторін було створено новий об`єкт нерухомого майна, будівництво здійснювалось за рахунок коштів позивача, істотне збільшення вартості майна підтверджено висновком експерта, відповідачкою не спростовано висновки експертизи щодо новоствореного майна.

За таких обставин висновок судової колегії щодо належності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 до власності відповідачки не відповідає матеріалам справи , вимогам сімейного законодавства України та сталій практиці Верховного Суду.

Суддя В.В. Кострицький