Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №592/233/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/233/26

Провадження №3/592/212/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м.Суми

Cуддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

В С Т А Н О В И В :

24.12.2025 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 549903 інспектором взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшим сержантом поліції Бібенком Володимиром Володимировичем. У вказаному протоколі зазначено про те, що 24.12.2025 о 21:00:00 в м. Суми по вул. Сумської Тероборони (колишня назва вул. Ковпака) , буд. 71 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, хитка хода. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 10214 та прослідувати до закладу охорони здоров`я КНП СОР ОКМЦ СНЗ відмовився, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження від встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. п. 1) .

28.05.2026 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення по справі про адміністративне правопорушення, із змісту яких вбачається, що на розгляді Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться адміністративний матеріал відносно нього – ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 24.12.2025 року, він – ОСОБА_1 24.12.2025 о 21:00 в м. Суми, на вул. Сумської Тероборони керував транспортним засобом Opel Zafira, д. н. з. НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, хитка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з за допомогою приладу Drager Alcotest та прослідувати до закладу охорони здоров`я КНП СОР ОКМЦ СНЗ відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він не вважає себе винуватим, оскільки правдиво заявив про те, що в цей день, тобто 24.12.2025 близько 13:00, він дійсно випив один літр пива на трьох осіб, але це було понад 8 годин до знаходження за кермом транспортного засобу, що ніяк не впливало на здатність керування транспортним засобом, тобто він був абсолютно тверезим. Він звертає увагу на те, що роз`яснення йому положень ст. 63 Конституції України здійснювалося іншим співробітником поліції вже під час оголошення його пояснень (clip-3: 22:56:40) . Водночас у момент, коли співробітники поліції пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння та повідомили про намір складати протокол про адміністративне правопорушення, жодних роз`яснень його процесуальних прав не проводилося. Зокрема, йому не були роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, у тому числі право користуватися правовою допомогою адвоката, надавати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання (clip7: 21:56:40) . Фактично роз`яснення ст. 63 Конституції України було здійснене формально та вже після початку відповідних процесуальних дій, що не може свідчити про належне забезпечення його прав під час проведення огляду та оформлення матеріалів справи. При цьому йому не було повідомлено щодо ознак алкогольного сп`яніння, зокрема тих, про які зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, хитка хода. Також співробітниками поліції не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у нього ознак алкогольного сп`яніння. Крім того, на момент спілкування з співробітниками поліції він перебував у фізично та психологічно вразливому стані у зв`язку з отриманою травмою голови. Незважаючи на надання первинної медичної допомоги, він погано орієнтувався в ситуації, не розумів повною мірою сутність процедури огляду на стан сп`яніння, її правові наслідки та свої процесуальні права, у зв`язку з чим потребував належного роз`яснення прав та можливості отримати правову допомогу адвоката. Однак співробітниками поліції цього забезпечено не було. Окремо слід звернути увагу на численні перерви у відеофіксації та проміжки часу, протягом яких він взагалі був відсутній у кадрі відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, а спілкування співробітників поліції з ним фактично не зафіксоване, а саме: clip 0 з 21:27 до 21:32; clip 1 з 21:32 до 21:34; clip 2 з 21:46 до 22:37:20, clip 3 з 21:54 до 21:56; clip 4 з 21:26:35 до 21:32:45; clip 5 з 21:32:45 до 21:35; clip 6 з 21:46:37 до 21:50:40; clip 7 з 21:50:40 до 21:56:40; clip 8 з 21:31:26 до 21:36:55; clip 9 з 21:48:40 до 21:56:40. При цьому, саме після таких незадокументованих проміжків змінювалася його поведінка та позиція щодо проходження огляду. З урахуванням того, що він перебував у розшуку ТЦК, а також знаходився у вразливому фізичному та психологічному стані після травми голови, відсутність безперервної відеофіксації виключає можливість перевірити, чи не здійснювався у вказані проміжки психологічний тиск, схиляння до відмови від проходження огляду або повідомлення про можливі негативні наслідки, пов`язані із його статусом та транспортним засобом, а такі дії з боку поліцейських мали місце. Відповідно до п. 3.5 розд. ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) співробітниками патрульної поліції та доступу до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 100 від 03.02.2016, після активації нагрудної відеокамери все спілкування повинно фіксуватися безперервно. Таким чином, надані відеозаписи не можуть вважатися повним, безперервним та об`єктивним відображенням усіх обставин спілкування співробітників поліції з ним, а будь-які сумніви щодо добровільності та усвідомленості його дій повинні тлумачитися на його користь. За практикою Європейського суду з прав людини підбурюванням поліцейського є здійснення на особу такого впливу, що спонукає його до скоєння правопорушення, яке б в іншому випадку не було вчинене. У рішеннях Європейського суду з прав людини, ухвалених у справах “Тейшейро де Кастро проти Португалії” , “Раманаускас проти Литви” , “Баннікова проти російської федерації” та інших зазначено про те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських, буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили співробітники поліції. Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом. Відповідно до ст. 86 КПК України, з урахування принципу аналогії закону, доказ визнається допустимим, якщо він був отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважує на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo” , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. абз. 1-3 п. 4 рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019) . Зазначене узгоджується і з правовою позицією Європейського суду з прав людини, згідно якій “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом” (п. 43 рішення у справі “Кобець проти України” (Kobets v. Ukraine) від 14.02.2008, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey) . Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного та неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу. На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 271, 290, 294 КУпАП, він просив: 1. Закрити провадження у справі відносно нього – ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. 2. Розглядати справу без його участі (вхідний № 21237/26 від 28.05.2026) (а. п. 24-27) .

В судове засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 не прибув. Про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Його неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті (а. п. 15-17, 19, 21, 23) .

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно п. 7 розд. І, п. п. 8, 9 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15#Text) .

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-10#Text) .

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 2 ст. 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Ігор БИЧКОВ