Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №465/4480/25 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/4480/25

Провадження 2/465/193/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Рудакова Д.І.,

за участю секретаря судового засідання Стефанишина О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу та встановлення порядку побачень з дитиною, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу та встановлення порядку побачень з дитиною.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 15.04.2021 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб Франківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів). У шлюбі у сторін народилася донька: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, виявились різні погляди на життя, темперамент та різний характер кожного із подружжя. Зазначає, що сім`я фактично припинила своє існування, сторони проживають окремо, внаслідок чого між ними виникає непорозуміння щодо побачень із дитиною, просить встановити відповідачу графік побачень та спілкування із дитиною.

Враховуючи вищевикладене, просить шлюб між нею та відповідачем розірвати та встановити порядок побачень дитини з батьком.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 15.04.2021 у Франківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №138, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно від 14.02.2025.

Згідно з ч. 2 ст.140 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно статті 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з приписами частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 Сімейного кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов в частині розірвання шлюбу слід задоволити, оскільки він існує лише формально, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливе.

Щодо встановлення порядку побачень з дитиною, суд приходить до наступного висновку.

Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.12.2021.

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади №2025/001698780 від 05.02.2025 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 з 21.07.2006 року.

Відповідано до акту відділу житлового господарства ТзОВ "Львівбудсервіс" №7 від 07.01.2025, зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За приписами ст. 7 СК України, яка встановлює загальні засади регулювання сімейних відносин, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 155 Сімейного кодексу України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з положеннями статей 157, 159 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього кодексу. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Враховуючи висновок органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14.04.2026, з якого вюачається, що недоцільно встановлювати графік побачень ОСОБА_2 із дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки не передбачено механізму примусу до реалізації права на спілкування, якщо сама особа, для якої ці години призначаються, від їх реалізації. Окрім цього, орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтею 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, або у спосіб, не передбачений законом, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 462/5536/16-ц від 08 липня 2020 року, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідками.

Судом встановлено, що обраний позивачкою спосіб захисту свого права не відповідає характеру спірних правовідносин, оскільки чинним законодавством передбачено, що право на звернення про встановлення порядку побачень має той із батьків , що проживає окремо від дитини , а такої процедури як зміни порядку побачень з дитиною за заявою того з батьків з ким проживає дитина не передбачено законом.

Враховуючи вищенаведене, відсутність доказів, які б свідчили про негативне ставлення відповідача до доньки та перешкод у їх спілкуванні, суд вважає, що в частині позовних вимог про встановлення порядку побачень з дитиною слід відмовити.

а положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки вказаний позов задоволено на 50%, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265, 280, 352 Цивільно-процесуального кодексу України, статтями 110, 112 Сімейного кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про розірвання шлюбу та встановлення порядку побачень з дитиною - задоволити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15.04.2021 у Франківському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №138.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, адреса: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 85.

Суддя Д.І. Рудаков