Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №607/19203/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2026 Справа №607/19203/25 Провадження №2/607/1800/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди житлового приміщення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про стягнення боргу у розмірі 135788,55 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 01.06.2022 уклали договір оренди житлового приміщення, відповідно до якого позивач передав відповідачу строком на два роки у користування квартиру загальною площею 41,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відповідач не сплатив орендну плату в розмірі 90850,00 грн. У зв`язку із цим у відповідача, відповідно до умов договору, також виник обов`язок сплати пеню у розмірі 20% від суми боргу, що становить 18170,00 грн. Також відповідач не сплатив вартість наданих йому житлово-комунальних послуг, станом на 19.02.2024, в розмірі 7319,51 грн. 20.10.2024 позивач сплатив за відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 8374,00 грн. На письмову претензію від 04.03.2024 щодо врегулювання спору в досудовому порядку відповідач не відреагував. Оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору оренди житла, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач також просить суд стягнути з відповідача плату за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 ЦК України за період з 01.06.2024 по 12.09.2025 у виді 3% річних в розмірі 3497,71 грн та інфляційних втрат в розмірі 14896,84 грн.

Ухвалою судді від 23.10.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2026 не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, в тому числі 28.05.2026 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомив. А тому, відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 12.15 год. 04.06.2026.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Суд встановив, що 01.06.2022 ОСОБА_1 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) уклали договір оренди житлового приміщення відповідно до якого орендодавець представляє орендареві й членам його родини в користування строком на 2 роки квартиру загальною площею 41,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору за згодою сторін договором встановлюється плата за оренду квартири в розмірі 6000,00 грн на місяць і з 01.05.2023 орендна плата становить 7000,00 грн за місяць.

Орендар зобов`язується не пізніше останнього дня місяця вносити плату за оренду. За несвоєчасне внесення платежів оплачувати пеню з розрахунку 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 20% суми заборгованості (п.2.2.4 договору).

Відповідно до п.2.2.7 договору орендодавець сплачує за комунальні послуги: газ, вода, світло, ОСББ, інтернет та інші.

Договір укладений у простій письмовій формі.

Згідно з актом оплати за оренду квартири на Будного 28/291, який є невід`ємною частиною договору (п.5.4 договору), відповідач сплатив 03 червня 2022 року 6000,00 грн, 16 січня 2023 року 500 доларів США (еквівалент у гривні 20100 грн, курс 40,2 грн за 1 долар США), 14 березня 2023 року 500 доларів США (еквівалент у гривні 19050 грн, курс 38,1 грн за 1 долар США), у липні 2023 року 7000,00 грн. Заборгованість станом на березень 2024 року складає 90850,00 грн.

Відповідно до скріншоту інтернет-сторінки інтернет-ресурсу EPS, заборгованість за житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 (вода, управління будинком, електропостачання, газ розподіл, нафтогаз, інтернет) станом на 19.02.2024 складає 7319,51 грн.

04.03.2024 ОСОБА_2 отримав претензію Рунціва Тараса про сплату у 10-денний термін заборгованості у розмірі 83850,00 грн та заборгованості зі сплати комунальних платежів.

Згідно із частинами першою та другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 626, частини першої статті 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст.810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона- власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

За правилами ч.1 ст.811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина (ч.1 ст.812 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

За змістом частин першої-третьої статті 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, визначена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця.

Відповідно до ч.1 ст.821 ЦК України договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями статті 552 ЦК України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 01.02.2022 між сторонами укладено договір оренди житла на строк 2 роки, а саме до 01.06.2024.

Згідно з актом оплати за оренду квартири заборгованість відповідача за період з червня 2022 року по березень 2024 року складає 90850,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2.4. договору за прострочення строку сплати орендної плати встановлюється пеня з розрахунку 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 20 % від суми заборгованості.

Позивач просить стягнути 20 % від суми заборгованості 90850,00 грн, що становить 18170,00 грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився та доказів на спростування доводів позивача не надав.

Враховуючи те, що відповідач не виконує умови договору, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати за оренду житлового приміщення, суд вважає що з відповідача на користь позивача слід стягнути 90850,00 грн заборгованості по несплаті орендної плати та 18170,00 грн пені за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, керуючись вимогами ст.625 ЦК України також слід стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 01.06.2024 по 12.09.2025 в розмірі 14896,84 грн та 3% річних за період з 01.06.2024 по 12.09.2025 в розмірі 3497,71 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 8374,00 грн заборгованості зі сплати комунальних послуг, суд зазначає таке.

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, яка виникла через невиконання останнім умов договору оренди житла.

Пунктом 2.2.7. договору встановлено, що за комунальні послуги: газ, вода, світло, ОСББ, інтернет та інші сплачує орендодавець.

За таких обставин, обов`язок з відшкодування витрат на оплату комунальних послуг у відповідача відсутній, так як за умовами договору за комунальні послуги повинен сплачувати орендодавець, а не наймач (орендар).

Крім того, позивач вказує, що заборгованість за оплату комунальних послуг складає 7319,51 грн, при цьому позивач сплатив 8374,00 грн. Проте, жодних доказів такої оплати до матеріалів позову не надав.

Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8374,00 грн заборгованості за оплату комунальних послуг слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволений на 93,83% (127414,55 / 135788,55 х 100%), з відповідача на користь позивача слід стягнути 1019,28 грн судового збору (93,83% від 1086,31 грн, сплачених позивачем при зверненні до суду).

Керуючись статтями 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 280, 281, 282, 288, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди житлового приміщення від 01.06.2022 в розмірі 109020,00 грн, з яких 90850,00 грн заборгованість по несплаті орендної плати та 18170,00 грн пеня за несвоєчасне внесення орендних платежів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 3497,71 грн та інфляційні втрати в розмірі 14896,84 грн, за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором оренди житлового приміщення від 01.06.2022 за період з 01.06.2024 по 12.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1019,28 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Рішення складено та підписано 04.06.2026.

Головуючий суддя П. Я. Стельмащук