Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №607/2493/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.05.2026 Справа №607/2493/26 Провадження №2/607/3119/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання нерухомого майна ,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач, ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 , Позивач) звернувся із позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , Відповідач), у якому просить стягнути з відповідача в його користь 43 561,00 грн. витрат, понесених на утримання нерухомого майна, а також 1 331,20 грн. судового збору, сплаченого ним при зверненні із позовом в суд.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, щовін, з 18.09.1993, перебував із ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2012 розірвано. За час шлюбу, до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та припинення ведення спільного господарства, за спільні кошти, ними придбано будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 6110100000:01:013:0074.Зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 1905/627/2012 від 29.05.2024, яке набрало законної сили 05.11.2024 року, виділено частки майна в натурі, зокрема за рахунок спільної сумісної власності ОСОБА_2 виділено 52/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 та частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:013:0074, площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 . Вказує на те, що позивач одноособово несе витрати по утриманню спільного майна. Так, за податковий період 2023 року, позивач сплатив 19 741,32 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та 59,99 грн. земельного податку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує на те, щонезважаючи на виділення часток у праві власності у натурі, житловий будинок по АДРЕСА_1 фактично продовжує експлуатуватися, як єдиний технічно неподільний об`єкт, оскільки система опалення, газопостачання та електромережі є спільними, інженерно поєднаними та не мають окремих автономних вузлів для обслуговування кожної виділеної частини. За період лютий 2024- січень 2026 p.p. позивачем сплачено: 21 995,47 грн. вартості послуг за 2024 рік, та 43 583,30 грн. за 2025 рік – січень 2026 року. Вважає, що до відшкодування відповідачем підлягає сума 43 561,00 грн., з яких: 9 900,65 грн. – 50% вартості сплачених позивачем податків; 10 997,73 грн. – 50% вартості сплачених послуг за 2024 рік; 22 663,31 грн. – 52% вартості сплачених послуг за 2025 рік та січень 2026 року.

2.Стислий зміст відзиву та відповіді на відзив

Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, що передбачене статтею 178 ЦПК України не скористалась.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 лютого 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позові, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу судове засідання повторно не з`явився, з невідомих суду на те причин, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із 18.09.1993 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.06.2012, у справі №1915/2583/2012.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024, у справі №1915/627/2012, яке набрало законної сили 05.11.2024,виділено за рахунок спільної сумісної власності подружжя таке майно ОСОБА_2 : - 52/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 ; - частини земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 ; - нежитлове приміщення 1-2 під літерою "В", загальною площею 46,9 м.кв., по АДРЕСА_2 ; - земельну ділянка для комерційної діяльності площею 0,0299 га кадастровий номер 6110100000:12:014:0098 за адресою АДРЕСА_2 ; - нежитлове приміщення під літерою «А» площею 14,7 кв. по АДРЕСА_3 . Виділено за рахунок спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 : - 48/100 частини житлового будинку зі спорудами по АДРЕСА_1 ; - частини земельної ділянки з кадастровим номером номер 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 . Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 805 765,13 гривень компенсації частки у спільному майні подружжя. Поділено земельну ділянку з кадастровим номером номер 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 , згідно з другим варіанту поділу земельної ділянки, запропонованим у висновку експерта від 14.12.2023 №255/23-22. Земельну ділянку площею 0,0420 га залишено в спільному користуванні.

Із, наявних у матеріалах справи, копій квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплачено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 19 741,32 грн, згідно квитанції А-Банк № 3704-2855-1539-5385 від 26.03.2025 та земельний податок з фізичних осіб в сумі 59,99 грн., згідно квитанції А-Банк № 4265-2619-8450-9723 від 02.08.2024.

Крім того, відповідно до квитанцій складених АТ КБ «Приватбанк», за 2024 рік ОСОБА_1 сплачено: ГК «Нафтогаз України» - 12.02.2024 – 254,62 грн., 08-09.03.2024 – 4 758,22 грн., 12.04.2024 – 2 387,07 грн., 12.05.2024 – 3 182,75 грн., 21.06.2024 – 3 182,76 грн., 25.09.2024 – 1 591,38 грн., 27.10.2024 – 1 591,37 грн., 22.11.2024 – 1 591,38 грн., 11.12.2024 – 2 387,07 грн., ПрАТ «Тернопільміськгаз» - 08-09.03.2024 – 25,12 грн., 27.10.2024 – 25,12 грн., 11.12.2024 – 25,12 грн.; ТОВ «Тернопільелектропостач» - 11.12.2024 – 993,60 грн. Всього, за 2024 рік сплачено 21 995,47 грн.

Також, за 2025 рік ОСОБА_1 сплачено: ГК «Нафтогаз України» - 24.01.2025 – 2 387,07 грн., 06.03.2025 – 795,59 грн., 24.03.2025 – 2 387,06 грн., 11.04.2025 – 1 830,09 грн., 15.05.2025 – 1 750,55 грн., 11.06.2025 – 875,26 грн., 09.07.2025 – 318,28 грн., 13.08.2025 – 159,13 грн., 10.09.2025 – 159,13 грн., 15.10.2025 – 318,28 грн., 11.11.2025 – 1 750,51 грн., 12.12.2025 – 2 108,58 грн.; ПрАТ «Тернопільміськгаз» - 24.01.2025 – 166,21 грн., 06.03.2025 – 166,21 грн., 24.03.2025 – 166,21 грн., 11.04.2025 – 166,21 грн., 15.05.2025 – 166,21 грн., 11.06.2025 – 166,21 грн., 09.07.2025 – 166,21 грн., 13.08.2025 – 166,21 грн., 10.09.2025 – 166,21 грн., 15.10.2025 – 166,21 грн., 11.11.2025 – 166,21 грн., 12.12.2025 – 166,21 грн ; ТОВ «Тернопільелектропостач» - 24.01.2025 – 2 419,20 грн., 06.03.2025 – 2 376,00 грн., 24.03.2025 – 1 814,40 грн., 11.04.2025 – 1 285,20 грн., 15.05.2025 – 1 285,20 грн., 11.06.2025 – 1 144,80 грн., 09.07.2025 – 1 047,60 грн., 13.08.2025 – 745,20 грн., 10.09.2025 – 864,00 грн., 15.10.2025 – 2 268,00 грн., 11.11.2025 – 3 088,80 грн., 12.12.2025 – 3024,00 грн. Всього, за 2025 рік сплачено 38 197,45 грн.

Крім того, 10.01.2026 ОСОБА_1 сплачено: ГК «Нафтогаз України» - 10.01.2026 – 2 426,65 грн.;ТОВ «Тернопільелектропостач» - 2 959,20 грн. Всього за 2026 рік сплачено 5 385,85 грн.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України та частини четвертої статті 319 ЦК України при здійсненні права власності визначається, що власність зобов`язує.

За змістом частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно із статтею 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

З наведеної норми вбачається, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов`язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов`язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Зокрема, такими способами захисту права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, позивач та відповідач в силу вимог статей 322, 360 ЦК України зобов`язані утримувати майно та брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №712/10644/16 (провадження № 61-21983св18).

Із положень п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» випливає, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За змістом п. б ч. 266.1.2. ст. 266 Податкового кодексу України, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб - власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Вказані норми встановлюють правові наслідки виконання солідарного обов`язку одним із боржників. Такий боржник набуває права на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці (інше може бути встановлено договором або законом) за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

При реалізації боржником, який виконав солідарний обов`язок, права на зворотну вимогу відбувається трансформація (перетворення) зобов`язання, а саме основне солідарне зобов`язання перетворюється на регресне часткове, а боржник, який виконав солідарний обов`язок за основним зобов`язанням, набуває статусу кредитора по відношенню до інших боржників за регресним зобов`язанням.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2019 справа №521/3743/17-ц.

Судом встановлено, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.05.2024, ОСОБА_1 є власником 48/100 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 належить 52/100 частини вказаного будинку. Крім того, кожен із них є власником частини -земельної ділянки з кадастровим номером номер 6110100000:01:013:0074 площею 6,08 соток по АДРЕСА_1 .

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ч. ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивачачастину понесених ним витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 43 561 грн. 00 коп.

При цьому, задовольняючи даний позов, суд вважає, що позивачем доведено факт понесення ним витрат на утримання житлового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:013:0074, який належить сторонам на праві спільної часткової власності за адресою: АДРЕСА_1 , а саме за спожитий природний газ, послуги за транспортування природного газу та за спожиту електроенергію на загальну суму 43 561,00 грн., а також сплату податків за вказане майно у розмірі 19 801,00 грн., що підтверджується копіями квитанцій, які наявні у матеріалах справи.

Відтак, оскільки відповідач ОСОБА_2 як співвласник вищевказаного нерухомого майна має нести усі витрати по його утриманню та сплаті податків пропорційно належній їй частці: 50% (за 2024 рік) та 52% (за 2025 рік, виходячи із розміру визначеної рішенням суду частки), разом із позивачем ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 43 561,00 грн витрат понесених позивачем на утримання майна та сплату податку, з яких:9 900,65 грн. – 50% вартості сплачених позивачем податків; 10 997,73 грн. – 50% вартості сплачених комунальних послуг на утримання вказаного майно за 2024 рік; 22 663,31 грн. – 52% вартості сплачених комунальних послуг на утримання вказаного майна за 2025 рік та січень 2026 року.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі у сумі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 частину понесених ним витрат на утримання нерухомого майна у розмірі 43561 (сорок три тисячі п`ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

Рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення складено 01.06.2026.

Дані про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан