Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №673/128/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/128/26

Провадження № 2/673/381/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

"04" червня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Мартинюка В.Б.,

за участю: секретаря судового засідання - Кухар С.І.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

в с т а н о в и в:

06.02.2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу між ними.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 вказує, що 20.10.2001 між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів громадського стану Деражнянського управління юстиції, актовий запис №3. Від даного шлюбу у сторін є двоє дітей: повнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній проживає з матір`ю та перебуває на її повному утриманні. Вказує, що їхнє шлюбні відносини припинилися з початком повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України у лютому 2022 року. ОСОБА_1 зазначила, що під час перебування сторін на території російської федерації відповідач перешкоджав її поверненню в Україну, чинив на неї психологічний тиск та висловлював погрози у разі самостійного прийняття нею рішення про повернення. Зі слів позивача, такі дії відповідача створювали загрозу її життю та здоров`ю, принижували її гідність і свідчили про відсутність взаємної поваги між подружжям. Лише на початку літа 2022 року їй вдалося самостійно повернутися в Україну, після чого сімейні та подружні відносини між сторонами фактично припинилися. Позивач також зазначила, що з часу її повернення відповідач участі у вихованні та утриманні неповнолітнього сина не бере, матеріальної допомоги не надає та батьківських обов`язків не виконує. Крім того, відповідач є громадянином Російської Федерації, та проживає на території цієї країни. У зв`язку з цим позивач вважає, що подальше збереження шлюбу є формальним, сім`я фактично розпалася, а шлюбні відносини між сторонами припинені.

Оскільки подальше збереження сім`ї вважає неможливим, тому просить суд даний шлюб розірвати.

Ухвалою судді від 25.02.2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 , не з`явилася, натомість подала до суду заяву, в якій просить подальший розгляд справи проводити у її відсутності, підтримуючи позовні вимоги. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Після розірвання шлюбу просить повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ». Проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач є громадянином російської Федерації, який станом на час подання позову не має в Україні місця проживання або перебування.

Відповідно до повідомлення, розміщеного 25.02.2022 на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства Укрпошта, у зв`язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ Укрпошта припинило поштове співробітництво з Поштою росії та білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся судом в установленому законом порядку, шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті суду.

Згідно з ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні по справі докази, у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що 20.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 22.01.2003 року Відділом реєстрації актів громадського стану Деражнянського управління юстиції, актовий запис №3.

Від шлюбу у сторін єповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом загс Пуровського району служби загс Ямало-Ненецького автономного округу м. Тарко-Салє 26.05.2010, вірність якої оригіналу засвідчена приватним Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Бас Л.Й. та неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом загс Пуровського району служби загс Ямало-Ненецького автономного округу м. Тарко-Салє 08.05.2012, вірність якої оригіналу засвідчена приватним Деражнянського районного нотаріального округу Хмельницької області Бас Л.Й.

Позивач вказує, що їхнє шлюбні відносини припинилися з початком повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації на територію України у лютому 2022 року. ОСОБА_1 зазначила, що під час перебування сторін на території Російської Федерації відповідач перешкоджав її поверненню в Україну, чинив на неї психологічний тиск та висловлював погрози у разі самостійного прийняття нею рішення про повернення. Зі слів позивача, такі дії відповідача створювали загрозу її життю та здоров`ю, принижували її гідність і свідчили про відсутність взаємної поваги між подружжям. Лише на початку літа 2022 року їй вдалося самостійно повернутися в Україну, після чого сімейні та подружні відносини між сторонами фактично припинилися. Позивач також зазначила, що з часу її повернення відповідач участі у вихованні та утриманні неповнолітнього сина не бере, матеріальної допомоги не надає та батьківських обов`язків не виконує. Крім того, відповідач є громадянином російської федерації, та проживає на території цієї країни. У зв`язку з цим позивач вважає, що подальше збереження шлюбу є формальним, сім`я фактично розпалася, а шлюбні відносини між сторонами припинені.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма та порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається правом України.

Статтею 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.

У ст. 18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.

Згідно з рекомендаціями Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11, Верховний Суд України зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на території України, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України. На час розгляду даної справи судом це норми ст.ст. 27, 28 ЦПК України в новій редакції 2017 року.

Таким чином, розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між собою в Україні здійснюється за законом України.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 Кодексу.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і не мають наміру їх відновлювати, вважають, що їх сім`я фактично розпалась та її збереження є неможливим і недоцільним, за таких обставин, сумісне проживання сторін та збереження їхньої сім`ї стало неможливим, шлюб між ними слід розірвати.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за подачу даного позову до суду позивачем сплачено 1331 грн 20 коп. судового збору і позов задоволено у повному обсязі, тому судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 259, 280-282, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13, 56, 104, 105, 110, 112 СК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 , громадянкою України та ОСОБА_2 громадянином російської федерації, зареєстрований 20.10.2001 року Відділом реєстрації актів громадського стану Деражнянського управління юстиції, актовий запис №3, розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 повернути дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 ».

Шлюб вважати припиненим у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає на території російської федерації, адреса не відома.

Текст рішення складено 08.06.2026.

Суддя: В. Б. Мартинюк