Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №670/247/26 — Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Єдиний унікальний номер № 670/247/26

Провадження № 1-кп/670/33/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року с-ще Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 16.02.2026 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026243660000006 щодо обвинувачення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ща Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 17.04.2025, депутатом не являється, військовозобов`язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, за таких обставин.

14 лютого 2026 близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на території господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту із ОСОБА_5 вирішив нанести йому тілесні ушкодження.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій та наслідки, бажаючи їх настання, ОСОБА_4 умисно, кулаком правої руки наніс один удар в ділянку обличчя із правої сторони ОСОБА_5 , водночас, продовжуючи свої протиправні дії, схопив останнього за верхній одяг, потягнув його в сторону, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на землю, вдарившись передньою поверхнею лівої гомілки та кистю лівої руки.

Надалі ОСОБА_4 продовжив свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, та, схопивши обома руками пальці правої руки ОСОБА_5 , прикладаючи фізичну силу, спричинив тілесні ушкодження останньому.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 умисно спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді: 1 садна на шкірі нижньої губи справа розміром 1,5х0,2 см, чисельні садна на передній поверхні лівої гомілки у верхній третині на ділянці розміром 8х3 см, розмірами від 0,7х0,1 см до 0,8х0,6 см, забою м`яких тканин 1-го міжфлангового суглобу 3-го пальця правої кисті та 1-го міжфлангового суглобу 5-го пальця лівої кисті по тильній поверхні, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Відтак своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення і просив призначити ОСОБА_4 покарання відповідно до санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк сто двадцять годин.

Даючи пояснення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся. Пояснив, що дійсно 14.02.2026 близько 21 год. 30 хв., перебуваючи на домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 . За вказаною вище адресою між ним та ОСОБА_5 виникла словесна суперечка і обвинувачений дійсно наніс тілесні ушкодження потерпілому. Не заперечив щодо виду і міри покарання, запропонованих прокурором.

Допитаний в судовому у засіданні потерпілий ОСОБА_5 підтвердив заподіяння йому обвинуваченим зазначених в обвинувальному акті тілесних ушкоджень. Повідомив, що 14.02.2026 він перебував у себе на домогосподарстві, до нього прийшов ОСОБА_4 . У них виникла суперечка, під час якої ОСОБА_4 наніс ОСОБА_5 удар кулаком правої руки в ділянку обличчя та схопив його за верхній одяг, потягнув його в сторону, внаслідок чого останній втратив рівновагу та впав на землю, вдарившись передньою поверхнею лівої гомілки та кистю лівої руки. Погодився щодо виду і міри покарання, запропонованих прокурором.

Враховуючи, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, суд, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового розгляду визнав недоцільним дослідження тих обставин, які ніким не оспорюються, і вважає за можливе обмежитись допитом обвинуваченого, допитом потерпілого та дослідженням характеризуючих обвинуваченого даних, які долучені до матеріалів кримінального провадження, а також роз`яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку. Учасники судового провадження проти цього не заперечили, пояснили, що їм зрозумілі положення ст. 349 та 394 КПК України.

Показання потерпілого ОСОБА_5 та інші досліджені судом з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України докази суд вважає правдивими і достовірними, вони не суперечать один одному, підтверджують один одного і відповідають фактичним обставинам справи. Із урахуванням вказаного, а також того, що усі докази зібрані із дотриманням вимог КПК України, суд приймає зазначені докази.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 (п. 65) ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Відтак, аналізуючи та оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні з урахуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України докази, суд вважає, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 доведене повністю і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими (спеціальна превенція), так і іншими особами (загальна превенція). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно зі ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Вирішуючи питання про міру та вид покарання обвинуваченого, суд враховує, що обвинувачуваний вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, дані про його особу, який за місцем проживання характеризується задовільно (а.п. 48), не одружений, на утриманні має малолітню дитину ОСОБА_6 17.04.2025 (а.п. 61), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 49, 50), раніше не судимий (а.п. 51), вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Враховуючи в сукупності відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також зазначені вище обставини із урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, позиції потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт на строк сто двадцять годин, оскільки саме така міра покарання, на думку суду, є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обґрунтовуючи незастосування іншого, більш м`якого виду основного покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 53 КК України штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, а відтак не має постійного, стабільного джерела доходу.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судом не обирався.

На підставі ст. 50, 65-67,ч. 1 ст. 125 КК України, керуючись ст. 100, 349, 368, 370, 374-376, 392-395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Вирок суду з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Віньковецький районний суд Хмельницької області, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_7