Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №607/12340/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Справа №607/12340/25 Провадження №2/607/1201/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 у розмірі 15160,60 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.01.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладений кредитний договір №277526085, відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит в розмірі 12500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, із обов`язком позичальника повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався та вносились зміни та доповнення, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022.

В подальшому, 29.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 на загальну суму 15160,60 грн. Оскільки кошти відповідачем не повернуті у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позов представник відповідача у задоволенні позову просить відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності. Враховуючи, що кінцева дата повернення боргу 13.03.2022, то право на звернення з позовом до суду можливе до 13.03.2025. натомість позивач звернувся до суду з позовом 17.06.2025.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що строк позовної давності не пропущено, оскільки такий продовжено на строк дії в України воєнного стану.

У запереченні представник відповідача наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки не зважаючи на воєнний стан, у позивача не було об`єктивних перешкод звернутись до суду впродовж трьохрічного строку.

У судовому засіданні 28.05.2026 представник позивача Литвиненко А.В. позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

У судовому засіданні 28.05.2026 відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 визнали обставини укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Натомість, не визнали правомірним нарахування відсотків після 13.03.2022, оскільки вони нараховані поза межами строку дії кредитного договору. Таким чином, визнали позов в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 11900,00 грн та процентів, нарахованих до 13.03.2022.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з таких міркувань.

Судом встановлено, що 12.01.2022 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» із заявкою на отримання грошових коштів в кредит, в якій відповідач просив надати йому кредит в розмірі 12500,00 грн, строком на 30 днів, шляхом зарахування вказаної суми на картку за №5375-41ХХ-ХХХХ-3643. Також, у заявці зазначено персональні дані ОСОБА_1 та номер мобільного телефону.

12.01.2022 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 277526085 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV3G89С, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 12500,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п. 1.1 Договору).

Сума кредитного ліміту, вказана у п.1.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.1.2 Договору).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 12500,00 грн одразу після укладення договору, який має бути повернено до 11.02.2022 (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.1.7 договору Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (Дисконтний період), а саме до 11.02.2022.

Сторони погодили, що встановлений в п.1.7 договору строк Дисконтного періоду, та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (п.1.8 Договору).

Відповідно до п. 1.9 договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.9.1 Виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 146,00 процентів річних, що становить 0,40 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним.

1.9.2 За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п.1.8 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 585,32 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

1.9.3 Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з платіжним дорученням № ef256250-84c9-439c-b5bc-fa3fbaf754d1 від 12.01.2022, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 12500,00 грн на картку за № 5375-41ХХ-ХХХХ-3643, договір № 277526085 від 12.01.2022.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 за період з 12.01.2022 по 05.05.2022 становить 13780,20 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу за №28/1118-01 (далі Договір факторингу №1), відповідно до положень п. 2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з положеннями п.4.1 Договору факторингу №1, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

31.12.2021 між ТОВ «Таліон плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено додаткову угоду за №27 до договору факторингу за №28/1118-01 від 28.11.2019, згідно з умовами якої сторони передбачили новий строк закінчення договору факторингу, а саме 31.12.2022.

Згідно з Реєстром прав вимоги за №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу №1, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 в сумі 13780,20 грн.

30.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу за №30/1023-01 (далі Договір факторингу №2), відповідно до положень п.2.1 якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов п.4.1 Договору факторингу №2, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

30.10.2023 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 10 до Договору факторингу №2, відповідно до якого ТОВ «Онлайн фінанс» отримало право вимоги ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 в сумі 15160,60 грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 за період з 05.05.2022 по 10.06.2022 становить 15160,60 грн.

29.05.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу за №29/05/25-Е (далі Договір факторингу №3), відповідно до положень п.1.1 якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з положеннями п.1.2 вказаного Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Реєстром боржників до Договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 та акту прийому-передачі реєстру боржників від 08.07.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 в сумі 15160,60 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №277526085 від 12.01.2022 станом на 05.06.2025 (за період з 29.05.2025 по 05.06.2025) становить 15160,60 грн, з яких: 11900,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 3260,60 грн – заборгованість за процентами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір №277526085 від 12.01.2022 укладений сторонами в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми.

Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

Право вимоги за укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитним договором за договорами факторингу передано позивачу.

Вищевказані обставини відповідач визнав.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання згідно із кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 11900,00 грн обґрунтовані та їх слід задовольнити .

Щодо стягнення заборгованості за відсотками.

Визначаючи суму відсотків 3260,60 грн, позивач обґрунтовував вказаний розрахунок посиланням саме на погоджений між сторонами п.1.12.1 кредитного договору, за яким зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2).

Згідно з розрахунком заборгованості складеним первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у період з 12.01.2022 по 11.02.2022 (30 днів) відповідачу нараховано відсотки за ставкою 0,4% в день відповідно до п.1.9.1 договору, в сумі 1500 грн по 50 грн в день.

14.02.2022 відповідач сплатив 600 грн тіла кредиту та 2100 грн відсотків.

Після цього дисконтний період було продовжено і проценти нараховували відповідно до п.1.9.2 договору за ставкою 1,60 процентів в день з 15.02.2022 по 03.03.2022 (17 днів).

Пунктом 1.9.2 договору також встановлено, що кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки.

04.03.2022 та 08.04.2022 кредитодавець списав позичальнику 1332,80 грн та 190,40 грн відсотків відповідно. В судовому засіданні представник позивача пояснила, що кредитодавець ухвалив рішення не нараховувати відсотки позичальникам з початку воєнного стану 24.02.2022 до 11.04.2022.

Після закінчення дисконтного періоду у період з 11.04.2022 по 30.04.2022 (20 днів) відповідачу нараховано відсотки за зниженою ставкою 0,04 % по 4,76 грн в день.

Надалі у період з 01.05.2022 по 15.05.2022 (15 днів) за ставкою 0,12 % по 14,28 грн в день, які значно нижчі за відсоткові ставки, передбачені кредитним договором.

У період з 16.05.2022 по 10.06.2022 (26 днів) відповідачу нараховано відсотки за ставкою 0,4% в день по 14,28 грн.

Враховуючи вищевказані положення кредитного договору та те, що позикодавець наділений правом знизити позичальнику розмір процентної ставки, то нарахування відсотків з 11.04.2022 за зниженими процентними ставками є правомірним.

Суд вважає, що існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом, нарахованих впродовж строку кредитування (30 днів та 17 днів дисконтного періоду, та 20 + 15 + 26 = 61 - періоди пролонгації, які не перевищують 90 днів, встановлених п.1.12.2 договору), в розмірі 3260,60 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 15160,00 грн, що складається із 11900,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3260,60 грн заборгованості за відсотками.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із положеннями ч. ч 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України» від 15.03.2022 № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 пункт 19 IX розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Цей закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

При цьому, згідно частини третьої статті 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Ураховуючи наведене, станом на 17.06.2025 (дата подання позову ТОВ «ФК «ЕЙС») строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача заборгованості не сплив, а тому заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.

Представник позивача просить стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: договір про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025 укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та Партнери»; додаткову угоду №25770580916 від 30.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000,00 грн.

Представник відповідача заперечив щодо обґрунтованості розміру цих витрат.

Проаналізувавши вартість і обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт у даній цивільній справі, зважаючи на її характер та складність, а саме те, що справа є не складною, для позивача типовою, ціну позову, заперечення сторони відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованою та такою, що відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушена була понести сторона позивача у цій справі, є сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Так як позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії №277526085 від 12.01.2022 в розмірі 15160,60 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження – вул. Алматинська, 8, офіс 310 а, м. Київ, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Рішення складено та підписано 04.06.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук