Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №478/748/25 — Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа № 478/748/25 Провадження № 1-кп/478/23/2026

В и р о к

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2026 року. Казанківський районний суд Миколаївської області,

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

(в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_5 ,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в с-щі Казанка Миколаївської області, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152270000053 від 19.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кагул, республіка Молдова, громадянина України, з повною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий:

- вироком Євпаторійського районного суду АР Крим від 16.02.2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 186 КК України, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 07.12.2015 року;

- вироком Івано-Франківського районного суду від 17.02.2017 року за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі;

- вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- вироком Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 29.01.2019 року за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений по відбуттю покарання 25.03.2019 року;

- вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2022 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнився по відбуттю покарання 25.06.2025 року,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин, а саме, злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 391 КК України.

Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який раніше неодноразово судимий, за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва 08.08.2022 року був визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України із призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

Згідно витягу з протоколу засідання центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ Південного регіону №5/29н-2022 від 16.09.2022, засудженому за вироком Ленінського районним судом м. Миколаєва 08.08.2022 року ОСОБА_4 було визначено для відбування покарання виправну колонію середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, та направлено для відбуття покарання до Державну установу «Казанківська виправна колонія (№93)», розташовану за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, с-ще Новоданилівка, вул. Індустріальна, 4.

02 листопада 2022 року при прибутті засудженого до позбавлення волі ОСОБА_4 до ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» для відбуття покарання, останнього, згідно його особистого підпису, було ознайомлено з вимогами КВК України, КПК України та КК України, та нормативно-правовими актами, що регламентують умови та порядок відбуття покарань засудженими, попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 391 КК України, за злісне невиконання законних вимог адміністрації виправної установи особою, що відбуває покарання у виді позбавлення волі.

Проте, всупереч вказаних вимог, ОСОБА_4 відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі в ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» на шлях виправлення не став.

Так, ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.03.2024 року до засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу установи строком на 3 (три) місяці.

В подальшому, ОСОБА_4 продовжив умисно систематично порушувати встановлений режим відбування покарання та не виконував законні вимоги адміністрації установи виконання покарань, за що притягувався до відповідальності.

Так, 10.06.2024 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 30.05.2025 року засуджений ОСОБА_4 перебуваючи на стаціонарному лікуванні в медичній частині самовільно проник до відділення СВПС №2, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді догани.

30 листопада 2024 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку дня, а саме 27.11.2024 року засуджений ОСОБА_4 не вийшов до їдальні під час обіду, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді догани.

19 грудня 2024 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 11.12.2024 року засуджений ОСОБА_4 не вийшов на сніданок, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді суворої догани.

19 грудня 2024 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 13.12.2024 року засуджений ОСОБА_4 не вийшов на обід, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді суворої догани.

27 грудня 2024 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 19.12.2024 року засуджений ОСОБА_4 не вийшов на вечірню перевірку, за що «Постановою про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді 5 діб ДІЗО.

20 січня 2025 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 15.01.2025 року засуджений ОСОБА_4 відмовився від 2-х годинного відпрацювання згідно «Графіку залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці відділення №2» від 30.12.2024, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді догани.

20 січня 2025 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у порушенні внутрішнього розпорядку, а саме 17.01.2025 року засуджений ОСОБА_4 відмовився від 2-х годинного відпрацювання згідно «Графіку залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці відділення №2» від 30.12.2024 року, за що «Постановою про накладення стягнення» начальника ДУ «Казанківської виправної колонії (№93)» ОСОБА_6 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді суворої догани.

07 лютого 2025 року за вчинення порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилось у перешкоджанні проведення обшуку, а саме 01.02.2025 року засуджений ОСОБА_4 перешкоджав обшуку, вів себе не тактовно, виражав своє невдоволення режиму утримання, за що «Постановою про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань» в.о. начальника ДУ «Казанківської виправної колонії №93» ОСОБА_7 згідно ст. 107 КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом МЮ України №2823/5 від 28.08.2018 року, на останнього було накладене чергове стягнення у вигляді 14 діб ДІЗО.

Однак, будучи підданим протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу та попередженим про кримінальну відповідальність за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань та іншу протидію адміністрації у законному здійсненні її функцій, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Так, 14.02.2025 року близько 09 год 00 хв. засуджений ОСОБА_4 , будучи залученим згідно «Графіку залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці відділення №2» від 31.01.2025 року адміністрацією ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» до 2-х годинного відпрацювання із благоустрою закріпленої території за відділенням СВПС № 2 ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», розташованої за адресою: Миколаївська область, Баштанський район, с-ще Новоданилівка, вул. Індустріальна, 4, згідно до розділу XVII Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, затверджених наказом МЮ України № 2823/5 від 28.08.2018 року, ч. 5 ст. 60 та ч. 5 ст. 118 КВК України, та затвердженого графіку чергувань, перебуваючи на центральній алеї житлової зони, будучи забезпеченим належним інвентарем, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи, а саме, засуджений ОСОБА_4 у вказаний період часу та місці, на неодноразові законні вимоги начальника відділення відділу соціально-виховної та психологічної роботи ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» ОСОБА_8 , та начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» ОСОБА_6 , які мали право пред`явити таку вимогу, та після повторного попередження про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, що передбачено ст. 391 КК України, відкрито відмовився від виконання 2-х годинного відпрацювання із благоустрою території установи, при цьому засуджений ОСОБА_4 був зобов`язанийі міг її виконати, але умисно відмовився від роботи без поважних причин.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав, щиро каявся, підтвердив факт неодноразового притягнення до дисциплінарних стягнень під час відбування покарання у виправній колонії. Обвинувачений визнав всі обставини вказані у обвинувальному акті та пояснив, що в лютому 2025 року йому дійсно було запропоновано прибирати центральну алею виправної колонії, забезпечивши його всім необхідним інвентарем, від чого він відмовився. Як пояснив обвинувачений суду то причини відмови були пов`язані фізичними та психологічними аспектами, зокрема, обвинувачений мав проблеми зі здоров`ям, а саме: мав ушкодження руки та має певну кількість хронічних хворіб. При цьому, обвинувачений пояснив, що прибирання центральної алеї в його розумінні мали б для нього репутаційні наслідки в масі інших засуджених, а тому, зважаючи на вказаний психологічний момент він не зміг погодитися на виконання робіт із прибирання території алеї.

Крім визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується поясненнями свідків та дослідженими судом доказами сторони обвинувачення.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснив, що працює на посаді начальника оперативного відділу ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)». У даній установі відбував покарання у виді позбавлення волі засуджений ОСОБА_4 , який характеризувався особою негативної спрямованості, перебував на профілактичному обліку, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності у виді доган, суворих доган, поміщенні до ПКТ та ДІЗО. У лютому 2025 року ОСОБА_4 згідно затвердженого графіку повинен був провести двогодинне відпрацювання території центральної алеї виправної колонії, для чого був забезпечений всім необхідним інвентарем. Проте, ОСОБА_4 тричі висловив відмову від проведення прибирання території та про поважність причин своєї відмови не повідомляв пославшись на наявність «психологічного бар`єру» щодо подібного прибирання, який не може подолати.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що працює на посаді старшого інспектору оперативного відділу ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» та пояснив, що колишній засуджений ОСОБА_4 характеризується як особа негативної спрямованості, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму утримання. 14 лютого 2025 року тодішній засуджений ОСОБА_4 відмовився від прибирання території виправної колонії пояснивши свою відмову неможливістю подолання власного «психологічного бар`єру».

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив суду, що працює на посаді начальника відділу СВПР ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» та пояснив, що колишній засуджений ОСОБА_4 відбував покарання у виправній колонії. Характеризувався негативно, знаходився на профілактичних обліках, постійно порушував режим утримання, мав дисциплінарні стягнення у виді доган, ДІЗО та ПКТ. У лютому 2025 року вказаний засуджений відмовився від прибирання території центральної алеї установи. Інвентар увесь у нього був в наявності але він відмовився, пояснивши свою відмову особистим «психологічним бар`єром». Всього йому тричі пропонувалось приступити до прибирання території та він тричі заявив про відмову від прибирання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що обіймає посаду начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» та пояснив, що 14 лютого 2025 року йому зателефонував черговий співробітник та повідомив, що засуджений ОСОБА_4 відмовляється прибирати територію установи згідно графіку прибирань. Він особисто прибув на територію місця прибирання, де знаходився засуджений ОСОБА_4 у якого він запитав про причини відмови, роз`яснив зміст ст. 391 КК України та запропонував приступити до прибирання, на що засуджений відмовився. Після цього, свідок запропонував ОСОБА_4 викликати лікаря, а після того, як останній відмовився від медичного огляду, свідок дав команду викликати поліцію.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що працює на теперішній час у ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» на посаді психолога, а до цього, був черговим помічником. Він особисто не був присутнім під час відмови ОСОБА_4 від прибирання.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що є працівником медичної частини ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» та колишній засуджений ОСОБА_4 , який відбував покарання у виправній колонії перебував у нього на профілактичному обліку, як особа, яка раніше вживала наркотичні засоби. Засуджений раз на місяць отримував терапію, мав хронічні хвороби, які не перешкоджали виконувати роботи по прибиранню. У день відмови ОСОБА_4 від прибирання свідка не викликали та він не був присутнім при вказаній події. Напередодні ОСОБА_4 проходив лікування, але після цього нових хворіб не мав. 28 квітня 2025 року ОСОБА_4 проходив лікування у зв`язку із запаленням легень.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , який під час його допиту є засудженим та відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» пояснив суду, що у лютому 2025 року засуджених вивели на територію центральної алеї установи виконання покарань для відпрацювання двох годин прибирання. Засуджений ОСОБА_4 відмовився від прибирання території. При цьому, співробітниками установи ОСОБА_4 роз`яснювались наслідки такої відмови.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , який під час його допиту є засудженим та відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» пояснив суду, що у лютому 2025 року засуджених зібрали на території центральної алеї установи, куди підійшов й ОСОБА_4 , у нього була перемотана рука. ОСОБА_4 повідомив співробітників колонії, що через «психологічний бар`єр» він відмовляється від прибирання.

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.08.2022 року у справі № 489/2735/21 ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачені ч. 3 ст. 186 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 357 КК України із призначенням з урахуванням ст.ст. 70,72 КК України остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці.

З Витягу з протоколу засідання центральної комісії Департаменту з питань виконання кримінальних покарань з питань визначення засудженим до позбавлення волі виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання щодо установ південного регіону від 16.09.2022 року, ОСОБА_4 направлено до відбування покарання до ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)».

Згідно наряду від 19.09.2022 року № 9186/Рб/ВС ОСОБА_4 направлено до ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)».

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що відомості про кримінальне провадження №12025152270000053 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2025 року за повідомленням від 19.02.2025 року ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про вчинення 14.02.2025 року засудженим ОСОБА_4 злісної непокори законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, а саме: відмовився від прибирання закріпленої за ним території та систематично порушує вимоги режиму відбування покарання засудженими до позбавлення волі.

Згідно заяви про вчинення злочину від 19.02.2025 року, поданою ОСОБА_9 до відділення поліції № 1 Баштанського РВП ГУ НП України в Миколаївській області, 14 лютого 2025 року засуджений ОСОБА_4 відмовився у присутності інших засуджених відділення від прибирання закріпленої за ним території.

Згідно рапорту помічника чергового відділення поліції 1 Баштанського РВП ГУ НП України в Миколаївській області від 19.02.2025 року, 19.02.2025 року отримано заяву про те, що 14.02.2025 року засуджений ОСОБА_4 в категоричній формі відмовився від виконання двох-годинного відпрацювання території установи виконання покарань чим здійснив злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Згідно витягу з КВК України, засудженого ОСОБА_4 під підпис було ознайомлено зі статтею 118 Кодексу щодо залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної праці.

Згідно витягу з КК України засудженого ОСОБА_4 під підпис було ознайомлено зі статтею 391 Кодексу щодо відповідальності за злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань.

Факти ознайомлення ОСОБА_4 із нормами КВК України та КК України в тому числі. в частині прав та обов`язків засудженого, підтверджується витягом від 21.11.2024 року та випискою, які містять особистий підпис засудженого.

Графіком залучення засуджених до позбавлення волі до суспільно корисної правці відділення № 2 на лютий місяць 2025 року, затвердженим адміністрацією виправної колонії, за № 20 вказано ОСОБА_4 .

З протоколу огляду предмету та доданого до нього відеозапису від 14.02.2025 року встановлено, як представник адміністрації установи виконання покарань звертається до особи на прізвище ОСОБА_16 , повідомивши останнього, що згідно графіку двох-годинного відпрацювання, засуджений повинен приступити до прибирання території установи, на що засуджений відмовляється повідомивши про неможливість подолання «психологічного бар`єру».

Факти неодноразового притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за період відбування ним покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» підтверджується:

- ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 25.03.2024 року у справі № 478/341/24, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу;

- постановою про накладення стягнення від 10.06.2024 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді догани;

- постановою про накладення стягнення від 30.11.2024 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді догани;

- постановою про накладення стягнення від 19.12.2024 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді суворої догани;

- постановою про накладення стягнення від 13.12.2024 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді суворої догани;

- постановою від 27.12.2024 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор;

- постановою про накладення стягнення від 10.06.2024 року якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді догани;

- постановою про накладення стягнення від 20.01.2025 року якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді догани;

- постановою про накладення стягнення від 20.01.2025 року якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді суворої догани;

- постановою від 07.02.2025 року, якою відносно засудженого ОСОБА_4 застосовано захід стягнення у виді поміщення в дисциплінарний ізолятор;

- довідкою про заохочення та стягнення, станом на 19.02.2025 року. згідно якої ОСОБА_4 не має заохочень та має 30 стягнень, в тому числі – 10 стягнень за період з 25.03.2024 року по 18.02.2025 року.

З характеристики на засудженого ОСОБА_4 станом на 09.05.2025 року вбачається середній ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства. Заходи реалізації індивідуальної програми виконані ним не в повному обсязі. В процесі реалізації програми не спостерігаються позитивні зміни.

Згідно психологічної характеристики засудженого ОСОБА_4 , складеної психологом відділу соціально-виховної та психологічної роботи б/н та б/д, рекомендовано до засудженого пред`являти вимогливість, дисциплінованість, дотримання вимог режиму. Постійно контролювати його діяльність і ретельно контролювати, стимулювати активність. У стосунках засуджений не конфліктний, але за наявності асоціальних установок проявляється агресивність та конфліктність, схильність до порушення режиму утримання.

Згідно психологічної характеристики засудженого ОСОБА_4 , складеної провідним психологом ВСВ та ПР б/н та б/д у засудженого переважає сангвінічний тип темпераменту, він добре стримує свої почуття та вміє керувати своїм емоційним станом.

Як вбачається з довідки про звільнення, серії МИК № 019632 від 25.06.2025 року, ОСОБА_4 було звільнено з установи виконання покарань «по кінцю строку».

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд зробив висновок, що сукупністю даних досудового та судового слідства, які співпадають між собою та об`єктивно доповнюють одні одних, встановлено наявність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення поза будь-яким розумним сумнівом і його дії суд кваліфікує за 391 КК України, як злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази вини обвинуваченого у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.

При цьому, судом не встановлено порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, не встановлено обставин, що свідчать про неналежність та недопустимість досліджених судом доказів.

Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При визначені виду та розміру покарань суд керується вимогами статей 65-68 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_4 відбув призначене судом покарання та був звільнений з ДУ «Казанківська виправна колонія» 25.06.2025 року, тобто до моменту пред`явлення обвинувачення, що відбулось 26.06.2025 року (дата надходження обвинувального акту до суду). Згідно заяви ОСОБА_17 від 25.04.2026 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 після звільнення фактично проживає в АДРЕСА_2 разом зі співмешканкою, якою характеризується як особа, яка працює, веде нормальний соціальний спосіб життя. Факт спільного проживання обвинуваченого разом зі співмешканкою за вказаною вище адресою підтверджується актом проживання від 14.05.2026 року.

Із заяви ОСОБА_18 від 25.04.20256 року судом також встановлено, що обвинувачений проживає разом із її донькою ОСОБА_19 працює, веде нормальний спосіб життя, в поганих справах не виявлений, чуйний та уважний, по дому та господарству допомагає, будує сім`ю.

Згідно наданих копій платіжних доручень, обвинуваченим ОСОБА_4 перераховано грошову допомогу Збройним силам України у загальному розмірі 10 500,00 грн

Згідно характеристики ДОП СП ВП № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області б/н та б/д, ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 та з міста проживання характеризується позитивно, встановлений адміннагляд не порушує, скарг від сусідів не надходило.

Також судом встановлено наявність хронічних захворювань у обвинуваченого ОСОБА_4 , що вбачається з медичних документів (УЗД органів черевної порожнини, Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.10.2024 року та Виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 15.04.2024 року).

Таким чином, обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 65 КК України суд визначає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, благодійність у виді добровільної допомоги Збройним Силам України.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України у даному кримінальному провадженні відсутні.

Виходячи з наведеного, при призначені покарання суд враховує особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, негативно характеризувався за місцем відбуття покарання, мав 30 стягнень, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а після звільнення з виправної колонії за закінченням строку покарання, має постійне місце проживання, має сім`ю, дотримується правил адміністративного нагляду та характеризується позитивно, займається благодійністю та протягом всього судового розгляду сумлінно виконував обов`язки щодо явки до суду, дав визнавальні покази суду, каявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення в ході досудового розслідування.

Отже, оцінивши дані про особу засудженого, враховуючи тяжкість злочину, та інші наведені вище обставини, суд дійшов до висновку про необхідність призначення засудженому покарання достатнього для його виправлення в межах санкції ст. 391 КК України, але без ізоляції від суспільства та із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для виправлення засудженого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Речові докази по справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

Ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.391КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, у разі, якщо він на протязі одного року випробувального строку не вчинить нового кримінального правопорушення.

На протязі випробувального строку, на підставі ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі через Казанківський районний суд Миколаївської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі оскарження, після перегляду справи судом апеляційної інстанції, якщо вирок не буде скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя