Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №740/2076/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2076/26

Провадження № 2-а/740/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

за участю представника позивача – адвоката Середи Д.А.,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 21.04.2026 через представника – адвоката Середу Д.А. звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 18 від 13.01.2026 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивач є військовозобов`язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку під час мобілізації з моменту уточнення даних і до 04.05.2026 (має трьох дітей на утриманні).

На початку січня 2026 року в додатку Резерв+ позивач отримав повідомлення про перебування в розшуку співробітниками ТЦК та СП.

07.01.2026 він особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою з`ясування підстав такого розшуку.

Після спілкування із представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був знятий з розшуку, але був складений протокол про адміністративне правопорушення №18 від 07.01.2026, у відповідності до якого уповноваженим представником відповідача було виявлено, що в умовах особливого періоду та під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, порушив вимогу пункту 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 р., будучи раніше визнаний обмежено придатним до військової служби, не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивачу під час складання зазначеного протоколу були роз`яснені його права, визначені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, а також повідомлено про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення – 13 січня 2026 року о 15:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , кабінет №12.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач присутнім не був, постанову по справі про адміністративне правопорушення не отримував.

17.04.2026 він отримав повідомлення від банку про арешт рахунків на підставі постанови державного виконавця.

Отримавши доступ до матеріалів виконавчого провадження позивач ознайомився з його матеріалами, в тому числі і з постановою відповідача.

Згідно з постановою №18 від 13.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, військовозобов`язаний ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, та постановлено накласти на нього штраф в розмірі 17000 грн. Вказана постанова набрала законної сили 25.02.2026.

Сторона позивача вважає постанову №18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправною і такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.

Відповідної процедури та етапності відповідачем не дотримано.

Зокрема, повістка про виклик позивача для проходження медичного огляду йому не надсилалась і не вручалась. За змістом постанови, ОСОБА_1 не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05 червня 2025 року, чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовки і мобілізацію. Втім, направлення ОСОБА_1 на проходження військово-лікарської комісії до 05 червня 2025 року не видавалось.

У даному випадку відсутня вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення накладено на позивача незаконно та необґрунтовано, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.

Ухвалою судді 22.04.2026 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом та відкрито провадження у справі і призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Середа Д.А. підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, та просив їх задовольнити. Також зазначив, що законом дійсно передбачено обов`язок осіб, визнаних раніше обмежено придатними до військової служби, пройти до 05.06.2025 повторний медичний огляд. Водночас звертав увагу, що позивач має відстрочку, як батько трьох дітей. Крім того, відповідач під розгляду справи в суді не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо позивача про притягнення до адміністративної відповідальності, а обмежився поданням заяви про розгляд справи без участі представника відповідача. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не перевірив відомостей щодо відповідача як особи, визнаної раніше обмежено придатним до військової служби, чи є відповідна постанова ВЛК тощо. Самі ж відомості про це у застосунку Резерв+ не є достатнім підтвердженням відповідних обставин.

Представник відповідача до суду не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07.01.2026 працівником ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол № 18 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 07.01.2026 о 10.00 год. було виявлено, що в умовах особливого періоду та під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ, будучи раніше визнаним обмежено придатним до військової служби, не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП (а.с.13-14).

Підписи ОСОБА_1 у протоколі свідчать про те, що його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 13.01.2026 о 10.00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручено другий примірник протоколу.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.01.2026 №18 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с.14зворот).

Згідно з постановою, військовозобов`язаний ОСОБА_1 в умовах особливого періоду та під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, порушив вимоги пункту 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ, будучи раніше визнаним обмежено придатним до військової служби, не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналіз п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX дозволяє дійти висновків про те, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024, зобов`язані були до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов`язку:

1)самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;

2)самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2025 № 519 внесенні зміни до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 зі змінами, зокрема абз. 2 п. 69 викладено в такій редакції:

«Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію».

Отже, вищевказане свідчить про те, що внаслідок зміни правового регулювання, у громадян виник обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Причому законодавством встановлено прямий і персональний обов`язок таких громадян самостійно забезпечити проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (далі ВЛК) у встановлений чинним законодавством строк - до 05.06.2025.

Згідно відомостей військово-облікового документу з мобільного застосунку «РЕЗЕРВ +» ОСОБА_1 за постановою ВЛК непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дата ВЛК 24.04.2009.

У період до 05.06.2025 позивач не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Суд зазначає, що стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було накладено на позивача за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, а саме за те, що він протягом встановленого законом терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

У позові наведені доводи про неправомірність постанови відповідача у зв`язку з порушенням процедури направлення позивача на ВЛК, оскільки такого направлення не видавалося, з цією метою позивач не викликався.

Проте з наведених вище висновків щодо правового змісту норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає такі твердження необґрунтованими, адже громадяни, визнані раніше обмежено придатними до військової служби, повинні самостійно забезпечити проходження медичного огляду ВЛК до 05.06.2025, чого позивач не зробив.

З приводу аргументів, висловлених у судовому засіданні, щодо неповноти з`ясування обставин, зокрема щодо особи ОСОБА_1 та чи визнавався він раніше обмежено придатним до військової служби, при розгляді відповідачем справи щодо позивача і прийняття оскаржуваного рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності, суд знаходить їх непереконливими, з огляду на таке.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста серед іншого належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (п. 17-1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів").

Як передбачено ч. 3 ст. 14 цього Закону, органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, - відомості, зазначені у пункті 17-1 частини першої статті 7 цього Закону;

Електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (ст. 14-1 цього Закону).

Положеннями ст. 9 Закону передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Матеріали справи не містять підстав сумніватися у достовірності відомостей в застосунку Резерв+ щодо персональних даних позивача (а.с. 13) в частині його прізвища, власного імені, по батькові, дати народження, РНОКПП, категорій обліку, органу ТЦК та СП у якому перебуває на обліку, військового звання, ВОС, посилання на норму закону - правової підстави відстрочки, строку відстрочки, адреси, електронної пошти, номера телефону. Відсутні дані про звернення позивача з приводу недостовірності відомостей про нього у Реєстрі, позивач не вказує, що він оспорює саму обставину, що він раніше визнавався обмежено придатним до військової служби, а тому немає підстав вважати, що відповідач неправильно встановив дану обставину, що має значення для справи.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб`єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, позивачем суду не надано, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду згідно ч. 4 ст. 286 КАС України може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь