Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №464/5335/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5335/25

пр.№ 2/464/1567/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Борачка М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд до Сихівського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – Позивач) до ОСОБА_2 (надалі – Відповідач) про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою від 25.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали.

Позивач подав до суду заяву, якою усунув недоліки позову, визначені ухвалою від 25.02.2026.

Ухвалою від 07.04.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано існуванням між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного в усній формі договору купівлі-продажу, на виконання якого позивач продав відповідачу баян, а відповідач оплатив позивачу 2200,00 грн. Як стверджує позивач, вказаний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням двосторонньої реституції, адже він був укладений під впливом психологічного тиску відповідача та двох його товаришів, які торгувалися щодо вартості баяну, вказуючи на його низьку якість. Позивач уклав договір, відчуваючи тиск стосовно себе, побоюючись кількісної переваги осіб зі сторони покупця й наслідків відмови у продажі баяну.

У позові також вказано, що позивач вживав досудові заходи врегулювання спору та навіть передав грошові кошти родичу відповідача, проте вказане не призвело до повернення баяну покупцем.

Аргументи відповідача.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не довів факту укладення між сторонами договору, вчинення відносно нього психологічного тиску з метою примусу до укладення договору, факту належності йому на праві власності спірного баяну та порушення його прав. Надані позивачем скріншоти електронного листування не можуть братися до уваги судом, адже є неналежними і недопустимими доказами через неможливість ідентифікації учасників такого листування.

ОЦІНКА СУДУ.

Частиною 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1, 3 статті 13 ЦПК України).

У даній справі позивач звернувся до суду із матеріально-правовою вимогою про визнання недійсним договору-купівлі продажу із застосуванням наслідків недійсності правочину у формі двосторонньої реституції.

Підставами позову визначено факти укладення й виконання сторонами договору-купівлі-продажу баяну під психологічним тиском відповідача

Надаючи оцінку предмету та підставам заявленого позову, а також наданим доказам, враховуючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини 1, 3 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 77, частиною 2 статті 78, частиною 1 статті 79, частиною 1 статті 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд зазначає, що позивач у встановленому процесуальним законом порядку не довів належними і допустимими доказами існування обставин, які слугують підставами заявленого позову. Так, у матеріалах справи відсутні докази укладення між позивачем і відповідачем в усній формі договору купівлі-продажу баяну та його виконання сторонами.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав суду лише скріншоти електронного листування.

З цього приводу суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, згідно із якими суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах.

У цій справі суд об`єктивно позбавлений можливості встановити факт того, що на наданих скріншотах відображене листування саме позивача та відповідача, адже не зрозуміло з чиїх номерів телефону відбувалося надсилання повідомлень. Суду не було надано скріншоту, зі змісту якого вбачалося б, що конкретні повідомлення надсилаються з номеру телефону позивача на номер телефону, який належить відповідачу, зокрема той, що вказаний останнім у заявах по суті справи.

Будь-яких інших доказів на підтвердження фактів укладення договору купівлі-продажу баяну та його виконання сторонами позивач до суду не подав. Зокрема, ним не надано жодних письмових доказів, засобів аудіо-, відеозапису та інших доказів.

Суд звертає увагу на те, що позивач у тексті позову посилається на те, що укладення договору відбулося у приміщенні школи, а сам факт прибуття сторін до школи та вихід із неї може бути підтверджений відеозаписом. Однак, відповідного відеозапису до суду подано не було. Позивач вказав, що може надати його для перегляду у разі необхідності, однак слід наголосити, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (частина 1 статті 13 ЦПК України), а подання доказів є диспозитивним правом сторони, яке вона реалізує на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України). До того ж, як уже зазначалося вище, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а тому саме позивач повинен самостійно доводити обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Щодо доведення факту укладення договору свідченнями свідків, то у ході розгляду справи позивач не конкретизував, які саме свідки можуть підтвердити стверджуваний ним факт укладення договору. У відповіді на відзив він вказав: «Факт укладення договору та передачі майна саме відповідачу підтверджується наявними у справі доказами: … свідченням свідків (якщо вони є)…». Жодних клопотань про допит свідків позивач не заявляв.

Щодо вчинення відповідачем психологічного тиску суд аналогічно зазначає, що позивач не довів відповідного факту у встановленому процесуальним законом порядку. Більше того, позивач належним чином не обґрунтував змісту такого психологічного тиску. Зокрема, позивач посилається на те, що після того як він відмовився продавати баян менше ніж за 3000,00 грн., відповідач та два його товариші почали активно торгуватися, звертаючи увагу на недоліки баяну задля зменшення його ціни.

Слід зазначити, що торг є звичайною практикою у відносинах купівлі-продажу товару, а тому сам по собі він не може розцінюватися як акт психологічного тиску, спрямований на примус особи до укладення договору. Для того, щоб обґрунтувати існування психологічного тиску під час торгу слід прямо вказати на обставини, які б виходили за межі звичайної переговорної практики та свідчили про створення у продавця стану пригніченості, страху або вимушеності. Такими обставинами можуть бути, наприклад, погрози, образи, навмисне приниження продавця, застосування фізичного тиску або погроз його застосування, блокування можливості вільно залишити місце торгівлі, тривале утримання у стресовому стані або інші дії, що позбавляли продавця можливості вільно формувати та виражати свою волю.

Позивач викладеного вище не наводив у тексті позову. Він лише вказав, що у нього виникло відчуття тиску через кількісну перевагу зі сторони покупця та страх наслідків у разі відмови у продажі баяну, що вочевидь не може бути беззаперечним свідченням психологічного тиску, особливо враховуючи те, що позивач визнає той факт, що після торгу відповідач відвіз його додому.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з недоведеністю обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, у такому разі суд підписує рішення без його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуючий Борачок М.В.